Відомому лікарю, бандуристу, учню Бережанської гімназії Зіновію Штокалку (Бережану) присвоїли звання почесного громадянина міста Бережани. Відповідне рішення ухвалила сесія міської ради.
Фото: oblast-te.com.ua
Зіновій Павлович Штокалко (псевдонім – Зіновій Бережан) – український поет-модерніст, студентський діяч та лікар-інтерніст, онколог і дерматолог, бандурист. Доктор медицини (1951). Син Павла Штокалка. Народився 25 травня 1920 року в Бережанах (за іншими даними – в селі Кальне нині Козівського району Тернопілля) в сім’ї священника, був четвертим із п’яти синів.
1938 року закінчив Бережанську гімназію. У вільний від навчання час збирав музичний фольклор Західної України (свідченням є збережений зошит із записами народних пісень за 1936 р.), займався фотографуванням, радіотехнікою, спортом.
Навчався у Львівському медичному інституті (1939–1941). Від 1944-го – в таборі для переміщених осіб у Німеччині.
Медичні студії закінчив у Мюнхені (1951 року) в Університеті Людвіга-Максиміліяна. 1952 року еміґрував до США. Працював у лікарні Метрополітен, згодом на дільниці у Брукліні. Автор наукових статей з етіології новоутворів та лікування злоякісних пухлин.
Штокалко відомий також як виконавець дум на бандурі, соліст і член управи Капели Бандуристів ім. Шевченка в Америці. Ще в Бережанах почав опановувати гру на бандурі у Юхима Клевчуцького. Згодом вивчав гру на бандурі в Юрія Сінгалевича у Львові, деякий час був під впливом виконання харківського бандуриста Григорія Бажула. Концертував з групами й індивідуально в Україні, Німеччині та США. Від 1939 року разом з Юрієм Сінгалевичем і Ф. Якимцем входив у Львові до тріо бандуристів.
Зібрав та опрацював понад 300 дум і балад, козацьких, стрілецьких, повстанських та інших пісень. Автор «Кобзарського підручника», багатьох пісень і дум, історично-теоретичної праці про бандуру. Залишив звукозаписи козацьких та інших дум у супроводі бандури, а також підручники з гри на бандурі та кобзі.
Зіновій Штокалко писав поезію та прозу, хоча його літературна спадщина маловідома. За його життя було опубліковано лише два твори у німецькому перекладі Елізабет Котмаєр («Антологія», 1957). У другому числі альманаху «Хорc» на початку 1950-х років видруковано невелику добірку із поезії та прози Бережана, все інше залишилось у рукописах. Українською мовою вперше його поезія опублікована в II томі «Координати» (Мюнхен, 1969).
Штокалко також пробував себе як митець-графік. Відомі дві його малярські роботи студентських років – портрет матері та сюрреалістичний автопортрет олівцем, написані в Україні. Цікавився новими течіями в мистецтві початку XX століття, зокрема сюрреалізмом Сальвадора Далі, з яким був особисто знайомий. Ці впливи відобразилися у пізніших творах – автопортреті та двох картинах-масках, уміщених на сторінках книги «На окраїнах ночі».
Зазначимо, відповідно до розпорядження голів обласної ради та облдержадміністрації, 2020 рік на Тернопільщині оголошено Роком бандури. Заходи та події Року присвячені 100-річчю від дня народження Зіновія Штокалка.
15.05.2020