Вона була єднальною постаттю, сполучною тканиною між колись і тепер, між її і нашими дитинствами, часами дитинства взагалі і дитинством самих часів…
Одним з перших вимовлених мною слів було слово «лата». У моєму випадку лата означала не тільки елемент зв'язування кроков.
Образок про переконаність і однозначне сповіщення її. А коли глибше – про свободу, гідність, шляхетність.
Мене завжди манила провінційна курортність… Балтійське літо, балтійські хмари, балтійські сосни, балтійський вицвілий колір волосся…
Застояна, заклякла за ніч залізна пака потяга з замерзлими вікнами задвигтіла з крижаним скреготом, перемерзлими струсами, зимно заляскала на згинах.
«Подивись, – сказав я дружині, – завтра від старого місяця не залишиться вже нічого». «Краще б закінчилася війна», – тихо відповіла вона.
Може бути таке – бо це циклічне – що усі хати неправедних або згорять, або згниють. Але аби ся десь лишили правдиві люде.
Апель з Вуковару 1991-го: «Дорогі наші співвітчизники, поки ви нудьгуєте, попиваючи ранкову каву, на нас вже випустили сотню гранат з усієї можливої зброї, яку тільки має ворог»
Після колідóваня на Видорші коло церкви й на ріці йорданскій йдуть колідники на свій ґрунь на розплєс. Щоби розколідуватиси, роздєкуватиси одні одним за труд тяжкий, за коліду.
Нам своє робить. Головне – не боятися бути собою. І мати на увазі, що таких, як ми, по цілому світі тьма. Але ми єдині
Ми дожилися до того моменту, коли гравітація часу вельми ущільнилася. Рух – прискорився. Гострота сприйняття – притуплюється
Гарно, коли гроші гарні. Паперові гроші, окрім решти їх незаперечних чеснот, мають бути передусім гарні. Можливо, це найголовніша їхня додана вартість.
Занурившись у певні маршрути, які провадять до екзистенційних місць, виразно бачиш, що кожне місто тим подібне на кожне інше місце, що у ньому багато окремих міст
мабуть ліпше сказати
що нема пережитого яко самосвідомості
так наче самосвідомість існує
поза часом
Троянди знітились – Притихлий океан
вбирається в кожух – Услід за вітром
що продуває груди і макітру
летить самотній в самоту баклан
Чи помилявся Шевченко у своїй ненависті до Хмельницького, сприймаючи його не за процесом, не за намірами, не за епопеєю, яка й досі зачаровує багатьох українців, а за результатом?
Такий жанр української літератури, навіть примітивний, все ж робить свою справу, бо не лише розважає, а й українізує.
Війни не тривають вічно, і вони вернуться додому. Їх більше не називатимуть ВПО, вони стануть місцевими, і ми будемо святкувати нашу Перемогу.
«Кобзар» сповнений настояною на тузі за Україною правдивою красою. Але, всупереч своїй глибокій тузі, Шевченко боровся, щоб цей світ став іншим, вірив, що він просвітліє – і таки стане іншим
У дітей і онуків будуть свої випробування, але ми маємо хоча б спробувати побудувати країну, в якій нам буде затишно, а нашим дітям і онукам – безпечно.
Латиномовна збірка віршів Анни Радке на пару століть продовжує термін побутування латиномовної галузі літературного процесу України
Про шляхоцьких ексцентриків зі специфічним почуттям гумору. Дві правдиві історії з початку позаминулого століття.
Ми не те, що ми є, – ми те, що ми пережили. Наші міста – це наша пам’ять. Неможливо відновити те, чого більше немає.
Виплакала очі – та не світло, що від серця, світло, на якому й тримається світ у своєму одвічному спротиві холодному, безсердечному мороку...
Треба зрозуміти, що напад Росії на Україну – це ще не сама війна, а пролог до неї. Такий собі тиск Німеччини на Чехословаччину, тільки цього разу Захід сказав «ні»
Часто нарікають, що, мовляв, уся причина жорстокості підлітків – в телебаченні. А що ж тоді сформувало звірину жорстокість Мацапури?
Читання саме Шевченкових творів дає зрозуміти, наскільки важливим є мистецтво повільного читання. Щоб уява встигала за читаним уголос словом, щоб той, хто читає, привчався бути співтворцем
У молитві – криком – Христа на хресті він є солідарним з усіма, що досвідчуюсь страждання і богопокинутість, він поглинає зло, але не стає злом
Російський філософ Константін Лєонтьєв колись писав: «Росію треба заморозити, щоб не зігнила». Пізно. Уже гниє.
«Садок вишневий коло хати» в найглибшому сенсі («sentire» – відчувати) – неперекладний твір. Слова начебто ті, але не те – що у слові; пересаджене, воно наче не приймається
Український вчений-біохімік Андрій ЛУЖЕЦЬКИЙ переконаний, що наука тепер – це бізнес. Але гроші не повернуть науковців в Україну. Для цього потрібне щось цілком інше…
У серії «Бібліотека Краківського археологічного музею» вийшов у світ гарно ілюстрований том, присвячений знахідкам у знаменитій печері Вертеба біля села Більче Золоте на Тернопіллі. Одним із співавторів цього видання став івано-франківський археолог Тарас Ткачук.
Мар'яна Савка: «Митці на барикадах — це норма».
Левко ДУРКО: Людина не може увесь час дуркувати… Нема чого чекати, люди, треба діяти…
«Не можна розмінюватися на графоманів, на порожніх людей. В жодному разі не потрібно збирати навколо себе порожніх людей».
«Якщо діти сьогодні регочуться, читаючи одну з моїх історій, то років так через десять вони, ймовірно, читатимуть Дікенса, Шекспіра, Гете...»
До свого сімдесятип’ятиліття українська художниця і дисидентка Стефанія Шабатура попросила лише Службу Божу за її здоров’я...
Олег КОРОЛЬ: «Раніше я міг здалеку впізнати за вимовою – російська мова чи українська, полтавський діалект чи київський, а зараз вже треба дослуховуватися, по-якому ж то людина говорить»…
«Я би взагалі хотіла запустити лінію якихось бюджетних меблів, а також лінію бюджетного дитячого одягу. Але це якби у добі було 58 годин».
Класик європейської психотерапії про мерехтіння сучасного світу й ірландських бардів, про психоаналіз і релігію, про фази психоаналітичної культури в Україні та Європі.
«Я не скажу вам, що робити. Рецепту людського співжиття ще ніхто не вигадав. Але життя нині людяніше, ніж було півмільйона років тому, чи не так? Маймо надію!»
«...Нарешті закрити двері в минуле і почати нове життя. Буквально, як на сеансі психоаналітика. Це були неймовірні люди і неймовірні історії і час, який минув. Деякі пішли на той світ, деякі пропали в світах. Вони зробили моє життя цікавішим, додали сенсу. Як я міг про них не розповісти?»
«Ми дуже толерантні, але жидів у владі забагато». Такий, суто галицький, варіант вислову «найбільше не люблю расизм і негрів» довелося почути під час дискусії в рамках «Франко. Місія» в містечках нашого краю. Про те, чи готові галичани «з нутра» відкрито говорити про щось більше, ніж хліб насущний, і як розуміють для себе виклики сучасності, розповів Богдан ПАНКЕВИЧ.
Вадим Скуратівський – інтелектуал, культуролог, гуманітарій найширшого профілю… Його думки завжди несподівані й парадоксальні. Не з усім сказаним погоджуєшся, проте слухаєш завжди з насолодою. Про що би він не говорив…
… він потрібен нам як знак, як символ того, що могло відбутися, але не відбулося. Знак того, що ми втратили. Знак альтернативної реальності, де була б інша Україна і, можливо, краща ніж є тепер…
Референт справ руских в Kurjer-ї Lwówsk-ім — давшій при обговорюваню тих справ уже доволї доказів своєї арроґанції з одної сторони а недоуцтва з другої, — містить тепер ряд статей п. зас. "Narodowсу i radykali ruscy".
Критика анархістських і соціал-демократичних поглядів на державу. Критика громадівського федералізму Драгоманова.
Іван Франко був не першим, хто висловив сумнів у тому, що комунізм ощасливить людство.
Відомий український режисер вважає, що «Чайки» Чехова могло не бути, якби не Марія Заньковецька. І навіть на Мерілін Монро велика українка могла вплинути. Опосередковано.
Дискусія києвознавця Станіслава Цалика та львовознавця Богдана Шумиловича.
Низка посередніх даних дозволяють відомому історику вбачати батьківщину святої княгині Ольги в Пліснеську, величному гόроді на межі Волині та Галичини.
Були часи, коли наші предки практично без перекладу розуміли галлів, германців чи, тим більше, балтів. А на теренах Галичини відбувалися одні з найтісніших міжетнічних контактів.
75 років тому у Львові відбувалися страшні речі. Можливо це був лише незначний епізод на фоні війни, яка бушувала в Європі. Але для Галичини це була велика трагедія. Галичани били, грабували і вбивали галичан.
Про роль медіа у висвітленні українсько-польської війни 1942-1947 років. Лекція, прочитана 25 січня 2016 року у Львові директором Українського інституту національної пам’яті.
Стаття видатного, але зовсім забутого мовознавця.
Автор розвиває свою гіпотезу, базовану на волинській локалізації давнього Новгорода. Попередні її частини публікувалися в “Збручі”.
90 років тому в УСРР вийшов Словник правничої мови за редакторством А.Кримського — втілення всіх "чеснот" совдепії
Дев’ять років свого життя (1890-1899) Іван Франко присвятив створенню та розвитку першої в історії України політичної партії – Русько-Української радикальної.
Між Іваном Франком і Греко-Католицькою Церквою існував діалог – це випливає з назви наукового семінару, який провели у Львові до століття пам’яті великого галичанина.
Минув рік, як на цвинтарі в Ліцманштадті спочав сном вічним відомий наш композитор, заслужений музик-теоретик і педаґоґ.