Просто я цю дорогу люблю іти ногами. А ще йду знати афин на мах, подивитися гриба у лісі, лисичок, бо й завтра, даст’ Биг, буде дорога

«Садок...» – особливий крок у світ вечорових настроїв. Тут немає роздумів, але кожен образ кличе у мандрівку стежками душевного простору

Чи є насправді двійники у Путіна? Але ж ми воюємо не з Путіним, а з шовіністичним вірусом. Не з Путіним, а з імперією, частиною якої ми були останні сторіччя

нікому писати про звитяги про поразки – вже нема наснаги а про сумніви – мабуть-таки не нам

Часто соромлячись держави, яка називається українською, умів знаходити опору в мові, яка таки є українською

Після поразки повстань ХІХ століття значна група галичан опинилася в Австралії. Проводирем цієї групи став Северин Кожелинський

A якщо я, ти, ви знав, знала, знали їх особисто? Як це – читати «загинув під час артилерійського обстрілу»? Знати, що це не змінити, що все це назавжди?

Речі, в які вкладаємо свою душу, зберігають цю душевну ауру. Речі, яких замінює техніка, забирають з собою якусь часточку нашої душі, серця...