Судно Exodus прибуває до Хайфи, 1947 рік

дописи

»Львівські вісті« 16.05.1942 Незаторкнена проблема молоді

Львів, 15 травня.
Існує у нашому суспільному житті проблєма майже ніким незаторкнена, хоч вона своєю вагою зовсім не уступає іншим, що їм присвячується більше уваги. Умовини теперішнього нашого життя роблять її чимраз важнішою і чимраз більше нестерпною, і ніщо не дає підстави до твердження, що скоро у майбутньому вона зміниться на краще. Це проблема сирітської й опущеної молоді. Мусимо собі ясно з'ясувати, що заки скінчиться війна, приросте цієї молоді багато-багато. Ніхто сьогодні не всилі сказати, скільки дітям забере війна батьків, але вистане взяти приклад з одного села, через яке пройшла воєнна хуртовина, щоб набрати переконання, як високі ті числа! А війна ще не покінчилася! Врешті, чи цих дітей буде сотки чи десятки тисяч, для нас нема сумніву, що велика їх частина лишиться без усякої опіки і всяких матеріяльних засобів, здана на ласку й неласку незавидної долі. Якби ми навіть хотіли приняти можливо найменше її число — малих кілька десяток тисяч, то і у цьому випадку будемо змушені зрозуміти, що у відношенні до гекатомб, які коштуватиме наш нарід ця війна, удержання при житті і виведення в люди цієї громади молоді, це наш обов’язок, подиктований просто біологічним законом національного самозбереження. Удержати при житті і вивести в люди цю молодь, тобто зробити з неї у повному слова значенні вартісних громадян, це є якраз ця проблєма, що над нею слід призадуматися.
В який спосіб це зробити? Здержуючи хід думки на теперішніх східних кордонах Г. Г., візьмемо під увагу умовини і можливості, що існують в Галичині. Тут маємо на думці новий спосіб бодай частинного розв'язування проблєми, у нас дотепер незнаний і непрактикований. Це є окремі ремісничо-виховні заведення сирітської й опушеної молоді. На чому полягає їхня ідея? — На тому, що збирається сирітську й опущену молодь, менш-більш дошкільного віку, в окремі, найкраще спеціяльні на ту ціль побудовані, приміщення, дається їй там повне удержання — тобто одіж, харч і мешкання — й одночасно в зорганізованих при заведенні зразкових верстатах вчиться її солідного ремесла. Живе ця молодь у тих заведеннях до часу, коли стане повнокваліфікованою і здібною заробляти на себе, як фахова, а також коли стане добре вихованою і морально повновартісною. Так виглядала б найкоротше схоплена ідея цих ремісничо-виховних заведень. Як здійснювати її у практиці, а ще тепер у воєнний час? Очевидно, будуть тут труднощі і то великі, але рішуче не непоборні. Їх можна навіть сьогодні, у цей виїмковий час перемогти.
Найбільша, але одноразова трудність, це приміщення. Тут необхідні:
1. Один великий поверховий будинок на поміщення 100—200 вихованків і управи; 2. Будинок на верстати; 3. Господарські будинки; при цьому, самозрозуміло, 4. Великий город. Якщо можливе — придалось би і поле! Будувати таке приміщення тепер — неможливо, отже треба його шукати між уже існуючими приміщеннями, хоч може менше для нас придатними або трохи знищеними. Найрадше надавались би на це колишні установи суспільної опіки, які були призначені на подібні цілі. Коли у даному місті нема таких, треба шукати інших, які при невеликих грошевих вкладах можна би зробити здатними до наших цілей. Врешті годі тут давати ще інші конкретні ради, бо у різних місцевостях можуть бути різні умовини і можливості та не виключене, що десь на місці знайдеться ще краща розв'язка цих труднощів. Слід підкреслити, що тут можна рахувати також на поміч адміністраційних чинників.
Інша трудність, — у війні досить прикра — це, очевидно, прохарчування сотки чи більше, як сотки, завжди охочої до їди молоді. Тут можна для розради сказати: коли нпр. у Львові живе чимало соток людей у різних установах суспільної опіки, так виживе якось і ще одна сотка чи більше. Таке саме і по інших містах. А ще як трапиться добрий господар (заведення, а матиме город, трохи поля, корову і т. ін., виявиться, що ця трудність зовсім не буде безвихідна.
Справа внутрішнього наладнання заведення. — Вивінування в необхідні меблі, начиння і т. п. — це лише справа деякої суми грошей. При добрій волі можна всі ці справи наладнати. Сирітська й опущена молодь дістане опіку і вийде в люди.
Про внутрішній устрій заведення та фінанси — у черговій статті.
Д-р П. Саноцький.

»Львівські вісті« 15.05.1942 Молодь і високі технічні студії

Львів, 14 травня.
Шкільний рік наближається до кінця. Частина середньо шкільної молоді по іспиті зрілости покине школу і стане перед питанням, що дальше. Вчитися дальше, чи ні? Чого вчитися і де? Ті чи інші мотиви гейби промовляють, щоб не вчитися. Труднощі прожиття, війна і інше. Та якраз тепер цього не повинно бути! Після великих втрат найкращих сил за кривавого большевицького режиму, тепер, як ніколи, треба великого напливу молоді до високих шкіл.
Нам треба фахівців на всіх ділянках, передусім фахівців техніків в нас не достає найбільше. Молодь майже оминає технічні студії. Перед цими студіями серед молоді був якийсь непереможний страх. Технічні студії виростали до непереможних, велетенських розмірів, труднощів. Математика, фізика і механіка вважалася перешкодами в навчанні.
Якщо філософічні, правничі, чи взагалі гуманістичні студії тішилися попитом в молоді з давних часів, нічого дивного, що ще найбільше маємо в тій ділянці фахівців. Не так з технікою! Покінчення технічних студій вимагало дещо більшої кількості праці, але ці студії у дійсності не були нічим трудніші від всяких інших. Програма технічного навчання всіх майже високих технічних шкіл Европи ніякого особливого перетяження теоретичним балястом не знає. Не знає цього і програма технічного навчання в Німеччині, а зате технічні студії в Німеччині мають славу перших у світі. За мирних часів в німецьких політехніках студіювала молодь цілого світу. Тепер наша молодь має нагоду з цих студій користати і треба, щоб користала. Не повинна залишитися ніодна молода людина з покінченою середньою освітою, яка б не користала з високих студій, а найбільше якраз повинно бути таких, які користали б з високих технічних студій.
В часі високого розвитку техніки, наш науковий дорібок в ділянці техніки і наші технічні кадри в початковій стадії.
Край вимагає відбудови і розбудови, великих праць, впорядкування і загосподарення. Згадати б невикористані енергії гірських рік, містечка з дерев'яними будиночками, дороги, сільське господарство, не говорячи вже про промисловість.
При виборі студій перестерігаємо перед однобічністю. Такою однобічністю тішаться тепер пр. машинові студії і то не тільки у високих школах, а навіть в середніх і нижчих ремісничих школах.
Крім машинобудівництва є пр. електротехніка, сухопутне будівництво, водне будівництво, архітектура, хемія, сільське і лісове господарство, гірництво, металюргія й інше.
Технічних шкіл Німеччина має дуже багато. Зрештою, як проголошено в пресі, в найближчому часі і у Львові буде відкритий Інститут Технічних Наук.
Високі технічні студії тривають звичайно чотири роки, деякі навіть коротше і практично за 4—6 літ пересічно здібний студент може їх покінчити. Закінчення високої технічної школи в Німеччині дає титул дипломованого інженера у відрізнені від титулу інженера, що їх одержується в школах нижчого типу в т. зв. технікумах. Інженери-землеміри, будівельники, архітекти, машинові хеміки можуть виконувати звання незалежно, як авторизовані інженери, чи незалежні підприємці, або можуть працювати в державній службі, в шкільництві або у чужих підприємствах.
Звання інженера завсіди було синонімом поступу, підприємчивости і руху, а для сміливих і енергійних людей — це єдиний фах.
— ів.

»Львівські вісті« 14.05.1942 Наш "третій стан" і ремісничі бурси

Львів, 13 травня. Це не лиш економістам, але всім, хто вміє глибше думати зрозуміле, що правильний розвій національного організму є лише тоді можливий, коли побіч себе існують і рівномірно розвиваються три, як їх колись назвали, стани: інтелігенція, селянство і ремісники та купці. Всі стани однаково важні і потрібні. Всяка дискусія, котрий стан потрібніший, чи важніший, зайва. Для нас має особливу вагу факт, що наш "третій стан" — ремісництво і купецтво — ще за слабий. Цей некорисний для нас факт мусимо за всяку ціну змінити в якнайкоротшому часі, бо цього вимагають життєві інтереси народу. Наш третій стан мусить бути якнайскорше не у двоє-троє, але щонайменше вдесятеро більший. Це повинно бути начальним гаслом нашого теперішнього господарського руху. Умовини до цього є тепер ненайгірші. Крамниці і верстати по наших містах майже чекають на нових, найбільш управнених власників, а рівночасно по селах з дня на день зростає надвишка молодих сил, яких їхні селянські хати не годні у себе помістити.
Правда, ця проблема розв'язується частинно, так сказати б, сама таким шляхом, що українська інтелігенція і селянство цілком просто відчиняє крамниці і стає купцями. Поминаючи оцінку цього явища, не можемо не завважити, що це лиш односторонна розв'язка проблєми. Реміснича частина цієї проблєми не посунулася через те ні на крок вперед! А не можемо забувати, що і наш третій стан, якщо має бути здоровий і міцний, мусить витворюватися і зростати правильним шляхом, тобто через відповідний добір фаху, відповідний вишкіл і виховання, а пізніше через дідівську і батьківську традицію. Отже ж важніше є завдання — планово стягати сільську молодь і планово виховувати її на "третій стан".
Цю правду живо відчуває увесь український загал, молоді хлопці здебільша просяться взяти їх до міста, до верстатів. Та тут, на жаль, виринають нові труднощі: Хто цим хлопцям дасть у місті приміщення і харч?
Оце суть проблєми, яку тут піддаю під розвагу всім, хто хоче і може стати фантастом великого, а нового у нас діла — виховання цілої маси нарибку українського ремісництва і купецтва.
Перший шлях розв'язки справи, пронизаний більше мотивами суспільної опіки, передбачує основування по містах ремісничо-виховних заведень, в яких сирітська і крайно опущена молодь мала би повне удержання і рівночасно вчилась би солідного ремесла. Другий шлях — це оснування ремісничих бурс.
Йде тут про основування окремих ремісничих бурс по всіх містах, де вже є по 30—40 чи більше ремісничих учнів або є дані, що може їх там стільки бути. Трудність лежить у тому, щоб знайти відповідне приміщення. Майже у кожному місті є декілька більших будинків, які на нашу ціль можна дістати. Становище державних адміністраційних чинників, від яких залежить передача таких об'єктів, до наших бурс і взагалі до всіх інституцій замкненої суспільної опіки, є прихильне. Конкретний осяг залежить від талану і енергії проводів Окружних Комітетів і тих одиниць, які будуть займатися цією справою.
Друга трудність — це прохарчування. Скрізь, де вже існують бурси, якось ця справа йде.
Третя трудність, — внутрішне обладнання, бурсацькі "меблі". По містах були раніше різні бурси і т. п. інституції, по яких лишилася якась частина обладнання. Її можна використати. Дещо у цьому ділі поможе і Український Центральний Комітет.
Обладнання — ліжка, столи, шафи і т. п. — повинно бути за всяку ціну солідне, однакове і гарне. Це має виховне значення. Достаток, вигода, краса у домашньому урядженні підбадьорює і заохочує до праці, підносить її видайність, збільшує пошану до інституції і проводу.
Остання врешті проблєма — це управа бурс і виховання хлопців.
Можна тут щонайбільше кинути кілька основних думок про напрямні цього виховання. А саме: 1) в його основу кластимемо релігію і етику, як двигуни моральної гідности і корисности людини, 2) змагатимемо до вироблення у молоді сильного і чистого характеру, 3) виховуватимемо її на здатну до теперішніх життєвих умовин, тобто загартовану і охочу до життєвих трудів і праці, 4) виховуватимемо її у всеобіймаючому дусі національної спільноти і братерства, врешті — 5) у більшій мірі, чим дотепер, мусимо взяти на увагу фізичне виховання і спорт.
Наші наміри і почини у своїх пізніших наслідках покажуться напевно добродійними не лише для громад самої молоді, але й для цілого майбутнього нашого "третього стану", а то й для цілого народу.
Ці наміри можливі до здійснення. Кон'юнктура не найгірша. Багато залежить від місцевих обставин, але ще раз треба підкреслити — далеко більше від людей, які візьмуться за те діло, від їх талану, енергії і вмілого підходу до справи.
Йде про те, щоб знайшлися у нас люди, які самі зуміли б викресати у себе вогонь запалу і жертвенности для цього діла і вміли других оцим вогнем запалити. Треба нам одиниць, які ціллю життя поставили б собі опіку над ремісничою молоддю. Треба поширювати в народі зрозуміння цієї справи і живе заінтересування нею. Треба поширювати зрозуміння цієї старої правди, що ніхто ніколи за нас нічого не зробить, коли ми самі не будемо робити, а ця праця над ремісничою молоддю — над кадрами нашого третього стану, є тільки праця для нас самих.
Коли дійсно навчимося так на справу глядіти і з таким духовим наставленням візьмемося до її переведення у діло — нам усе вдасться, — навіть те, що сьогодні здається неможливим!
Д-р П. Саноцький.

»Краківські вісті« 14.05.1942 До джерел національної єдности

Серед кожної національної збірноти є проблеми, які часто треба розглядати, не раз і не два до них вертатись та висвітлювати їх з усіх боків. Це т. зв. вічні теми. Ці теми "вічні" в тому розумінні, що вони є частиною основної проблематики громадського життя даного народу чи держави. Їх не можна вирішити відразу ні одним обіжником чи інструкцією, ні однією чи навіть кількома статтями в часописах. Не вистачають навіть хочби й часті зусилля над розвязкою даних проблем, коли ті зусилля непослідовні та не сягають до їх кореня. Тому до них треба часто вертатись у теоретичному висвітлюванні і в практичному вирішуванні.
До таких проблем належить увесь комплекс питань, звязаних з перевихованням даної національної збірноти і викорінюванням її застарілих національних хиб. Ці хиби є звичайно вислідом неприродного і підневільного історичного буття народу, або ще глибших причин, як расових, кліматичних, геополітичних умовин, тощо. Такі хиби були нераз головною причиною упадку цілих могутніх колись державних і національних організмів та поневолення їх на довгі століття. А тоді до хиб, що стали причиною політичного упадку даної національної збірноти, долучуються ще й інші, які витворилися в часі тієї суспільно-економічної і політичної неволі. Всі вони так глибоко закорінюються і так поширюються, що дана національна збірнота в деяких добах свого історичного буття просто затрачує свідомість їх існування, або усвідомлює собі це тільки частинно й поверховно, часто беручи наслідки за причину, або ще гірше: свої національні хиби вихвалює як — національні прикмети.
Але з часом, під впливом внутрішніх духових і суспільно-економічних перемін та зовнішніх поштовхів, приходить пробудження і ступневе національне самопізнання. У слід за цим усвідомлюється необхідність викорінити ці застарілі національні хиби, коли національне відродження має бути повне й сягнути до основ. Необхідність поборювати закорінені національні хиби особливо чітко проявляється у переломових хвилинах, на грані двох епох, коли заіснує можливість повної моральної обнови народу та виконання ним його історичного призначення. Таку саме велику добу переживає тепер український нapід, коли йде на всесвітню міру кривавий змаг за будову нового укладу політичних, національних і суспільно-економічних сил м. і. також на українських землях і для українського багатострадального народу.
В таку то величню і неповторну пору слід нам глибоко застановитися, всебічно висвітлити і послідовно та з самовідреченням попрацювати над одною з передумов нашого повного відродження, над скріпленням національної єдности і солідарности серед усіх членів українського національного орґанiзмy, без огляду на їх реліґійну, обрядову чи клясову приналежність.
На цю тему в нас нераз уже писали й говорили, та все ж таки повного зрозуміння її немає і в практиці вона нераз проявляється у схибленому виді. Бувало часто й таке, що ті, які мали повно на устах фраз про національну солідарність, на ділі викликували — національне розєднання. Робили це свідомо й несвідомо. Свідомо тоді, коли з демагогічних, партійних, гурткових чи й особистих мотивів відсуджували від чести й патріотизму, а то й від української національної приналежности, поодиноких українців, чи навіть цілі їх групи. Несвідоме розєднання проявлялось деколи тоді, коли доходили до голосу різниці культурних умовин, виховання і світогляду підчас практичної зустрічі та співпраці українців, що походили з різних займанщин. Такі прояви зустрічаємо не тільки серед українців, але й серед усіх тих народів, що довгі часи були позбавлені нeзaлежности та були поділені чужими державними кордонами.
Тут треба признати, що в останніх часах свідомість того, що нас єднає та що розєднує, стає чимраз більш загальна і сягає чимраз глибше. Ми були і є свідками нераз просто стихійного прояву української національної солідарности, яка обхоплювала всі верстви нашої суспільности. Але, на жаль, вона частіше виступала тільки в сфері почувань і не досить тривко, під впливом якихось зовнішніх поштовхів. Натомісць ще далеко до того, щоб вона, ця солідарність, була постійна та проявляла себе все і всюди — і в сфері почувань і в сфері розуму. Особливо в нашому політично-громадсько му житті ця єдність була досить рідким гостем. A проте треба ствердити, що в останніх часах і в цій ділянці ми пішли досить далеко вперед, доказом чого є м. і. зріст авторитету й послуху, яким тішиться серед українців Галичини та цілої Генеральної Губернії наша єдина і всеобіймаюча суспільно-громадська організація — Український Центральний Комітет та підпорядковані йому низові клітини. Ці останні, Окружні й Повітові Комітети та Делеґатури, здобувають собі признання й авторитет настільки, наскільки вони вив’язуються зі своїх важливих і відповідальних завдань.
Щоб наша національна солідарність виступила у цій відповідальній хвилині в цілій повноті та проявляла себе у всіх ділянках нашого національного, культурного і суспільно-економічного життя, праця над її скріпленням мусить зачатися від основ українського народу, від найнижчих його клітин, т. зн. від родини. Коли родинне життя в якомусь народі є в стані морального розкладу, коли в подружжях, між батьками і дітьми, братами й сестрами немає згоди і любови — такий нарід є над берегом пропасти.
В нашому народі почуття родинної спільноти ще назагал дуже сильне, бодай тут у Галичині. Одначе цю родинну спільноту часто розбивали сварки і спори за маєткові наділи, за землю між дітьми і батьками, між братами і сестрами. Це випливало не тільки з надмірного індивідуалізму наших людей, але також з господарських відносин та з законодавства, що наші селянські господарства довели до крайнього роздрібнення. Нам необхідно, поки нема ще відповідного законодавства, ввести правний звичай неподільности хліборобських господарств, з тим, що батьки і єдиний наслідник на господарстві матимуть обовязок дати рівновартне вивінування іншим дітям, посилаючи їх до вищих шкіл, до ремесла, торговлі, промислу, тощо.
Ці спopи за землю, за "морґи", ще в більшій мірі, ніж у родинах, розривали в нас почуття родової спільноти. А власне почуття кровної приналежнoсти до одного роду є тим вищим звеном, з якого повстає почуття племінної, а відтак національної єдности всіх членів одного народу, що говорять одною мовою, мають спільні або дуже подібні звичаї, побут, культуру та найголовніше — спільну історичну традицію.
І тут ми доходимо до суті справи. Коли ми до дна пізнаємо суть української історичної традиції, її творчі й руйнуючі начала, тоді наша національна солідарність матиме сильні обнови, що випливатимуть з духа нашого народу і з духа нашої землі. Тоді ми навчимося цінити та слухати національний авторитет, який має на це історичне право і своєю діяльністю вспів уже доказати, що на це заслужив. Тоді український нарід ясно усвідомить собі, в імя чого він має бути солідарний і яке його історичне призначення. Національна єдність і сoлiдарність не буде тоді однобічна, відрухова, маніфестаційна, але постійна, розумна, всеобіймаюча.
М. П.

»Краківські вісті« 13.05.1942 Відскочники

В нашому національному житті ще чимало різних прогріхів, з якими прийдеться вести ще хіба довгу боротьбу. Ця боротьба буде тим і важка, що з тими, що з ними будемо боротись, наш голос майже до них не доходить, а коли так, то дуже рідко. Ці відскочники від суспільно-національного життя живуть своїм життям, своїм еґоїзмом, живуть в орбіті грубої привати. І коли ми порушуємо густо-часто наші прогріхи, промахи, наші жалі, то ми обертаємося майже заєдно в окруженні тих самих людей. І нераз так і видно — ми навертаємо себе самих...
Ви оглядаєте в нашому суспільно-національному житті тих самих людей, чи то на різних святах, концертах і т. п. А тільки вряди-годи Ви хутко запримічуєте чуже свіже обличчя.
Ці відскочники, це дивні люди. Вони вам ніколи нічого не читають, а все найкраще знають, про найкраще поінформовані. І авторитативно запевняють Вас про певні справи, про які не мають поняття, а про які почули, напів підхмелені в якійсь каварні чи клюбі. Ви їх ніколи не побачите в суспільному житті, чи то на якомусь концерті, святі, чи навіть у церкві. Спробуйте запропонувати зайти такому відскочникові на якесь свято, то Вам насипле, як з мішка. "Бійтеся Бога, я ж не маю часу на такі дрібниці! Білет можу заплатити, пришліть когось додому". А другий свято Вас запевнює, що дуже зайнятий, запрацьований просто по вуха в важних справах, то він же не може приходити на Ваші всякі засідання, свята і т. п. "Я працюю для Неї, — цинічно буде Вам вести мову, — розумію трохи інакше, як Ви всі й всі сили присвячую їй в інший спосіб".
Аж вуха болять, слухаючи цих усіх викрутів. Спробуйте так на хвилину вибігти з якогось свята, концерту та забігти десь до каварні-клюбу, то й побачите, що всі ті, що так розпинаються для неї, які не мають часу на Ваші якісь там дрібні, неважні свята, концерти, — грають в карти та любенько запиваються, в час найбільшої скрути.
Ясно, коло тієї справи не можна пройти мимо, бо тут йде не про когобудь, а про певний відлам нашої інтеліґенції, псевдоінтеліґенції, чи півінтеліґенції. Коли такі відскочники від національного життя знаходяться в більших осередках життя, то тут ще пів лиха, бо воно не кидається так ярко в очі, але коли це діється в менших середовищах, возьмім містечках, то ці відскочники приносять необчислені шкоди. Бо хто, як хто, а вони повинні репрезентувати наше суспільно-національне життя, вони повинні видніти на перших місцях на всяких святах, концертах, зборах і т. д. Народ на це все глядить і має спостережливе око.  Поступовання відскочників його зражує та деправує.
У таких переломових хвилинах, коли кується наша доля — ці типи, відмовляються від співпраці, а що більше тратять дорогоцінний час, лукавять своїм сумлінням та тратять національні гроші, бо ж на них працює все суспільство.
Залишається одно — тих відскочників притягнути до суспільно-національної праці, або потягнути до національної відповідальности поставити їх в обличчі суспільности такими, якими вони є. В цей спосіб захитається їм ґрунт під ногами, вони зрозуміють, що то значить праця, час та гірко запрацьований гріш.
І буде нашим національним гріхом, якщо ми не виповімо тим відскочникам непримиримої боротьби і не винищимо тих галапасів! Хто не з нами в змаганні за наше краще завтра, той проти нас.
В зорганізованому національному житті, в народі, що йде назустріч світлого майбутнього, національним відскочникам немає місця.
П-я-к

»Львівські вісті« 12.05.1942 Інавгурація кінних перегонів у Львові

115.000 зол. — оборот тоталізатора
Львів, 11 травня. Одних заманює сама атракція перегонів подібно, як футбольні змагання, інших тоталізатор і виграні, та всі радо вітають цікаву імпрезу може й із любови до цих благородних створінь. До речі, це теж примана для зануджених міщухів вийти бодай раз у тиждень із тісних міських заулків до простору, до сонця. І які удогіднення при цьому! Спершу трамвай, опісля від трамвайної зупинки повозка за оплатою 1 зол. везе аж на місце. Та багато людей воліє таки власні ноги, як натовп у трамвайному возі. Так і тягнеться довгий, здається, безконечний похід широкою Стрийською вулицею. Перед входом на стадіон знову натовп: квитки не так легко купити. Та більшість людей приходить уже з квитками, закупленими в касі, в місті. На стадіоні людно. Зимно, що й не полишало нас ні на хвилину теж останньої неділі не дозволяє публиці стояти на місці. Та й встояти воно якось важко, коли очі жагуче дивляться, котрий із переду: чорний чи карий? Та найбільше напруження перед касами тоталізатора. Тут не лиш обдумується висоту ставки, але й вирішити треба, на котрого коня поставити. З піднесенням кулі та з дзвінком каса замикається й на старт виходять "противники". Їздці з трудом вдержують їх віжками. На знак — коні йдуть уперед і лише кольорові строї їздців інформують неозброєних біноклями видців про стан на перегонному шляху. "Найбільше коні добігають до мети. Вигукам і крикливому демпінгуванню нема кінця. Біг скінчений, і коні прохолоджуються, а видці або прислухаються музиці духової оркестри, або пють пиво в ресторані. Та найбільші завзятці вже ожидають на впровадження нових коней до наступного бігу, щоб побачивши їх певніше вирішити, на кoтpoгo пoставити ставку. І знову натовп під касами, яких останньої неділі направду було замало: багато людей так і незмогло внести ставки. Ще інші, яких теж не мало, ждуть на окреслення висоти виграної, бо їм усміхнулось щастя. Над стадіоном котиться гамір; це йдуть заклади, дискутується про якість коней і приємно проводиться вільний день.
На інавгурації кінних перегонів, що відбулась у неділю, 10-го травня, на Персенківці в приявності Губернатора Галичини д-ра Вехтера, з представниками партії, армії й урядів Дистрикту, відбулось сім бігів. До першого, на 2500 м. за нагороду на загальну суму 3.850 зол. (2.500 зол. для власника коня-переможця та 250 зол. для конюшого, 625 зол. для власника другого коня та 62.50 зол. для конюшого і т. д.), стануло сім коней — англо-арабів. Першим прийшов капітан, Ара, в часі 2.9 ½ хвилини, за ним Пуля, третим Прелестна. Тоталізатор платив 16 зол. за поодинчу гру, акумулятів — 33 зол. В другому бігу на часі 2.22 xв., другим Мелюзін, третим Калеоні. Тоталізатор: поодинче — 35 зол., подвійне — 51 зол. В третьому бігу: перший Румор (2.20 хв.), другий Пікольо, третій Джірит. Платили: 32 зол. за поодинчу та 44 зол. за подвійну. В четвертому бігу першим прийшов Акре (3.15 хв. на 2400 м.) за ним у віддаленні двох довжин Астра; третій був Арас. Тоталізатор: 15 зол. і 25 зол. У п'ятому сензаційному бігу огерів за нагороду 7.000 зол. на останній лінії випередив Індигенат, за ним у віддаленні трьох довжин Рекорд; третій Запал. Платили 19 зол. і 22 зол. В шостому бігу першим прибув Калігуля, другий Гамількар, третій Маріюпіль. Головальня відступив, не вистартувавши (зворот ставок). Великі виграні приніс останній, сьомий біг, в якому переміг Мушкетер, за ним о шию Арес IІ.; третій Безспірна. Платили 82 зол. і 144 зол. Загальний оборот львівського тоталізатора в неділю, около 115.000 зол., варшавського менший.

»Львівські вісті« 10.05.1942 Пієтизм праці

Львів, 9 травня.
Одною з негативних рис де якої частини нашого громадянства є те, що у кожному нещасті, чи якійсь, хочби й хвилевій, невдачі, починає нарікати, плакати і по всіх-усюдах шукати тих, які завинили цій невдачі. Шукають їх усюди, тільки не там, де вони дійсно скриваються, це є також між ними самими. Уже якось так є, що всю вину вміють такі люди складати на других, вбачати причину всього зла в інших, вміють критикувати усіх і на кожному кроці вміють викрикувати і стогнати.
Коли йде про позитивну суспільну працю — то це вже для тих людей важка справа! Вони починають вимовлятись браком часу, слабим здоров'ям, надміром професійної праці і т. п. Вони воліють радше стояти з боку і приглядатись, як другі працюють. Для себе залишають тільки "почесну" ролю оцінювати вартість цієї праці й її вислідів та гостро критикувати евентуальні, як часто мимовільні, недотягнення, чи якісь дрібні помилки, які трапляються у кожній роботі і в кожних людей. Ці "критики" стають тоді на котурни національних суддів, узурпуючи собі "право" видавати осуди і засуди. Це називається у тих людей "патріотичною, суспільною роботою", що у властивому значінні слова є тільки життям на рахунок інших. Забувають ті люди, що сьогодні настав інший час, та що до духа цього часу мусять достроїтися всі українці без огляду на те, до яких суспільних кол вони належать, на якому щаблі ієрархічної драбини стоять та яку працю виконують. Є це дух муравлиної, важкої праці, яку мусимо виконувати кожної години, кожної днини. Тільки те, що зробимо своїми руками, що полите нашим потом, має позитивне значення.
Здається, нема у нас ніодної людини, якій не було б дороге майбутнє нашого народу. Це майбутнє мусимо творити власним зусиллям, у щоденній важкій праці на всіх ділянках нашого економічно-культурно-суспільного життя. Така творча праця не знав пустої балаканини, бездіяльности, бюрократизму, яке ще й сьогодні тут і там намічається. Така творча праця мусить охопити усіх членів нашого народу, на усіх стійках їх професійної чи суспільної праці. Вона не знає різничкування людей на працюючих і на тих, що тільки приглядаються праці, на патріотів праці і на патріотів слів та фраз. Сьогодні праця усіх українців повинна визначуватися діловитістю, що проявляється у точному виконуванні своїх обов'язків, високій продуктивності, совісному виконуванні усіх розпорядків та у свідомості повної відповідальности за виконання дорученої справи.
Відродження нашого народу і поставлення його на належному йому становищі у колі народів Нової Европи — повинно стояти в осередку всієї праці кожного нашого громадянина зокрема, без огляду на те, в якій ділянці він не працював би, яку працю він не виконував би. У цьому ж суть активної, розумної поведінки, яка єдино творить позитивні вартості, що будують підвалини кращого майбутнього. Це — пієтизм праці.

»Львівські вісті« 09.05.1942 Трибуна читача

Панове редактори!
Скільки разів доводиться мені бувати на різних імпрезах, улаштовуваних Інститутом Народної Творчости чи іншими установами, стільки разів завдаю собі питання: Чому досі не маємо відповідного приміщення з великою залею, яка саме найкраще надавалась би на цього роду імпрези, як: театральні вистави для дітей, виступи хору "Думка" і багато-багато інших? Хто бував у дотеперішній залі при вул. Францішканській 7, мав нагоду переконатися, що вона не надається на якінебудь імпрези, не говорячи вже про імпрези, що повинні стояти на високому мистецькому рівні. Саме приміщення із своїм невідповідним входом не є репрезентативне. Заля є мала; вона ніяк не може помістити всієї публики, яка вщерть заповнює місця; а їх небагато у маленькій залі! Чи серед стиску, безупинного взаємного топтання по ногах і тим подібних "приємностей'' — можна спокійно, з відповідним душевним наставленням — подивляти гру артистів чи насолоджуватись звуками чарівних пісень? Вправді є у нас гарне приміщення Оперного Театру, та у ньому постійно виступає український чи німецький театр; тільки інколи (коли ця заля не є зайнята) можуть відбуватися там інші культурно-мистецькі імпрези, яких сьогодні українське громадянство якнайчастіше бажає. Ось чому ми повинні поважно призадуматися над конечністю придбати краще приміщення і над відповідною залею та відповідним улаштуванням, поробити всі заходи, щоб таке приміщення в якнайскорішому часі придбати.
З пошаною, Петро Скічний.

без політиkи

Краківські вісті 09.02.1941 Марко Черемшина в рецитації

Український Допомоговий Комітет у Кракові приймає нову форму допомоги українському студентству. Оце Комітет улаштовує цикль декляматорських вечорів п. к. "Літературно-Мистецькі Вечори. Програмою цих вечорів будуть рецитації кращих творів українського письменства. Рецитатор — м-р Ю. Ґеник-Березовський. Перший такий вечір відбудетеся в суботу, 8. лютня 1941 р. В програмі твори Марка Черемшини.
Марко Черемшина — це один із т. зв. "покутської трійці" письменників — Стефаник—Черемшина—Мартович, один із кращих наших письменників на переломі ХІХ. і XX. ст. Почав писати майже в тому самому часі, що й Стефаник, та й перші його твори писані були наче б "під Стефаника". Не диво, що довший час уважали Черемшину за одного з талановитіших учнів т. зв. Стефаникової школи. Тільки пізніше критика відокремила його від Стефаниківської школи, вбачаючи в нього дужий, ориґінальний талант.
І справді, Черемшина — наскрізь ориґінальний письменник, що не тільки зовсім самостійно розвивався, але й виробив собі власну мову, окремий стиль та залишив такі твори, що поставили Черемшину на одне із видніших мість у нашій літературі.
Кращі Черемшинині твори містяться в збірці "Карби", де є кільканадцять творів на гуцульські теми. Найприкметніша в цій збірці — це його т. зв. ліричність, якою він т. ск. вповиває і постаті, і ситуації, як і змальовує все те в творі. Таким ліризмом пересичена майже вся ця збіка, з яких на перше місце вибиваються такі оповідання, як "У пригорщі бравби тото зелене село", "Чічка", "Зведениця" і ін. Та на всіх оповіданнях цієї збірки — "Карби" — лежить, як висловився один із критиків, мовний кольорит гуцульських верховин.
Та найкращі оповідання Черемшини — це т. зв. воєнні оповідання, обєднані в два циклі "Село вигибає" — оповідання про війну в гуцульських горах, та другий цикль "Село вигибає", в яких aвтор змальовує гуцульське село за б. Польщі, та польську господарку на Гуцульщині. Найбільше вражає нас власне оця збірка Черемшининих новель своїм неприхованим реалізмом. Але є у цій збірці щось, що підносить цікавість Черемшининих творів.
Автор показав тут національну свідомість гуцула. В попередніх оповіданнях автор не рушив цієї теми, та в збірці "Село вигибає" вона майже вибивається на перше місце. Отак, як для Стефаника в його "Синах" увесь зміст слова Україна міститься в землі, так для Черемшининих гуцулів Україна — це всі гори-долини та полонини, як земля вширшки, як небо ввишки.
Якими автор змалював гуцулів? Колись Федькович — перший гуцульський письменник — змальовував гуцулів, що святкують, що любляться, що бються і т. д. Черемшина підійшов до гуцульського життя з іншого боку. Він показав буденне життя гуцула, його долю й недолю, нужду й гаразди, його працю на хліб щоденний. Та вже найвиразніше виходить життя гуцульщини в останніх двох циклях оповідань, особливо в тих, де автор змальовує гуцульську долю за часів польської окупації наших земель. Різні надуживання польської поліції, знущання над гуцулом, використовування і т. ін. — це теми останньої його збірки новель.
Найприкметнішою рисою Черемшининих новель є їхня музичність і ритмічність. Майже кожне оповідання має в собі більше або менше тієї ритмічности, а це надає його творам особливої закраски, Власне тому Черемшинині твори надаються до рецитацій. Як вийде їх рецитація — залежить очевидно багато від інтерпретації рецитатора та від його вишколу.
Мра Ю. Ґеник-Березовського, як рецитатора, ми вже знаємо віддавна, бо не вперше оце виступає він на сцену. Багато з нас уже мало нагоду почути його рецитації різних творів наших письменників, і треба признати, що в його рецитації ті твори набирають наче б більшої мистецкої вapтocти. Постаті наче оживають перед нами, здається, що вони самі промовляють до нас, що вони ось стоять перед нами живі. З усіх виступів Ю. Березовського перед війною — а було їх кільканадцять — ми чули тільки найвищі похвали для його рецитацій. Це й дає запоруку, що ці мистецькі вечори будуть на високому рівні й дадуть нашому громадянству багато мистецької насолоди взаміну за дрібний даток на зимову допомогу.
Б. Р.

Краківські вісті 08.02.1941 Видаємо Енцикльопедію Українознавства

Шістьсотлітня неволя, в якій карався наш народ, найбільш важкі наслідки полишила на західніх етноґрафічних межах нашої батьківщини, на Лемківщині, Засянні, Холмщині й Підляшші. Тут, з природи речі, ворожий наступ на схід був найсильніший, а змагання до винародовлення та до матеріяльного й духового винищування нашого народу найбільш безоглядне. Вислід такий, що коли згадані наші окраїни знайшлися в межах Ґенерального Ґубернаторства й наш народ дістав спромогу свобідного, культурного розвитку, всю культурну працю треба було зачинати від самих основ, бо всюди була лиш матеріяльна нужда й безпросвітня пустиня. І справді, як гриби по дощі, зявляються по наших селах і містах свої рідні школи, читальні й кооперативи, поширюється книжка й часопис, писані в рідній, українській мові. Скрізь кипить радісна, творча, культурна праця. Та таки це тільки початки й багато є ще конечних культурних потреб незаспокоєних. На одну таку необхідну культурну потребу, яку мусимо негайно заспокоїти, хочемо саме звернути увагу.
Кожна освічена людина мусить мати основні відомості про свій рідний край і свій рідний народ та все його минуле й сучасне. Ніяка людина не всилі задержати тривало в памяті всього цього потрібного знання, тимто в кожного культурного народу є багато до цього призначених підручників — тим кращих, чим народ культурніший. І в нас, на Західній Україні, у кожній освіченій родині і в кожній читальні були такі підручники: історія Грушевського або бодай Аркаса, Історія літератури Возняка й Єфремова, Історія культури Крипякевича, Ґеографія й Атляс Кубійовича, Археольоґія Пастернака, а вкінці Книга Знання (Енцикльоцедія), де коротко й ядерно були зібрані всі найконечніші відомості про наш нарід і нашу батьківщину, списані найкращими нашими дослідниками й знавцями поодиноких ділянок українознавства.
На жаль, всі ці твори тільки з великими труднощами та й тільки виїмково доходили до Лемківщини, Засяння, Холмщини й Підляшшя, а ті нечисленні українознавчі підручники, які все ж таки передісталися, були знищені в часі жахливого терору, що шалів тут напередодні упадку Польщі. Тимто й не диво, що скрізь на наших землях в Ґенеральному Ґубернаторстві відчувається пекуча потреба підручників українознавства й цій важливій недостачі ми мусимо негайно зарадити, На жаль, ми не в спромозі тепер видати цілої низки таких конечних творів, — на це треба кількох літ зусильної праці, але ми можемо зараз перевидати цю частину Книги Знання, яка була присвячена Україні, розуміється, приспособивши її до теперішніх обставин. Це є в межах можливости й це ми мусимо негайно перевести в діло. Власне наше Українське Видавництво приступає до сповнення цього важливого завдання й ми певні, що всі свідомі українці з радістю приймуть цю звістку. Адже ж такий малий, звязкий підручник українознавства конче потрібний у кожній нашій школі, в кожній нашій установі, кожному нашому громадянському діячеві й загалом кожному свідомому українцеві, якому так часто приходиться тепер давати докладні й певні пояснення для своїх і чужинців.
Отож приступаємо до видання Книги Українознавства з цим переконанням, що сповняємо наш громадянський обовязок, маючи певність, що всі свідомі українці піддержать цей наш висококультурний почин.
Іван Раковський.

Краківські вісті 06.02.1941 20-ліття книгарні Т. Савули у Відні

(Від власного кореспондента).
Відень, січень 1941.
У цих днях минуло саме 20 літ, коли в пресі появилося вперше оголошення про українську книгарню Теодора Савули у Відні. Мала і скромна, а про те важлива ця українська станиця має за собою два десятки літ праці. Стирти кореспондеції з марками з цілого світу доказують вимовно, яка була її роля: давати українцеві, що десь згубився у світі, рідну книжку й ґазету.
Книгарня Т. Савули повстала на передодні ліквідації Видавництв Союзу Визволення України й Боєвої Управи Українських Січових Стрільців. І тоді й пізніше були у Відні ще й інші українські видавництва (Чайка, УМНА), але всі вони сьогодні не істнують. Якщо проістнувала Ювилятка — то це виключна заслуга її власника, нині сивого купця-ремісника, що мав пристрасть до української книжки в найкращому цього слова розумінні й завжди вмів її віднайти та нераз і вирятувати від повної заглади. Тимто якраз книгарня Т. Савули й цікава, що тут найдете всі видання, нераз справді білі круки, конфісковані в Польщі, дуже багато видань про Україну і звязані з нею проблєми в чужих мовах, мапи й поглядові таблиці України, які ніколи не бачили стіни школи, але тепер тимбільш мають вартість. Та чи тільки те? Є тут окремий відділ карток-видівок, безліч відзнак від УСС почавши та медаль. Є в ній і своєрідний справжній архів, якого основу творять архів Боєвої Управи УСС і д-ра І. Боберського та підручна бібліотека, що має чимало рідких сьогодні та вичерпаних видань.
Дуже змінився від тоді, коли вперше повстала книгарня Т. Савули, Відень. Але ні книгарня, ні її власник не змінилися. Вона, як і була, так і є, при Рімерґассе 2, він як і був, так і є щирим прихильником української книжки. З великих маґазинів книгарні, як і досі, виходить щоденно велика пошта, що знову несе до розкинених по закутинах Велико-Німеччини земляків рідне слово, підручник до науки чи розваги. Як колись писали з Вецляру і Йосефова, так і тепер приходять звідусіль коперти з тією самою адресою. А сам власник? Хоч поважний віком, має ще молодечі плини зробити з цієї книгарні справжній культурницький осередок у Відні й чимало чого перевидати та надрукувати нового.
"Українське Видавництво" у Кракові зі складом уже виданих у рр. 1940/41 власних книжок та багацтвом книжок, нот і листівок, перенятих від "Української Накладні", та книгарня Савули у Відні — це 2 найбільші нині осередки українського наукового руху на захід від Сяну. П. Теодор Caвула має безперечні заслуги для української культури, з якими слід привітати його з його своєрідним ювілеєм.
А. К.

Червоний Перемишль 07.02.1941 Дитяча музична школа

Перед полуднем в коридорах і класах панує глибока урочиста тиша. В окремі дні час-від-часу її переривають звуки фортепіанової або скрипкової музики. Це викладачі або окремі випускники школи вправляються в грі на цих інструментах.
В школі 7 фортепіано. Вони покриті м'якими покривалами. Кроки приглушують тяжкі пушисті килими. На стінах портрети великих композиторів. Багато музичної літератури, журналів, нот. В кожному закутку відчувається приємна атмосфера мистецтва.
Навчання в семирічній дитячій музичній школі розпочинається після полудня. Приходять хлопці і дівчата віком від 10—15 років — вихованці початкових і середніх шкіл. В минулому році двері школи широко відкрились перед дітьми трудящих міста й села.
Раніше школа була приватним інститутом. За навчання треба було платити. В інституті навчалися діти попів, багатіїв. Було всього 60 учнів, в більшості — дорослі. Не один син чи дочка робітника або селянина, бажали вивчити і оволодіти цим чудовим видом мистецтва — музикою. Але не дозволяло життя. Звідки ж взяти гроші на навчання? Не дозволяли й батьки. Адже ж перед людьми мистецтва — професійними музикантами, зокрема національних меншостей — не могло бути ніякої майбутності — вона зарисовувалась їм в чорних кольорах безробіття, нужди.
Зараз в школі навчається 107 учнів. Це діти робітників, селян та службовців.
Переможно будується в нашій країні нова соціалістична культура. Її невід'ємною складовою частиною — один з найчудовіших видів мистецтва — класична і радянська музична культура. Для дітей трудящих створені всі умови для оволодіння нею.
Чи міг колись думати селянин-бідняк села Негрибка Бартник, що його дочка вчитиметься грати на фортепіано, так само, як вчилась дочка поміщика, на якого Бартнику доводилось працювати за мізерні гроші? Зараз його десятирічна дитина в місті є ученицею III класу школи ім. Сталіна, мешкає в шкільному інтернаті, навчається в дитячій музичній школі. Буде піаністкою.
В школі біля 60 інших інструментів, в тому числі комплект народних інструментів домрового оркестру.
2 жовтня на зборах партактиву м. Москви тов. Калінін сказав: "А що таке комунізм? Це означає: давай якнайбільше продукції і якнайкращої якості. При цьому я маю на увазі продукцію не тільки фізичної, але й інтелектуальної праці — продукцію інженерів, архітекторів, письменників, учителів, лікарів, артистів, художників, музикантів, співців і т. ін."
І діти трудящих міста й села широко засвоюють всі види інтелектуальної продукції.
А. Тим

Краківські вісті 04.02.1941 Недільні корзо

Ми саме виходили з церкви, як я запримітив, мому приятелеві сіла муха на носі. В мене не було часу довідуватись у нього про причину його лихого гумору, бо побожний народ наввипередки тиснувся в браму, й крутив-перекидував нами, наче вир стебелинками.
— Що саме ці люди собі думають? жалілася якась жінка приятелеві. — Чого вони глотяться? Чого вони вистоюють там перед брамою й не дають людям вийти? Скажіть!
Притім посміхнувся таємно.
— Не знаю, пані добродійко, чого вони там вистоюють... — відповів чемно жінці.
Тієї днини він мав мабуть велике щастя до пань, бо вже за хвилину його знову "зачіпила" якась дама.
— Вас трайбен дорт ді льойте? — спитала вона його.
Приятель вилізав саме з глибокої печери в сніговому залі край хідника, куди його запроторила побожна юрба.
— Що вони "трайбен"? — здвигнув він плечима, обтріпуючись зо снігу. — Гм... гм...
Він раптом кинувся до мене й зловив мене за кляпу від плаща.
— Що вони "трайбен"? — загукав. — Я тебе питаю, що вони...
— Це нерви... — заспокоював я його. — Я дуже радо дам тобі всякі вияснення, як тільки ти перестанеш хвилюватись. Адже ти сам бачиш, що в тебе тепер муха на носі...
— Якто?! — заєрепенився приятель. — А ти ж хіба не бачиш, що діється? Муха на носі.. А хіба ж вона тільки в мене? А ось, дивися, цей грубий дядько! Хіба ж у нього нема мухи на носі? Тсе-тсе муха! Він шукає чогось у кишені, напевне ножика, бо йому роздерли саме кальош. А в того, о, сухого, хіба не джміль сидить на носярі? Йому зламали парасолю! Це військовий чоловік, побачиш, що зараз буде... А там не бачиш, як лінчують цю стару бабусю...
— Життя, це боротьба... — повчав я. — Трудно...
— Ні! Ні! — настоював приятель. — Ти мені таки скажи, чого вони глотяться? Чого вони вистоюють тут і забарикадовують хідник, оці...
— Пст! — перебив я поквапцем. — Стіни мають вуха. А щодо цих..., значить, людей, то кожний тобі радо звільнить дорогу й перепустить тебе по доброму, як тільки скажеш одне чарівне "Будь ласка", або "вибачте"...
— Якто? — спитав підозрілим, спокійним голосом приятель. То мені ще треба просити таку...
— Не забувайся! — остеріг я його.
— То мені ще просити вибачення в когось, що каригідно перепиняє вуличний рух, що заступає мені дорогу?
— Трудно!... — розвів я руками.
— Хі... Xі... — засміявся приятель і круто повернувся.
Заки я вспів спинити його, він наче навісний кинувся в сніговий вал, миттю перебився крізь нього й, посвистуючи "Бель амі", побрив снігами на той бік плянтів.
Шум.

Краківські вісті 27.01.1941 Горобчик

Biн, Горобчик, вибачайте, поет.
Горобчик, бо безжурний, як горобчик, та й живе Бог-зна яким чудом, та побитом.
Звання поета, признаєте самі, зокрема тепер, абсолютно непотрібне, не кваліфікує сердешного Горобчика до ніякої поважної, бюрової, бухгальтерійної праці.
Так що він, просто, без звання.
Ясно, що коли воно так, ти міг би він бути тройгендером.
Але й тут заковика.
Саме поет виняток, тільки й він не може бути тройгендером. Хіба тройгендером у країні фантазії, скажемо, тройгендером доброго гумору. Та й це зайве, бо в Горобчика й без цього завсіди добрий гумор.
Він — оптиміст. Ще виразніше можна сказати, що Горобчик живе, удержується з оптимізму.
Розкопичив якісь старі ходаки, якісь розчалапані "берґштайґери".
— Бачите? — вже трубить скрізь. — Справжня, передвоєнна шкіра! Оріґіналь! Пріма! Та що ви знаєте, де ви розумієтесь на цьому!
У кімнаті в нього само-собою, ледівня. Верхоянськ.
— Як ти живеш тут у цій холодільні? — дивуєтесь. — Чоловіче!
А він приплющить таємно одно око й підморгне.
— Ге, ге! — відріже. — А чи ти знаєш, що якби не цей холод, то я був би такою самою кволою, миршавою, плютократичною креатурою, як ти?
— Як то?! — розсердитесь. — Як то?! Хто плютократична апретура... те креатура...
— А ось, — перебє вам, — подивись, нікчемний, бюрократичний крабе!
І гоп — уже стоїть гориніж, на долонях, то знову перегнеться взад аж до землі наче акробат, а там метелицею застрибає, завертиться в стихійному гопаку.
— А нуко, секретар, а нуко референт, покажи ти, що вмієш такого?! — заглумиться з вас. — І... й канцелярне кодло... А може навкулачки?
Max і вже ви раптом бачите три свічки воскові й уже ви раптом лежите на ліжечку і пробуєте шоку.
— Де снідаєш, влюбленче Муз? — спитати в нього, то тільки губи зневажливо скривить.
— Скажу тобі, — вияснить, — що сніданок, це власне анахронізм, залишок завміраючої епохи. Одначе, знаєш, я вже надто вріс у традицію й мушу таки поснідати... До чого бик привик.
— Чай? Кава?
— Ні, паста до зубів, — вияснює зичливо Горобчик. Почистиш уранці зуби пастою й за одним махом потрійна користь: заспокоїш голод, маєш чисті зуби й відсвіжиш їдунку. А такий чай що? Вода — водою. Воду пий, воду їдж, і т. д.
Якось то похвалився мені, що продав сорочку.
— Було їх у мене три, — довірявся мені. — Дві ще-ще, а ця третя, то просто, годі було мені видержати з нею. Колір, уважаєш, непідхожий, і довжелезна страшенне й мало продувна... Хоч сідай та плач. Ну, й що скажеш, найшов таки дурня, що купив. Далебі! Аж лекше тепер чоловікові. Завсіди можна добрий тиждень теє...
Вчора стрічаюсь з ним, ого! — вже без капелюха... Тільки в лещетарському наушнику.
— Де капелюх? — питаю. — Що ти...
— Тихо! — гримнув Горобчик. — І мала дитина знає, що в капелюсі негіґієнічно. По-друге, ця шабатурка була за тісна. По-третє, ти хіба не хочеш, щоб твій друг ходив у немодному циліндрі. По-четверте я одержав за нього цей наушник і ще пять "квітів" удобавку. По-пяте мені тепер уже ніхто не підміняє капелюха. По-шосте я знав одного, шо зприводу капелюха розлучився з дівчиною. По-сьоме, я можу тепер три дні довше...
— Доволі! — спиняв я цю літанію. — Що ж тепер робитимеш? Адже зима ще довга.
— Варіят?! — зареготав Горобчик. — А ти хіба не бачиш? Та ж є ще в мене плащ. За нього добрих два місяці можна тягнути. Врешті — зима вже довго не буде. Іде до весни!
— Гм... — замислився я й покрадьки глипнув на свій плащ. Ще досить добрий... Можна буде... теє...
Шум.

Краківські вісті 29.01.1941 Мрії і дійсність

Повіяло декілька днів тому весняним леготом і розбудились похоті в людей, як на глум. Бо де ж там ще до весни! Та декого вже розбирає, вже мрії спокою не дають.
Ось вбігає до мене один такий "мрійник".
— Одягайся, підемо!
— Куди? — питаю.
— До Маленького, до коктайбару на Вісьльну...
— Чого?
— Весна, брат! Не видержу... А так сюди, туди, — потанцюється й легше стане.
— Танцюй голий, босий у вінку! Дивись, який я: лікті повитирані, деревянки клапають, аж лоскіт іде, де мені до танцю!...
Та не помагали ніякі арґументи. Таки витягнув. Ми пішли.
А там "музика грає, завиває".
Мій друг зразу пірнув у вир. Я спершу почувався ніяково, але...
Задивлений в очі партнерки, чарівної Марічки, закрутився притьмарений напливом почувань і забув не лише про світ, але й про мого друга, що витраскував деревяниками цілі каскади ритмів.
Нараз счинилась метушня. Прокинувся і я з опяніння.
Дивлюсь — мій друг держить в обіймах обімлілу партнерку.
Хтось кинувся за водою, хтось за лікарем.
А вона біла — як полотно.
— Ах, мої ноги, мої пальці... — були перші її слова.
Я штовхнув приятеля під бік.
— Ex, ти нездаро! Що натворив своїми деревяниками!..
А тут уже насідають із усіх боків.
— Позвольте, з тим провокатором треба зробити лад. Ця пані не перша. Ми Всі... — і вже напирають лавою, при тому кожний тиче розчавлені пальці, потоптані ноги, пірвані підошви й запятки, де далі добираються й до обшивки нещасного.
— Скандал, провокація! Це навмисне він калічить ноги членам противної ґрупи...
Саля остовпіла, та нараз притихла, як маком сій.
— Стійте! — прогримів хтось із патосом. — Це "рівець"!
Загальна констернація.
— Ні, він "ківець"!
І піднялася буча. Одні кричать "ківець", інші "рівець" і вже діляться на дві ґрупи.
Починають на себе наступати, погрожувати пястуками, розбурхувати політичні пристрасті.
— Як це вже на політику пішло, — шепнув я приятелеві, — то тікаймо, брате!
І ми втікли.
Тільки з вулиці ще бачили ми, як десь у барі метушилось, як хтось урешті зверещав "фокстрот", як заскавуліли саксофони, загуготів бубон і все рушило коктайлевим ритмом у жагучий танок. В одну мить успокоїлись пристрасті. Добре писав Тичина, що — "не має революції без музики". Та я думаю навпаки, що — при музиці обійдеться й без революції, зокрема під весну, де втихають політичні пристрасті, а розбуджуються приспані — душевні.
Тільки й тут без "бецуґшайну" не обійдеться. Калатання деревяників усе тобі нагадує чомусь дійсність.
Щипавка.

Вільна Україна 30.01.1941 Наукова робота професора Травінського

Доктор ветеринарних наук, професор Львівського ветеринарного інституту тов. Травінський енергійно працює над розв'язанням важливої наукової проблеми: "Про поведінку і визначення строків зникнення віруса ящура з м'яса і харчових продуктів, одержуваних від заражених ящуром тварин". Розв’язання цієї проблеми має велике економічне значення для нашої країни.
Поряд з цим професор продовжує роботу над питанням сирології паразитів, що переносяться в організм людини з м’ясом тварин. Після довгої, кропіткої, експериментальної роботи професору пощастило знайти спеціальний препарат, так званий "паразитальний антиген", який, шляхом аналізу крові, безпомилково визначає паразитичні захворювання, що раніше не показували ніяких ознак як у людини, так і в тварин. Частину своїх наукових праць професор присвятив процесу гниття вживаних у їжу морських тварин. Для цього він провів багато часу в океанографічному інституті (Монако). В результаті досліджень були знайдені цінні протигнилосні речовини. Тепер професор Травінський працює над застосуванням одержаних результатів до консервації м'яса морських тварин і риби.
За 30 років своєї наукової діяльності професор написав понад 90 наукових праць, присвячених різним питанням, як наприклад паратиф тварин, гігієна технічного устаткування боєн, методика убою тварин і багато інших.
У 1940 році вийшла з друку його наукова праця "Про сирологію паразитів". Одна з його книг — "М'ясо і м'ясопродукція" — перекладається на російську мову. Ця книга — результат багаторічної роботи —- закінчена в 1938 році. Видавати її взявся варшавський книговидавець за мізерну винагороду автору. Книга вийшла тиражем в 1000 екземплярів. Капітал книговидавця від цього набагато збільшився, а автор не одержав нічого, бо саме в той час почалась німецько-польська війна і книговидавець невідомо куди подівся.
Професор Травінський не тільки науковий діяч, він бере активну участь в громадському житті, працює консультантом бактеорологічної станції, членом виконкому міської Ради депутатів трудящих.
— Більше 30 років займаюсь я науковою роботою, але ніколи труд не приносив мені стільки радості і задоволення, як тепер, — говорить професор Травінський. — Лише на розв'язання проблеми про поведінку і визначення строків зникнення віруса ящура з м'яса і харчових продуктів, одержуваних від тварин, заражених ящуром, уряд асигнував 45 тисяч карбованців.
Безмежно вдячний за піклування партії і уряду, професор Травінський весь свій довгорічний досвід і енергію віддає на благо своєї вітчизни.
М. Валент.

Краківські вісті 31.01.1941 Любовний лист.

Малий фейлєтон.
Слухайте всі закохані, що Вас лукава доля розлучила з предметом поетичних мрій і зітхань зпросоння. Всі, що довгими годинами мусять пріти над любовними листами, щоб врешті зрошений потом плід свойого духа подерти на шматки, або закінчити здоровенним чортиком побіч підпису. Бо написати любовного листа — це важче, ніж сплодити "малий фейлєтон" у нинішніх невеселих часах.
Немало чорнила потекло надармо при цій важкій праці й не одно перо не видержало напору гарячих почувань.
Але хочу вам облекшити завдання. Саме попав мені в руки один такий лист. Може послужити за зразок.
Головна засада: як найбільше про себе, про свої прикмети й світлу будуччину.
Але читайте! Тільки вибачте за мої коментарі, в ориґіналі їх нема.
Кохана Кіточко!
З туги за Тобою я вже висох, як наш Брисько, що не мав "лєбенсміттелькарти", й живе з ласки добрих людей, що час до часу кинуть йому якусь пообгризану кісточку.
(А люди сьогодні не люблять чого-небудь легкодушно викидати. — Ком.) Але одно Твоє прихильне слівце може мене знову привернути до стану чоловіко-подібного. Знаю, що Ти легковажно дивишся на мене, бо "прімо": не подобається Тобі моя фізіономія, а "секундо": кажеш, що я смаркач.
Отже вияснюю.
"Ад прімо": Правда, з Адонісом рівнятись не можу. Але фізіономія — не моя вина. Зате зваж, які духові ціннощі вона скриває. Я ж ціле своє життя боровся і страждав для ідеї. (Але якої? — Ком.). Намагався піднятись на вершини духової досконалости, щоб стати гідним Тебе. Чистоту свойого молодечого серця складаю у Твоїх стіп і думаю, що не погордуєш так piдким сьогодні скарбом.
Ад 2: Згода, що за метрикою я смаркач — бо заледви 19 літ начисляю. (Тому й невинність молодечого серця! — Ком.) Але й я вже багато пережив і маю своє минуле, розуміється, в доброму значінні. (Само собою — треба ж було народитись, крізь пипку молочко тягнути, рячкувати, з xopуговкою побігати, а це ж минуле. — Ком.)
Але коли моє минуле Тобі не імпонує, то з огляду на світле майбутнє, що передо мною, повинно змякнути Твоє серденько. В мені дрімають усі завдатки на великого чоловіка. (Певне — до 24 літ можна ще багато підрости! — Ком.). І бережись, щоб опісля не пожаліла, що погордувала закоханим ceрцeм. Бо може бyти запізно.
І ще одно: Кажеш, що я "голий", що обідранець. Отже доношу, що я вже справив собі нові штани й думаю надалі дуже багато грошей заробляти (від чого ж пасок? — Ком.), так, що справлю собі ще маринарку, а мою кохану Кіточку озолочу.
Па!
Твій Котик.

*
Але "Кіточка" була виїмково скромна. І тому відписала "Котикові";
"Вибачте, але я почуваюсь негідною Вас".
Та не лякайтесь: 99 відсотків панночок напевне зловиться на вудочку.
Щипавка.

Краківські вісті 03.02.1941 Українська поезія в 1940 р.

Поетичний дорібок 1940-гo року невеликий — усього кілька книжок. Ми вже раз висловлювали в одній статті гадку, що "майбутнього історика літератури може взяти острах за інтелектуальний pівень еліти". Але можна потішитись тим, що все ж маємо бодай кілька нових позицій. Треба в нас узяти під увагу ще неналаднані видавничі умовини: рік, що надходить, заповідається куди краще. Та й і поети встигли певно неодне вже приготовити, тоді, колі передше вони могли бути ще надто під першим вражінням подій, ще шукали іншої форми для передачі відмінних настроїв, свідомі того, що деякі ліричні мотиви, добрі в минулому, нині, в добу залізного грюкоту махін і походів армій, не на місці. Не все появилося в окремих книжкових виданнях, а більш по журналах та ґазетах. Стрічаємо там вірші таких поетів, як Маланюк, Лятуринська, Стефанович, Бабій, Кравців, Буревій, Кушніренко, Ірлявський і ін., — зате книжок маємо всього 6—7, коли paхувати сучасних поетів, та і то в великій частині передруки давніше виданих творів. Не вчисляємо тут теж перевидань старших поетів — їх було кілька, хочби сам Шевченко, та тих книжок, що могли десь появитися, та що їх не маємо під рукою, бо нині ані видавці, ані автори не спішаться надсилати свої книжки до оглядів і рецензій.
Властивих нових появ маємо всього три — "Моя весна" Ів. Ірлявського, "Bежі" О. Ольжича й "Остання осінь" Б. Кравцева, — всі три видані в Празі.
Ірлявський належить до групи закарпатських поетів; в нього знаходимо ще деякі мовні труднощі і не надто сучасну форму. Прикметна для нього сильна розіспіваність, за якою не все впарі поступає гадка. Але його чергова збірка виказує деякий поступ з попередніми віршами і, зваживши, що він ще молодий, вірші його варті в майбутньому уваги. Збірка О. Ольжича має вірші, що досягають рівня його попередньої "Ріні". Збірка на загал цікава і показує деякі нові поетичні моменти, хоч вартість поодиноких віршів різна. — "Остання Осінь" Богдана Кравцева, що появилась під сам кінець року, дає побіч деяких давніше друкованих віршів, тож і нові. Автор "Сонетів і строф" показує в ній і нові мотиви і намагання знайти нові поетичні форми. Найкращі речі це вірш про листопад і "Майбутнє", що показують назагал нечасту в цього автора динамічність.
У Празі появилась і четверта книжка, а властиво книга віршів І. Ясінчука, "Друге лихоліття", але її ніяково навіть згадувати в статті, що говорить про сутолітературні появи.
З перевидань маємо дві більші книжки: "Княжа Україна" О. Олеся, теж видання праське, розмірно велике (176 ст.) й добре оформлене. В Кракові вийшла саме на днях книжка вибраних віршів Б. І. Антонича, "Вибрані поезії". Те, що він уродженець Лемківщини, безперечно причинилось до зактуалізування цього поета, автім зовсім слушно. Такі речі, як "Елегія про співучі двері" та дрібні лірики належать до вершкових досягнень найновішої української поезії. З праських видань слід ще згадати "Вічний корабель" Л. Мосендза, драматичну поему, друковану раніше у ЛНВ.
У Кракові не появилось ніодної ориґінальної збірки поезій, факт, що дає трохи до надуми. З перекладів видів Ю. Буревій малу збірочку боєвих пісень німецького визвольного поета наполеонських часів Теодора Кернера "Ліра й меч".
Оце й усі важніші літературні появи минулого року у книжковому виданні. Факт, що куди сильніші речі були друковані по часописах, каже сподіватись, що з самою поезією зле не є, та що вона знайде ще змогу висказатись своїми досягненнями.
С. Г-й

ситуація

»Краківські вісті« 06.07.1941 ◦ ◦ ◦ ◦

Німецькі війська над Дніпром
ГОЛОВНА КВАТИРА ВОЖДА, 6. 7. — Головне Командування Німецьких Збройних Сил подає:
Німецькі операції на східньому фронті відбуваються далі планово. Розпорошені останки розбитих військ, які скривавилися за німецьким фронтом на теренах на південь від поліських багон у стоковищі Припяті, примушено до боротьби з німецькими резервами і їх знищено, при чому кілька тисяч большевиків попало в полон. Мадярські війська зайняли вчора Коломию і Станиславів. Застріливши своїх так званих політичних комісарів, 20.000 большевиків, які належали до окружених німецькими військами під Мінськом відділів червоної арки, перебігло 4. липня на німецький бік.
На схід від Мінська німецька армія дійшла до Дніпра. На прибалтійському просторі йде погоня за побитими большевиками. Німецькі і фінляндські відділи, вдаривши на совітську Росію з Фінляндії, здобули дальші осяги, не зважаючи на важкі теренові умовини і запеклий місцями спро тив большевиків.
Боєві одиниці всіх родів німецького летунства розпорошили концентрації совітських військ над горішньою Двиною й на теренах Західньої України, при чому знищили численні совітські повзи і самоходи. Бони бомбардували з добрим осягом становища ворожої артилєрії і знищили далеко за фронтом совітських військ важні зелізничі уладження. Підчас повітряних боїв совітське летунство потерпіло дальші численні втрати.
Продовжуючи боєві акції проти Анґлії, численні ескадри німецького летунства бомбардували продовж останньої ночі анґлійський зброєвий осередок Бірмінґґем, воєнну пристань анґлійської маринарки Плімавт та інші пристані на південно-східньому побережжі Анґлії. Великі пожежі й експльозії свідчили про влучні осяги цих ударів.
Німецькі літаки скинули бомби тяжкого калібру на ганґари і на приміщення летунського персоналу при летовищах на західніх берегах Анґлії. У брістольському каналі затоплено транспортовий корабель, містоти 5.000 тон.
Батерії далеконосних гармат воєнної маринарки обстрілювали анґлійський конвой, що маневрував на водах каналу Ля-Манш.
Спроби нападів анґлійських літаків на французьке побережжя каналу Ля Манш скінчилися вчорашнього дня також невдачею. Підчас повітряних боїв зістрілено анґлійських ловецьких літаків, а німецька протилетунська артилєрія зістрілила три боєві літаки й один ловецький. Два німецькі літаки не вернулися до своїх баз.
Анґлійські летуни знищили бомбами у французькому прибережному місті Брест памятник, поставлений у честь канадійських військ за участь у часі світової війни.
Поодинокі анґлійські боєві літаки скинули останньої ночі меншу кількість бомб на терені західньої Німеччини. Шкоди незначні. Німецькі ловецькі літаки зістрілили підчас своїх нічних операцій 5 анґлійських літаків.
Нервозне напруження в Москві
АНКАРА, 6. 7. — Совітські круги Анкари дістали звіт про положення в Москві, з якого виходить, що червона столиця щораз більше робить вражіння міста, до якого наближається війна. Після першого летунського алярму, між населенням запанувала жахлива паніка і органи міської управи почали дуже рішуче виконувати приписи про затемнення. Якнайважче карають за кожне нарушення тих приписів. Цивільному населенню заборонили вночі виходити на вулиці. Робітники, що ідуть на нічні роботи, мусять мати спеціяльний дозвіл. Одночасно уряд заборонив робітникам покидати місця праці. Причиною цього стало те, що багато робітників вважає свої становища загроженими і хоче їх покинути.
Всіх, що виїжджають із Москви, дуже старанно контролюють, щоби припинити всякі спроби робити паніку. По місті ходять тисячі найбільше несамовитих вісток і схвилювання урядових кругів переходить на населення. Дипломатичні круги переконані, що найвища рада оборони СССР, на яку перейшли всі урядові уповажнення, вже потайки наказала приготовити на осідок уряду місто Горькій (Нижній Новґород). Очевидно, що це також не заспокоює населення. На підставі того, що Сталін сказав у своїй останній промові, всі переконані, що над СССР повисла найбільша небезпека. Головна проблема большевиків зводиться тепер до того, щоби всі резерви, які є в глибині краю, перекинути на фронт.
Німецька піхота знищила під Дубном 156 большевицьких повзів.
БЕРЛІН, 6. 7. — Підчас боїв біля Дубна одна німецька піхотна дивізія знищила в атаці проти сильних большевицьких панцирних частин 98 повзів. Між ними було чимало важких 52-тонових повзів. Інша німецька дивізія знищила 58 большевицьких повзів. Ті осяги є тим більші, що обі згадані дивізії не мали підмоги панцирних частин. Вони мали тільки протипанцирні гармати, легку піхотну зброю і легку артилєрію.
Бельґія зголошується також до боротьби з большевизмом.
БРІСЕЛЬ, 6. 7. — Ідея европейської солідарности й зрозуміння конечности спільної боротьби европейських народів із большевизмом стає також у Бельґії щораз популярніша. Широкі круги заявляються за діяльною участю в боротьбі. Вже виринають проєкти створити бельґійські формації і приготовляються орґанізаційні бюра.
Бомбардування і налети на Тобрук
РИМ, 5. 7. — Головне Командування Італійської Армії подає:
У північній Африці відперто сильним вогнем напад анґлійських повзів. Італійські летунські ескадри бомбардували далі фортифікаційні уладження в Тoбруку, при чому збомбардували влучно залізничий вузол у Марса Матрук. Ворог виконав кілька налетів на Тріполіс і на інші місцевості у Бенґазі та спричинив шкоди у мешкальних домах. Згинуло декілька людей.
У східній Африці італійські військові частини звели завзяту боротьбу на півдні від Коре (Ґалля і Сідамо). Вона скінчилася добрими вислідами, ворог потерпів поважні втрати. Анґлійські літаки при налеті на Ґондар скинули бомбу на шпитальний будинок. Італійська протилетунська артилєрія поцілила один літак, який згорів.

»Краківські вісті« 08.07.1941 ◦ ◦ ◦ ◦

Погоня за ворогом
ГОЛОВНА КВАТИРА ВОЖДА, 8. 7. — Головне Командування Німецьких Збройних Сил подає:
У Бесарабії німецькі й румунські війська після того, як відбили численні протинаступи, продовжують іти наперед. На Буковині румунські, а в північно-західньому від них напрямі мадярські війська досягли Дністер. Чернівці зайняті. На терені Галичини відбувається погоня за ворогом на широкому фронті по другому боці Серету.
На північ від багон Припяти відділи німецької армії йдуть серед боїв широким фронтом у напрямі Дніпра і горішньої Двини. Боєві дії німецьких і фінських військ далі відбуваються пляново.
Ескадри німецького летунства знищили також і вчора велику кількість ворожих кеш і вантажників, батерії совітської артилерії, залізничі транспорти і склади муніції. Крім того німецькі летуни вдачно атакували на УКРАЇНІ колони ворога, що відступає, й укріплення. Інші німецькі ескадри бомбардували ворожі відділи в районі СМОЛЕНСЬКА і на схід від озера ПЕЙПУС.
Німецькі боєві і спадні літаки підтримували дії сухопутніх військ на РИБАЛЬСЬКОМУ півострові і обкинули бомбами всіх калібрів ворожі операційні бази.
Большевицькі війська втратили 6. 7. загалом 204 літаків. З того 160 машин у летунських боях, 41 німецькі літаки знищили на землі, 3 зістрілили німецькі мінолови. Не вернулося 10 німецьких літаків.
У східній частині Балтійського моря, німецькі мінолови наскочили на 4 совітські контрторпедовці. Підчас 1-годинних боїв артилерійські стрільна так важко ушкодили один совітський контрторпедовець, що ворог подався назад. Ті самі мінолови відбили 7 ворожих бомбових атак і зістрілили притому 3 ворожі машини.
У боях проти Великої Британії німецьке лєтунство затопило в каналі св. Юрія два торговельні кораблі загальної містоти 10 тисяч тон. Німецькі боєві літаки вдатно бомбардували минулої ночі летовища середньої Анґлії та портові обєкти на південному і східньому побережжі анґлій ського острову. Продовжувалося мінування анґлійських пристаней.
У північній Африці німецькі та італійські боєві та спадні літаки обкинули бомбами становища протилетунської та полевої артилєрії біля Тобруку.
Вчора ворог намагався налітати вдень на побережжя каналу Ля Манш і втратив внаслідок акції німецьких ловецьких літаків і протилетунської артилєрії 19 літаків. Одну ворожу машину зістрілила морська артилєрія.
Бритійські боєві літаки скинули минулої ночі на різні місця західньої Німеччини розривні й запальні бомби. Цивільне населення потерпіло деякі втрати. Пожежі в деяких мешкальних дільницях — між іншим у Дортмунді — встигли скоро погасити. Як підчас тих атак, так і підчас нічного нападу на побережжя зайнятих французьких просторів, німецькі нічні ловецькі літаки й протилетунська артилєрія зістрілили 8 ворожих літаків.
Від 3. до 6. 7. німці зістрілили 83 бритійські літаки. З того 58 у летунських боях і внаслідок дій нічних ловецьких літаків, 21 машин зістрілила протилетунська артилєрія і 4 одиниці морської фльоти. У тому самому часі пропало в боях проти Великої Британії 9 німецьких літаків.
Фінські війська йдуть вперед
БЕРЛІН, 8. 7. — Без огляду на важкі теренові й кліматичні умовини відділи німецьких і фінських військ переможно йдуть уздовж мурманського побережжя над Ледовим морем. Після того, як німці й фіни зломили завзятий спротив ворога, вони дійшли до Лізи. Бої біля полярної смуги проходять пляново. При тому німецьке летунство мусить виконувати знову спеціяльні завдання. Один відділ німецьких боєвих літаків бомбардував 3. 7. мурманську залізницю і знищив її кілька разів в одному важному місці. При тій нагоді німецькі летуни знищили один будинок на залізничій стації і вдатно обстріляли один совітський поспішний поїзд.
До німецького полону попав ґенерал-майор Єґоров, що проводив 4-тим корпусом стрільців. При ньому знайшли дуже вартісний матеріял у мапах, що вказує на заміри совітів напасти на Німеччину. Єґоров попав у німецький полон 29. 6. на північ від села Дерщин.
Большевики свідомо все руйнують
ВЕЖО ШВАЙЦАРСЬКЕ, 8. 7. — Кореспондент анґлійськ. "Екочейнч Телеґраф" з Москви, що згідно з висловом Сталіна в його останній мові, совітська влада видала наказ до військ, які відступають на лінію Дніпра — нищити все пляново при відвороті. Окремі відділи дістали вогнемети для підпалювання та вибухові середники для висаджування в повітря селянських хат. Також вирізують ці відділи худобу, навіть вибивають птицю і затроюють мясо, щоб не можна було його зужити. Таким чином за останні дні знищено майна на великі міліони, а роблять це московські опричники нароком, щоби привести мирне населення до справжнього голоду й нужди.
Італійці відбили ворожу атаку
РИМ, 8. 7. — Головне Командування Італійської Армії подає:
У північній Африці італійська артилєрія відбила на фронті Тобруку ворожу піхоту, що наступала під захистом повзів. Боєве летунство великодержав оси заатакувало спадними летами артилерійські батерії і становища в Тобруці. Інші літаки збомбардували велику кількість ворожих самоходів на південний захід від Сіді-ель-Барані. Ворог налітав на Бенґазі.
У Східній Африці зміцнені артилєрійські дії на відтинку Уольчефіт.
У неділю 3 ворожі літаки налетіли на Палєрмо. Вислідом їх дій стали дрібні шкоди в пристані, 3 вбитих і 20 ранених між цивільним населенням.
Прояви розкладу в совітській армії
БЕРЛІН, 8. 7. — Між тими 20.000 большевицьких вояків, що у районі Мінська перейшли до німецьких військ, є також сотні червоних старшин. Вони висловлюються дуже гостро про грубі засоби, при помочі яких політичні комісарі примушували совітських вояків боротися. Тими примусовими засобами вони цілковито підірвали військову дисципліну. Прийшло до дуже пристрасних перепалок, підчас яких старшини постріляли політичних комісарів. Гідний уваги був вислів одного майора, що стояв у крузі 28 інших совітських старшин: "Покінчіть швидко з тією війною, проженіть совітів і дайте нам змогу знову вірити в Бога, як це робили наші батьки, дайте нам батьківщину й дозвольте нам там працювати з нашим народом". 

»Краківські вісті« 05.07.1941 ◦ ◦ ◦ ◦

Большевики плюндрували і грабували церкви.
ВИЛЬНО, 4. VII. — Два католицькі священики оповідали про те, як большевики профанували церкви на Литві і в Естонії. Згідно з їх інформаціями большевики пограбували дуже багато вартісних предметів релігійного культу з церков у Вильні і Ковні та перевезли їх до музеїв безбожників у Москві та в інших совітських містах. Коли рік тому большевики прийшли до Ковна, вже на третій день пяні совітські вояки знищили памятники і хрести на цвинтарях. Населення, що жалувалося з того приводу, поарештували під закидом наклепів на совітських вояків. У поодиноких громадах вели списи осіб, що потайки ходили до церков і сповідалися та приймали тайни. У найближчому часі проголосять листу тих духовних і вірних, яких большевики повивозили з їхніх місць осідку. Є такі думки, щоби цю листу подати до загального відома при помочі ватиканської радіовисильні. Крім того ватиканське бюро для втікачів має почати заходи, щоби віднайти місце перебування вивезених осіб.
На Литві пропало 583 католицьких священиків.
БЕРЛІН, 5. 7. — Згідно з даними, що надійшли до німецьких католицьких епископів від литовського й естонського духовенстаа, число католицьких духовних, що підчас большевицького панування пропали в тих краях, підвищилося з 350 на 533. Більшість тих священиків вивезли в глибину СССР, зараз таки після того, як большевики зайняли балтійські країни. Всіх їх вважали політично "непевними". Покищо за ними пошукують, але всі ті заходи обмежуються тільки до тих просторів, що їх зайняли німці. На думку литовського духовенства, ще пролинуть місяці, поки буде можна зладити повну листу священиків, що загинули. Крім того большевики ще розстріляли 17-ох католицьких духовних під закидом "протиреволюційної діяльности".
Большевицькі звірства.
БЕРЛІН, 5. 7. — Жахлива доля зустрінула в Шавлях на Литві великий транспорт цивільних осіб, що складався із 700 мужчин і жінок. Після того як заломилася перша большевицька оборонна лінія, большевики поарештували всіх тих мужчин і жінок та позамикали їх у критих залізничих вантажних вагонах. Вікна тих вагонів позабивали цвяхами. Три дні цей поїзд стояв на залізничому двірці в Шавлях, але большевики не дали заарештуваним ні їсти, ні пити. Коли німецькі війська ввійшли до Шавлів, вони ствердили, що багато вязнів вже вмерло. Німецькі відділи негайно подбали за лікарську опіку для тих, що залишилися в живих.
Турецький часопис про зрадницькі наміри Москви.
АНКАРА, 5. 7. — Турецький часопис "Улюс" пише, що Москва вже від довгих часів концентрувала війська на західніх границях, а цілийвоєнно-промисловий апарат був наставлений на продукцію наймодернішої зброї для армії.
Війна з Фінляндією, анексія прибалтійських держав, чи пропозиції Молотова підчас берлінських переговорів і вкінці протинімецькі заходи в Югославії та навіть у Болгарії, усе те було для кожного очевидним доказом, що у большевицькому уряді була одна тільки думка: найкраще підготовитися, в догідну хвилю вдарити на Німеччину, а опісля на цілу Европу.
Совітські громадяни покидають Японію.

ТОКІО, 5. 7. — Совітські громадяни, що проживають в Японії роблять заходи, щоби виїхати з Японії. Із загального числа 101 жінок і дітей, 30 осіб виїде вже сьогодні. З огляду на величезне перевантаження сибірської залізничої лінії, виринула необхідність поділити совітських громадян, що підлягають евакуації, на три групи.
Ірляндія не відступить Анґлії своїх пристаней і летовищ,
заявив ірляндський міністр кр. оборони.
НЮ-ЙОРК, 5. 7. — Ірляндський міністр краєвої оборони помістив у часописі "Американець" статтю, в якій зясовує становище Ірляндії до теперішньої війни.
Він ще раз підкреслив, що Ірляндія рішена безумовно зберегти невтральність. Ірляндію поділено проти волі народу — велика більшість ірляндців нетерпеливо чекає на хвилину, коли бритійські війська покинуть північну Ірляндію. Коли Анґлія домагається ірляндських пристаней, то — на думку ірляндців — вона намагається втягнути Ірляндію в війну, бо ж всі морські сполуки Анґлії все одно проходять лише коло північного ірляндського побережжя, де анґлійці мають доволі пристаней.
Зрештою, без огляду на те, якими мотивами руководяться анґлійці, Ірляндія під ніякою умовиною не відступить ані не винайме своїх пристаней чи летовищ ніякій державі, що веде війну.
Данський уряд домагається закриття американських консулятів
БЕРЛІН, 5. 7. — Данське міністерство закордонних справ оголосило комунікат такого змісту:
З огляду на воєнні випадки виявилася потреба тіснішої співпраці европейських держав, м. ін. щоб противитися важким господарським умовинам, спричиненим застоєм у торговлі. Тому данський уряд мусів зайнятися діяльністю американських консулярних представників на терені Данії.
Тому, що вашинґтонський уряд не дає змоги данським консулятам у Злучених Державах виконувати їхні обовязки, звернувся данський уряд із проханням до американського, щоб відкликав із данської території американських консулярних представників.
71% американців не хоче війни.
Цікавий вислід пресової анкети.

ШТОКГОЛЬМ, 5. 7. — Як подає аґенція "Юнайтед Пресс" із Ню-Йорку, часопис партії ізоляціоністів "Дейлі Нюз" розписав анкету на питання, чи Америка повинна вмішатися у війну. Лише 295 голосів було за війною, 71% — проти.
Чому Вейвел уступив?
Черчіль не хоче відповісти на це питання.

ШТОКГОЛЬМ, 5. 7. — На засіданні палати громад багато послів звернулося до Черчіля з питанням, яка причина недавніх змін на командних становищах у британській армії; Черчіль давав виминаючі відповіді, висловлюючи лиш кілька загальних завваг; накінець зазначив, що не може дати точніших вияснень.
20 років боротьби проти большевизму.
Промова Мусолінія.

РИМ, 5. 7. — Підчас інспекції одної летунської школи Мусоліні виголосив промову, в якій вшанував память маршала Бальбо. При тій нагоді заявив дуче: "Мусимо перемогти, бо ми вже перед 20 роками виписали на наших прапорах гасло боротьби проти большевизму".
Сталін просить допомоги
ШТОКГОЛЬМ, 5. 7. — Дня З липня виголосив Сталін у радіо промову, яка була благанням за допомогою. Цей сатрап, досі мовчазний, скритий за мурами Кремлю, нараз так дуже стривожився, що звернувся до своїх лондонських приятелів і до жидівських капіталістів за рятунком.
"Ми — говорив він — у найбільшій небезпеці, ведемо боротьбу з могутнім ворогом, якому вдалося захопити вже Литву, частину Лотви та інші землі".
Далі згадав про пакт неаґресії з Німеччиною і з цинізмом додав: "Ми зискали на тому пакті півтора року спокою на те, щоби приготовитися до тієї війни. Було це користю для нас, а втратою для Німеччини".
По правді, ціла Европа зрозуміла цю страшну небезпеку, яку приготовляв впродовж цього півтора року саме не хто інший, а большевицький уряд. Тому стала явно і рішуче по боці Німеччини, а навіть пішла з допомогою. Сам Сталін ствердив у своїй промові, що ця оборона перед заливом большевизму увінчался добрими вислідами, так що він чує вже, що загроза зависла над його головою. У своїй промові не пригадував старого клича "бий ворога на його власній землі". Тепер цей совітський самодержець мусить просити допомоги у того, кого ще недавно так гарячо поборював, а саме — капіталістів.
Вибух на бритійському літаконосці.
ЖЕНЕВА, 5. 7. — Як подає агенція "Офі" з Ля Лінея, з невідрмої причини вибухнув танк з бензиною на бритійському літаконосці "Фуріюз". Кілька моряків та старшин згинуло — похоронено їх на ґібралтарському цвинтарі.
Землетрус в Арґентині.
В четвер вранці навістив арґентинські Анди сильний землетрус, який відчуто і в Буенос Айрес. У Кансете завалилося 50 домів; згинуло мало осіб.

Катастрофальні дощі в Індії.
З Бомбаю повідомляють про сильні дощі та бурі. Багато домів знищено, пропало чимало скоту. На одній залізничій лінії припинено рух поїздів.

»Краківські вісті« 04.07.1941 ◦ ◦ ◦ ◦

Наступ на всьому фронті від Ледовитого океану до Чорного моря
ГОЛОВНА КВАТИРА ВОЖДА, 4. 7. — Головне Командування Німецьких Збройних Сил подає:
Плече об плече німецькі й румунські відділи, що вийшли із північної Молдавії, вчора перейшли Прут і продовжують похід у напрямі Дністра. Таким чином обєднані армії почали наступ на всій ширині фронту між Чорним і Північним Ледоватим морем.
Досі совітське командування в очевидний спосіб намагалося спинити поблизу кордону німецький удар, щоби почати власну атаку. Тепер спротив совітської армії зломаний. На всьому фронті можна бачити, що ворог відступає.
Жахливий бій, що лютував на схід від Білостоку, в основі вже закінчений. Як про це говорило надзвичайне повідомлення, наслідки цього бою мають світове значіння. Німці знищили там багато стрілецьких, кавалєрійських і панцирних дивізій совітських збройних сил. У зразковій співпраці відділи німецького війська й летунства здоганяють ворога.
У боротьбі проти Великої Британії німецьке летунство затопило останньої ночі один торговельний корабель містоти 5000 тон і збомбардувало портові уладження південно-східньої і південно-західньої Анґлії.
Над побережжям Каналу знову заломилися атаки бритійських боєвих літаків, які ворог намагався переводити вдень. Ворожі стежні машини супроводили боєві літаки. Ворог утратив там 15 ловецьких і 5 боєвих літаків. Німці втратили тільки один літак.
Останньої ночі ворог скинув у різних місцях північно-західньої Німеччини розривні й запальні бомби. Вони вбили й зранили декілька цивільних осіб. У Бремені й Ольденбурзі ворог поцілив мешкальні будинки. Німецькі нічні ловецькі літаки та протилетунська артилєрія зістрілили 3 боєві британські літаки.
Боротьба проти бритійських кораблів, що довозять товари до Анґлії, також і в червні принесла очікувані великі успіхи. Воєнна фльота і летунство затопили 768.950 тон ворожого торговельного тонажу, при чому самі підводні човни затопили 417.450 тон. До того ще треба додати важкі втрати, які ворог потерпів від мін усякого роду. Крім того німецькі збройні сили поважно ушкодили таку велику кількість ворожих торговельних кораблів, що або взагалі, або на дуже довгий час не можна їх ужити для достав.
Також дуже вдатна була протилетунська оборона в боях проти бритійського летунства. Тільки між 26. 6. і 2. 7. німці зістрілили 109 бритійських літаків, а саме: 56 в летунських боях, 24 знищили нічні ловецькі машини, 22 протилетунська артилерія, 6 одиниці морської фльоти, один піхота. Крім того підчас перелету над зайнятими просторами зударилися 2 ворожі літаки й злетіли у вогні на землю.
У тому самому часі німці втратили підчас дій проти Великої Британії 12 літаків.
У боях на Сході особливо відзначилися команданти полків піхоти, полковники Берґер і Льомаєр, майор Гес і поручник Башта з одного полку піхоти. Підчас боїв на Атлянтійському океані підводний човен під проводом поручника Попа досяг особливих успіхів.
Нові податки на американські зброєння.
ВАШИНҐТОН, 4. 7. — Господарська комісія американської палати послів зaтвердила 24 нові податки, що їх предложать союзному конґресові.
Ті податки, подібно як 8 дальших проєктованих, мають принести річно 3½ міліярди долярів, що будуть призначені на зброєння.
Зміни у фінляндському уряді.
ГЕЛЬСІНКІ, 4. 7. — Фінляндська преса подає, що на днях наступить реконструкція кабінету. Перодовсім увійде наново до уряду керманич соціалістів Такенeв. Він відігравав важну ролю у переговорах з большевиками перед вибухом війни в грудні 1939 року, а після програної війни мусів під натиском Москви уступити зі становища міністра заграничних справ.
Виміна дипльоматів між Римом і Москвою.
РИМ, 3. 7. — В найближчому часі італійський амбасадор покине Москву, совітський — Рим. Вони оба вже приготовані до дороги.
Японія боронитиме італійські інтереси в СССР, Швеція — совітські інтереси в Італії.
Масові масакри в Ризі.
ШТОКГОЛЬМ, 4. 7. — Шведський щоденник "Афтонблядет" помістив звіт власного кореспондента п. з. "Масові розстріли на Лотві", в якому повідомляє, що радіовисильня в Ризі подала в неділю про численні розстріли на Лотві. Багато прізвищ тих "зрадників" відчитали в радіо, але не назвали їх злочинів. Опісля радіовисильня в Ризі заповіла кару смерти для всіх "зрадників" і тих осіб, що втримують звязок із німцями. Одночасно вона закликала подавати прізвища таких осіб.
Італійська атака на Кипр.
РИМ, 4. 7. — Головне Командування Італійської Армії подає:
Італійські бомбовики заатакували летунську базу на Кипрі.
У північній Африці летунство держав оси вдатно бомбардувало становища, склади та протилетунські батерії в Тобруці і спричинило багато пожеж і вибухів. Одночасно італійське летунство бомбардувало летунські бази на схід від Марса Матрук.
Ворожі літаки перевели декілька налетів на деякі місця в Киренайці.
У східній Африці зміцнені артилєрійські дії на фронті Вал Чефит у Ґонзарі.
Великі дощі спинюють боєві дії в районі Ґалля і Сідамо.
Японія готова.
Важні постанови японського уряду.

ТОКІО, 4. 7. — В середу відбулася в Токіо, під проводом цісаря, кабінетова нарада в прияві шефів військових ґенеральних штабів. Вирішено дуже важні постанови, що відносяться до заграничної політики.
Опісля премієр кн. Коноє виголосив у радіо до народу промову, в якій підкреслив, що Японія, знаючи свої сили, піде далі витиченими шляхами. Японський міністер закордонних справ Матсуока закликав нарід бути готовим до великих діл, підкреслюючи при тому, що Японія слідкує із найбільшою увагою за подіями. Він звернувся також із зазивом до народу — виконати якслід свої національні обовязки на поклик цісаря.
Уже перенеслися з Києва до Харкова.
АНКАРА, 4. 7. — До Анкари наспіли вістки, що українсько-большевицький уряд перенісся з Києва до Харкова.
Знову анґлійська невдача.
БЕРЛІН, 4. 7. — У середу пополудні вилетіли анґлійські боєві літаки під охороною стежних літаків на побережжя каналу Ля Манш, але втікли зараз після втрати 15 літаків у повітряних боях і 2, що були зістрілені протилетунською артилєрією. У часі погоні за втікачами вдалося зістрілити ще два, так що разом 19 анґлійських літаків пропало. Німці не втратили ні одного літака.
Японія готова.
Важні постанови японського уряду.

ТОКІО, 4. 7. — В середу відбулася в Токіо, під проводом цісаря, кабінетова нарада в прияві шефів військових ґенеральних штабів. Вирішено дуже важні постанови, що відносяться до заграничної політики.
Опісля премієр кн. Коноє виголосив у радіо до народу промову, в якій підкреслив, що Японія, знаючи свої сили, піде далі витиченими шляхами.
Будуть нищити засіви?!
АНКАРА, 4. 7. — Совітський виділ для оборони краю мав — як подають із Mocкви — видати наказ до населення, щоби всюди приготовлено вогневі сторожі, які палитимуть зібране з піль добро.
Бритійські літаки над Еспанією.
Протест еспанського уряду.

МАДРИД, 4. 7. В Альхесірасі помітили, що бритійські літаки з Ґібральтару переводять розвідчі лети над еспанською територією. Тому, що це трапляється часто, еспанський уряд вважає, що є це свідомим нарушенням еспанської суверенности.
Коли один бритійський літак появився над еспанською територією, еспанська протилетунська артилєрія стала обстрілювати його й прогнала. Тоді бритійська протилетунська артилєрія з Ґібральтару отворила пальбу на еспанську батерію, яка відповіла стрілами.
Еспанський уряд зложив енерґійний протест.
Чілійський конґрес відкинув проєкт зміни конституції.
САНТЯГО ДЕ ЧІЛЄ, 3. 7. — Конґрес відкинув на плєнарному засіданні проєкт реформи конституції, що обмежував права парляменту щодо диспонування публичним грошем, а поширював повновласті президента й уряду.

»Краківські вісті« 03.07.1941 ◦ ◦ ◦ ◦

Більша частина совітських армій знищена
Понад 100.000 полонених, 620 повзів і 300 гармат

ГОЛОВНА КВАТИРА ВОЖДА, 2. 7. — Головне Командування Німецьких Збройних Сил подає:
Вчора остаточно знищено більшу частину окружених на схід від Білостоку совітських армій. Із непроглядної здобичі начислено дотепер понад 100.000 полонених, 400 повзів і 300 гармат. У боротьбі повзів, яка закінчилася в Галичині вчора, знищено або здобуто дальших 220 повзів.
Висліди останніх атак на Олександрію.
БЕРЛІН, 2. 7. — З Берліна повідомляють, що недавні напади літаків на Олексадрію знищили вантажний двірець близько пристані й залізничі варстати й доки. Підчас останнього налету знищено всі вантажні уладження в південній частині пристані, що лучаться з маґазинами, та однорейковий залізничий шлях, що веде до Марса-Тобрук. Таким чином ті палети cпaраліжували цю важну дорогу на захід із цілої дельти. Шкоди під кожним оглядом є жахливі.
Завзяті бої в Сирії
ВІШІ, 3, 7. — У неділю і з понеділок сконцентрували анґлійці свої великі сили біля Пальміри й тут зачали завзяту боротьбу, почавши від моря. До зударень прийшло на півдні від Дамаску. У південному Ливані зачала азійська артилєрія гарматну пальбу. Опісля зачалися летунські налети на Польщу з запальними бомбами й рішила піхота до наступу. Та французькі війська, піддержувані літаками, відперли напад, а французькі літаки збомбардували анґлійські укріплення між Пальмірою і Абу-Кемаль. Анґлійці, як виходить із цих боїв, одержали нові підсилення, головно в летунстві. Вони вдарили на три французькі летовища й дещо ушкодили. Бомбардували також уночі на понеділок Бейрут. Жертвою впав один будинок і було кілька вбитих.
Два контрторпедовці пішли на дно
РИМ, 2. 7. — Головне Командування Італійської Армії подає: Італійські ловецькі літаки зістрілили в повітряних боях над Мальтою два ворожі літаки, які згоріли.
У Північній Африці оживлена діяльність артилєрії на відтинку Тобрух. Літаки держав оси заатакували на північ від Бардії ескадру ворожої фльоти і затопили один контрторпедовець, другий поважно ушкодили. Інші літаки збомбардували в Тобруці маґазини з харчами та укріплення.
У Східній Африці відбито легко спробу нападу на італійський ґарнізон у Дебра Тібор.
Підводний човен під командою поручника Вінчента Політія сторпедував і затопив у східній частині Середземного моря бритійський контрторпедовець.
Знищення совіт. кораблів у лібавському порті
БЕРЛІН, 3. 7. — Німецькі вояки, що в понеділок увійшли до портового міста Лібaви, яка передтим належала до большевиків, знайшли в присталі порозбивані великі совітські транспортові кораблі. Всіх тих кораблів є 6. Знищили їх німецькі літаки підчас налету 27. 6. Німецькі літаки тоді зовсім несподівно і кинулися на великі 10—20.000-тонові совітські кораблі. Наслідки вибухів німецьких бомб були такі страшні, що з новітніх совітських кораблів залишилися тільки погнуті частини кадовбів, які стирчать у воді між портовими молями. Між ними плавають трупи залоги. Комин із одного найбільшого совітського корабля знайшли далеко в зовнішніх частинах міста. Вулиці довкола портових набережних засіяні погнутими залізними двигунами і поторощеними дошками.
Чорні листи в совітському радіо.
Масові арештування українців, балтійців та французів у CCСP.

АНКАРА, 3. 7. — повідомляють з Москви, НКВД заарештував усіх французьких громадян на території СССР та замкнув їх у концентраційних таборах. Совітське радіо проголосило довгу листу українців і балтійців, яких поставлено поза правом як "ворогів народу". Між ними є чимало відомих партійних діячів.
Большевики укріплюють Ленінград.

ШТОКГОЛЬМ, 3. 7. — У Лєнінграді і всіх його передмістях всіх здорових громадян взяли будувати укріплення. Совітська влада устійнила, що та частина населення, що не працює, зобовязана щодня відробити 8 годин при будові укріплень. Також всі урядовці і службовики мусять працювати 3 години після своїх зайнять. За будовою укріплень дуже пильно наглядають. Одночасно большевицька міська управа Ленінграду проголосила, що постанови про відпочинок не мають тепер значіння. Тому всі мешканці Ленінграду мусять працювати при будові укріплень 7 днів у тижні. До тих праць зобовязані всі мужчини Ленінграду від 16—50 років та всі жінки від 16—45 літ. Тих, що відмовляються працювати, карають 6-ти місячною вязницею.
Дезертири зі совітської армії.
БУКАРЕШТ. 3. 7. — Воєнний кореспондент румунського щоденника "Тімпуль" повідомляє, що вже почали переходити Прут дезертири із совітської армії. З того, що оповідають дезертири і цивільні втікачі виходить, що большевицька армія, яка стоїть на фронті є цілком здезорганізована. Всюди в ній панує голод. Зараз же в перших днях війни большевицькі відділи почали звірський терор проти цивільного населення Бесарабії і північної Буковини. З другого боку Москва наказала зараз після вибуху війни розвязати колективні господарства в багатьох селах і повернути зареквіровану худобу. Таким чином московські хитруни сподівалися, що на час війни вони зуміють собі прихильно настроїти огірчене проти них населення. Але селяни не дали себе тим обдурити. Коли німецькі і румунські літаки зявилися над Бесарабією вже не було ніяких сумнівів про те, що визволення наближається і селяни підносили руки догори.
Фіни зістрілили 7 большевицьких літаків.
ГЕЛЬСІНКІ, 3. 7. — У понеділок і у вівторок большевицькі літаки кілька разів бомбардували фінляндську місцевість Льовія, але вони не спричинили ніяких шкід. 30. 6. фінляндські боєві сили зістрілили 7 ворожих літаків. На різних місцях большевики скинули спадунів, але більшість з них стала нешкідливою вже підчас того, як вони злітали на землю.
Німецькі війська зайняли Ригу.
ГОЛОВНА КВАТИРА ВОЖДА, 1. 7. — Головне Командування Німецьких Збройних Сил подає:
Сьогодні 1. 7. передполуднем відділи німецького війська зайняли Ригу. Вже 29. 6. далеко висунені німецькі військові частини під проводом полковника Ляша вдерлися скорим ударом через Мітаву до південно-західньої частини Риги.
Німеччина визнала китайський уряд Ван-Чін-Вея.
БЕРЛІН, 3. 7. — 1. 7. німецький уряд визнав китайський національний уряд Ван-Чін-Вея у Нанкіні. Визнання відбулося внаслідок прохання, яке до німецького уряду звернув голова китайського уряду Ван-Чін-Вей. Одночасно німецький уряд повідомив, що незабаром навяже дипльоматичиі взаємини з китайським нанкінським урядом. Того ж самого дня також італійський уряд визнав китайський національний уряд у Нанкіні. Румунія також визнала китайський національний уряд. Таксамо і Болгарія визнала уряд китайської республики. До згаданих держав приєдналася також Еспанія, Мадярщина, Хорватія і Словаччина, які також визнали китайський нанкінський уряд.
Повітряний союз між Вашинґтоном і Чункіном?
Америка помагає чункінському урядові.

ТОКІО, 3. 7. — Обговорюючи подорож американського ґенерала Кледжетса до Чункіну, стверджує щоденник "Нічі Нічі Шімбун", що згаданий ґенерал виїхав у звязку з реорґанізацією чункінського летунства та з плянованим летунським союзом між чункінським і вашинґтонським урядами, якого вістря звернене безпосередньо проти Японії.

»Краківські вісті« 01.07.1941 ◦ ◦ ◦ ◦

Фінляндія на світанку нової доби
Наказ фельдмаршала Маннергайма до фінських вояків.

ГЕЛЬСІНКІ, 1. 8. — У неділю вранці проголосили такий військовий наказ фельдмаршала Маннергайма:
"Фінські вояки! Наша зимова війна закінчилася гірким миром. Без огляду на підписання миру наша країна була безпереривно предметом ганебних погроз і безнастанних вимушувань нашого ворога. Одночасно в звязку з тим ворог злочинно цькував проти нас з метою знищити нашу і єдність. Це свідчить, що ворог від самого з початку не хотів ніякого тривкого миру. Підписаний тоді мир був тільки перемирям, яке саме тепер кінчається.
Ви знаєте нашого ворога, Ви знаєте його споконвічне зазіхання знищити нашу хату, нашу віру і нашу вітчину та обернути в рабів наш нарід. Той самий ворог, та сама небезпека знову тепер стоять на наших кордонах. Без ніякої причини наш ворог по варварськи заатакував наш мирний нарід і обкинув бомбами наш край. Будуччина рідної землі домагається від Вас діл. Я закликаю Вас піти за мною в цю святу війну проти ворога нашої нації. Наші поляглі герої встануть із своїх могил і стануть побіч Вас! З братерства зброї з могутньою воєнною силою Німеччини черпайте непохитну відвагу в хрестоносний похід проти нашого ворога, щоби забезпечити майбутнє Фінляндії. Товариші зброї! Ходіть за мною цей останній раз, тепер, коли повстав нарід Карелії, і перед нами стає світанком завтрішній день Фінляндії!
Болючі втрати анґлійців під Тобруком.
РИМ, 1. 7. — Головне Командування Італійської Армії подає:
У Північній Африці італійська артилєрія обстрілювала сконцентровані ворожі війська на відтинку Тобрук, завдаючи болючі втрати.
Бритійські літаки налетіли на Бенґазі й намагалися заатакувати порт у Триполісі. За кожним разом відогнали їх італійські ловецькі літаки. Зістрілено 2 ворожі літаки.
Крім цього на відтинку Дембідольо в районі Ґалля і Сідано змушено негайним протинаступом до втечі ворожі війська, які намагались заатакувати італійські позиції.
Критика американських зброєнь.
ВАШИНҐТОН, 1. 7. — Військова комісія американської палати репрезентантів склала звіт з дуже гострою критикою зброєнь Злучених Держав. У цьому звіті кажеться про поважні недостачі найважніших матеріялів унаслідок занедбань. Згадана комісія каже, що після довгих тижнів студій вона прийшла до переконання, що передовсім нема відповідального проводу. Далі відповідні державні установи не уявляють собі навіть своїх завдань. Крім того влада виявляє жалюгідний нахил творити комісії замість розвязувати проблєми.
Мальта під бомбами.
РИМ, І. 7. — Головне Командування Італійської Армії подало 29. 6. такий звіт:
Вночі на 28. 6, відділи італійського летунства бомбардували летунські бази і портові уладження у Ля Валеті на Мальті. Над острогом Лямпедуза італійська морська протилетунська артилєрія зістрілила один бритійський літак, який намагався бомбардувати згаданий острів. Ворог атакував Бенґазі та одну іншу місцевість в Сирті. У східній Африці положення без змін.
Великі арештування комуністів у Парижі.
ПАРИЖ, 1. 7. — Останніми днями паризька поліція арештувала щось коло 250. заграничних комуністів. Таким чином від липня 1940 р. у Франції арештували 17.138 комуністів. Про це сказав представникам американської преси повновласник французького уряду в Парижі — амбасадор де Брінон. Він заявив також, що комуністична пропаґанда намагається використовувати життєві труднощі, спричинені війною, для своїх цілей. Також і в справі сирійського питання французькі комуністи діставали накази з Москви.
Заспокоєння в Швеції.
ШТОКГОЛЬМ, 1. 7. — 30. 6. шведський король Ґустав V-ий виїхав на кілька тижнів до Савролю, де буде відпочивати. — Шведське телєґрафічне бюро пише з того приводу, що відїзд короля з його літнього осідку в Тульґе біля Штокгольму є доказом того, яке дуже запанувало в Швеції заспокоєння розвитком міжнародного положення.
Розмова між Крипсом і Молотовом.
ШГОКГОЛЬМ, І. 7. — Бритійський амбасадор у Москві сер Стафорд Крипс відбув свою першу розмову з Молотовом. — Про це повідомило анґлійське радіо. Крипса супроводили різні члени бритійської місії. Крім того — як подало те саме джерело — Крипс відбув розмову також і з американським амбасадором у Москві.
Португальський президент оглядає Азори.
ЛІСАБОН, 1. 7. — З окружні губернатори Азорських островів звернулися із проханням до португальського президента генерала Кармони, щоби офіційно як голова держави відвідав португальські острови на Атлянтійському океані. В добре поінформованих кругах говорять, що президент Кармона виїде на Азори в другій половині липня. Лісабонський щоденник "Діяріо де Лісбона" пише з того приводу, що відвідини голови держави на Азорах матимуть величезне національне і пропаґандивне значіння. Таксамо як колись португальські воєнні кораблі супроводили в 1901 р. тодішнього короля Португалії Карльоса, що тоді відвідав Азори, так і тепер през. Кармана виїде в товаристві одиниць воєнної фльоти. Кажуть, що також і Бразилія вишле на Азори в честь ґен. Кармони один воєнний корабель.
Мадярська армія в поході.
БУДАПЕШТ, 1. 7. — Голова ґенерального штабу мадярської армії подає:
Згідно з додатковими повідомленнями, що надійшли до мадярського ґенерального штабу, совітські літаки бомбардували 27. 8. Надбаня і Талябферальва. Совітські бомби не спричинили ніякої шкоди. Також у суботу прийшло в багатьох місцях на границі до боїв між совітськими і мадярськими відділами. Мадяри здоганяли ворога і в багатьох місцях перейшли кордон.

»Краківські вісті« 30.06.1941 ◦ ◦ ◦ ◦

Совітська армія в судорогах
ГОЛОВНА КВАТИРЯ ВОЖДА, 30. 6. — Головне Командування Німецьких Збройних Сил подає:
Дня 22. червня 1941 р. вдарила німецька армія в год. 3-ій вранці в осередок могутньої концентрації ворожих сил для оборони перед загрозливою небезпекою зі Сходу.
Ескадри німецького летунства кинулися вже на світанку на совітського ворога. Не зважаючи на йо го значну чисельну перевагу, виборено вже 22. червня панування в повітрі на сході, розгромивши совітське летунство.
В самих лише повітряних боях зістрілили ловецькі літаки й протилетунська артилєрія 322 червоні літаки. Зі знищеними на землі літаками підвищилось до вечора 22. червня число втрачених большевицьких літаків до 1.811 машин.
Німці втратили того дня 35 літаків.
Пролом на довжелезному фронті.
Одночасно східня німецька армія перейшла 22. червня рано кордон на широкому фронті і вдарила в осередок совітських армій, які кінчали свою концентрацію. Нагальні протинаступи совітських армій заломились серед важких для них втрат. У цих боях німецьке летунство брало похвальну участь.
Гродно, Берестя, Вильно і Ковно в німецьких руках.
В понеділок 23. червня перевів ворог завзяті протинаступи проти передових частин німецьких пробочних кольон. У цьому змагу двох сил вийшов переможцем німецький вояк. Всі совітські спроби не вдались. Вони заломились частинно по кривавих і завзятих боях на баґнети. Заатаковано твердиню Ґродно й здобуто після завзятого бою. Ворожі літаки мали цього дня знову якнайбільші втрати. Число знищених совітських літаків зросло до вечора 23. червня до 2.582.
Твердиню Берестя заатаковано при допомозі найважчої артилєрії і здобуто її. Останню опору ворога — цитаделю здобули німецькі відділи 24-го червня наступом на баґнети.
Того самого дня здобули німецькі війська Вильно й Ковно.
Знищено 1.297 совітських повзів.
Совітська армія намагалась стримати марш німецьких дивізій безчисленною кількістю панцирну возів, що мали перервати получення з запіллям та виломитися з ревного окруження. Німецька панцирна зброя разом із відділами протипанцирної зброї опанувала остаточно положення. Її підтримувала при цьому протилетунська артилєрія й летуни.
Також нові совітські велити-повзи не витримали удару німецьких вояків та якости німецької зброї.
Відділи німецької сухопутньої армії знищили в чотирьох перших днях війни 1.200 совітських повзів, летунські відділи — 97 повзів.
Переправа через Двину і захоплення Динарбурґу.
В четвер 26. червця німецькі частини осягнули сміливим ударом у районі Балтику Двину та перейшли ріку в багатьох місцях. Усі спроби стримати цей марш розпучливими протинаступами розбились об хоробру поставу німецьких вояків.
Совітські втрати на морях.
Підводні й надводні одиниці німецької воєнної фльоти перевели сміливими випадами численні акції проти совітської фльоти. У східній частині Балтійського моря затонув від міни совітський контрторпедовець і важко ушкоджено кружляк "Максим Ґоркій".
Німецькі підводні човни знищили два совітські підводні човна.
Німецькі переслідувачі затопили два контрторпедовці, один торпедний човен та один ворожий підводний човен.
Два совітські контрторпедовці намагались заатакувати порт Констанцу, але наступ відбила прибе режна артилєрія. По короткому обстрілюванні один контрторпедовець вилетів у повітря, другий Відплив негайно на повне море.
Великий бій на північ від Ковна.
Дня 26. червня німецька панцирна зброя закінчила своєю перемогою могутній панцирний бій, що тривав два дні.
Німецькі частини окружили багато большевицьких дивізій, знищили понад 200 совітських повзів, у тому 29 найважчих, захопили понад 150 гармат і сотні самоходів.
Нестримний, переможний похід на Львів.
На південь від багон Припяти відбулися бої з добірними частинами совітської армії.
У завзятих геройських атаках німецькі відділи опанували на схід від львова найсильніші й наймодер ніші укріплення. Німецькі відділи йдуть тепер непереможним походом на Львів. На північ від Львова німецькі панцирні дивізії прогналися серед боїв через Луцьк. І тут і на інших частинах фронту летунство причинилось особливо до переможного походу німецької армії. Німецьке летунство прислужилося своєю стежною акцією та своїми ударами, які переводило із погордою до смерти проти щораз то нових ворожих сил, що надходили з глибини совітської країни.
Втрати ворога в людях нечувані. Німецькі відділи знищили багато ворожих повзів. Тільки в боях біля самого Дубна німці захопили 215 повзів і багато гармат, між ними 43 найважчих.
Дві совітські армії замкнені на схід від Білостоку.
Німецькі боєві дії далі розвиваються.
В їх нестримному ході німецькі частини окружили з усіх сторін дві совітські армії на схід від Білостоку. Кілька днів вони намагалися розпучливо продертися, та перстень німецьких військ затіснюється довкола них щораз більше, з години на годину. За кілька днів вони мусітимуть або піддатися, або будуть знищені. Таким чином вирішиться доля тих багатьох совітських дивізій, що були призначені перенести головний удар проти Німеччини.
Головними учасниками сухопутніх боїв є німецькі піхотні дивізії та відділи СС. Летунство, що все торощило своїми атаками, віддало їм прислугу, яку просто годі оцінити.
Бої на Білорусі.
Німецькі панцирні частини й змоторизовані частини, наступаючи по обох боках білостоцького басейну, осягнули район Мінська. Зарисовується вже новий великий осяг.
40.000 полонених, 600 гармат, 2.233 повзи.
Вступні воєнні дії проти CCCР довели в короткому часі від 22. до 27. червня 1941 р. до незвичайно великих осягів. Досі годі подати розміри здобичі. Крім найважчих кривавих утрат ворога вже в перших днях дісталося в полін понад 40.000 червоноармійців. Досі начислено понад 600 здобутих гармат, 2..233 повзів, у тому 40 найважчих 52-тонових панцирних возів, частинно знищено, частинно здобу то. Крім того здобуто величезну кількість протипанцирних і протилетунських гармат, скорострілів, крісів, самоходів і т. д. Ці числа зростають із кожною годиною. Вони зростуть незвичайно після капітуляцій або після знищення замкнених тепер совітських армій.
Знищено 4.100 сoвітcькиx літаків.
Німецьке летунство спричинило такий жахливий погром совітського летунства, якого ще не було в цій війні. В сімох днях знищено 4.100 совітських літаків у повітряних боях, протилетунською артилєрією та на землі. Німецькі втрати зовсім невеликі: в тому часі пропало 150 німецьких літаків. Перевага німецьких летучів і німецького матеріялу імпозантна.
Ці велитенські числа знищених або здобутих літаків, повзів та іншого воєнного матеріялу треба завдячувати зразковій співпраці німецької армії. Величезне число знищеної зброї дає виразну й несподівану картину великої небезпеки, що її підготовляли Совіти на сході при кордоні Великонімеччини. В останній хвилині вдалося охоронити середню Европу перед інвазією, якої наслідків годі було б навіть передбачити. Німецький народ мусить бути зобовязаний своїм хоробрим воякам за їх поставу й безприкладну хоробрість.

»Краківські вісті« 29.06.1941 ◦ ◦ ◦ ◦

Словаччина мобілізує.
БЕРЛІН, 29. 6. — Словацьке посольство в Берліні подає, що зайняті в Німеччині словацькі резервісти мають негайно вернутися до Словаччини.
Болгарія, Мадярщина й Румунія оживляють торговельну виміну.
СОФІЯ, 28. 6. — В пятницю почалися в Софії болгарсько-мадярські торговельні переговори. В Букарешті відбуваються такі ж болгарсько-румунські переговори, що мають оживити взаємну торговльну виміну.
Мадярщина виповіла війну СССР
БУДАПЕШТ, 29. 6. — Премієр Бардоші повідомив у пятницю в парляменті про воєнний стан між Мадярщиною й СССР та заповів військові оборонні засоби як відповідь на трусливий напад совітського летунства на Кошиці. Це повідомлення прийнято з захопленням.
Про налет совітського летунства повідомляють урядово: Совітське летунство перевело в середу в год. 13 повітряну атаку на Кошиці. Знищено багато будинків. Серед цивільного населення було 5 убитих і велике число ранених. Совітські літаки заатакували знов Кошиці в год. 17.30 та їx прогнала мадярська протилетунсьча артилєрія.
"Пестер Лойд" пише про приступлення Мадярщини до війни і що Мадярщина стоїть по боці націй, які воюють проти большевиків. Мадярський крок це новий доказ рішучости, з якою цей край напружить усі свої сили, щоб допомогти здійснити спільну ціль — охоронити европейську цивілізацію. Вечірній часопис "Мадяроршаґ" пише, що мадярський народ прийняв рішення уряду однодушно й здисципліновано, свідомий, що в цій боротьбі, йде про майбутнє Европи. Мадярський нарід знає, що як довго існує СССР, неможлива в Европі ніяка поважна конструктивна праця. Мадярщина горда, що вона може себе називати одною з перших протибольшевицьких держав.
Невтральність Ірану
АНКАРА, 29. 6. — Московське радіо повідомило, що Іран звернувся з нотою до совітського уряду, в якій повідомив про свою невтральність у німецько-большевицькій війні.
"Мондо Арабо" подає, що політичні круги Теґерану із щораз більшою журбою реґіструють грізну мову анґлійської й совітської преси проти Ірану. Напруження між Лондоном і Теґераном загострилося після того, як іранський уряд відмовився видати анґлійцям голову національного іракського уряду Ель Кайлянія.
Англія невдоволена невтральністю Туреччини
АНКАРА, 28. 6. — З добре поінформованих дипльоматичних кругів подають, що анґлійський амбасадор в Анкарі висловив невдоволення з приводу невтральности Туреччини в німецько-совітській війні, Амбасадор заявив турецькому міністрові закордонних справ, що деклярацію невтральности Туреччини вважає односторонньою піддержкою Німеччини.
Американська допомога загрозою для Японії.
ТОКІО, 29. 6. — Заповіджену американську допомогу для Совітів уважають у Японії загрозою, що діє може спокійно приглядатися транспортам американських воєнних матеріялів через Тихий океан до Владивостоку. Японські часописи заявляють однодушно, що американська допомога для СССР означає посереднє вороже становище проти Японії та що американські достави зброї для СССР безсумніву загрожують Японії.
Війна в Сирії.
ВІШІ, 29. 6. — Як подають з Бейруту, французькі війська перевели успішну атаку на відтинку Пальміру та завдали ворогові втрати. В четвер в год. 4.30 анґлійські воєнні кораблі почали обстрілювати французькі становища здовж побережжя. Після французької відсічі ці кораблі завернули. Вночі на 26. 6. анґлійські літаки бомбардували Бейрут і передмістя. В четвер рано в 7. год. анґлійські літаки збомбардували двірець у Гомсі.
З Лондону до Москви.
ШТОКГОЛЬМ, 29. 6. — Перша анґлійська комісія для СССР є в дорозі з Близького Сходу до Москви. Вона вилетіла трьома великими 4-моторовими літаками через Лісабону до Каїра, звідки полетять до Москви.
Військова компромітація Анґлії.
АНКАРА, 28. 6. — Ґенерал турецької армії Еркеліб помістив на сторінках щоденника "Джумгурієт" незвичайно гостру критику бритійського "воєнного походу" в Сирії. Він стверджує, що видовище, яке Анґлія дала світові в Сирії, треба означити як військову компромітацію. На думку турецького ґенерала бритійська акція в Сирії не заслуговує на те, щоби її називати виступом "військового характеру".