В Україні офіційно без господаря залишилися два об’єкти. По-перше, леґендарна українська земля, яку на продаж виставлять пізніше, може, до кінця року. По-друге, не менше леґендарна «труба», чи то газотранспортна система. На пункті роздержавлення ГТС і стане зрозуміло, що насправді може Віктор Янукович і ким він насправді є — справжнім господарем (так титулували себе імператори) чи малосильним завгоспом, якому доста одіозного Межигір’я, металошукачів на зустрічі з дітьми в «Артеку» і можливості гасати великими кортежами на чималі відстані.
Це мало колись статися, бо бути у власності держави такий цінний ресурс, як ГТС, вічно не міг. За торішніми оцінками, українська «труба» коштує 150 мільярдів доларів, а за такі гроші вже можна почати серйозну гру. Опікуватися процесами, що найближчим часом пройдуть у цій сфері, буде перший віце-прем’єр-міністр України Сергій Арбузов.
Появу законопроекту, який дозволяє оренду української газотранспортної системи, чиновник пояснив так: «Я можу відповісти, для чого цей законопроект був розроблений і що очікує уряд від його ухвалення. Такий крок необхідно було зробити, щоби продовжити реформування цієї галузі. І він продиктований побажанням Європейського Союзу навести лад у галузі».
Перед Європою кніксен зробили, але є дражливіший чинник — Росія. І тут у Арбузов нібито все каже як правдивий патріот. На питання про те, як ухвалення документа відіб’ється на переговорах з Російською Федерацією про зниження ціни на газ, перший віце-прем’єр-міністр відповів, що цей законопроект «ухвалюється в принципі, а не під когось». «Тут немає ніякої проблеми ні з Росією, ні з ЄС. Це рішення, яке ухвалює держава на своєму рівні», — підкреслив він. А єдине джерело влади в Україні, тобто народ (стаття 5 Конституції), до процесу не матиме жодного стосунку. Можна купувати поп-корн і дивитися газову сагу, яка, однак, цілком може перейти у триллер.
Процес стартував символічно — 26 квітня, в день пам’яті Чорнобильської трагедії. На сайті Верховної Ради з’явився законопроект №2937, який дозволяє приватизацію НАК «Нафтогаз України» та її дочірніх підприємств і здання в оренду української газотранспортної системи. Ініціатор законопроекту — Кабінет Міністрів. В уряді також пропонують здійснювати відчуження основних фондів, акцій і часток у статутному капіталі державних підприємств, залучених до транспортування газу маґістральними трубопроводами та його зберігання в підземних сховищах. Щобільше, автори законопроекту пропонують дозволити передачу основних фондів, акцій і часток таких підприємств з балансу на баланс, в концесію, оренду, лізинґ, заставу, управління, до статутного капіталу інших юридичних осіб та вчинення інших правочинів, що можуть призвести до відчуження основних фондів, акцій і часток.
Найближчу перспективу змалював віце-прем’єр-міністр і великий фахівець у паливно-енергетичних справах Юрій Бойко. В осяжному майбутньому «Нафтогаз» спершу приватизують, а потім поділять на частини. «Ми створили акціонерні товариства, зараз направили закон про скасування заборони на приватизацію. Після приватизації компанії вона буде дійсно реально розділена», — прокоментував Юрій Бойко урядовий законопроект. Наші бабці в такому випадку казали: менше вкусиш — скорше ликнеш. Але це наразі майбутнє. Зараз маємо законопроект, на який дуже неоперативно зреагувала опозиція.
Лідер «Об’єднаної Опозиції» Арсеній Яценюк, на перший погляд, не зовсім в темі того, що відбувається, бо обмежився, хоч і полум’яними, але неконкретними фразами, експлуатованими ще з часів Кучми. «Уряд хоче приватизувати, а точніше, вкрасти об'єкти державної власності — газотранспортну систему, видобувні підприємства нафти і газу та газосховища», — заявив Яценюк. «Мова зараз навіть не йде про приватизацію ГТС. Йдеться про те, що вони хочуть через рішення Кабінету Міністрів або собі передати цю ГТС, або передати її сусідній державі без жодного конкурсу, без будь-якої відкритої процедури», — пророкував він і пригрозив, що опозиція буде всіляко перешкоджати прийняттю такого законопроекту. «Експлуатація ГТС має відбуватися в Україні спільно з нашими європейськими партнерами, як було написано у відповідному меморандумі уряду Юлії Тимошенко», — поставив крапку з комою Арсеній Яценюк.
Хочете Європу? Прошу дуже. Третього травня, коли Україна пильнувала шашлики і те, які бандити та зарізяки ходять сповідатися в п’ятницю, у Брюсселі відбувся захід з назвою «Круглий стіл високого рівня з питань українського газового ринку». Зворушливо прозвучало резюме події у виконанні Європейського комісара з питань енергетики Ґюнтера Оттінґера: «Наші амбіції полягають в тому, щоб у 2013 році прийти до конструктивного розвитку і конкретних кроків... Час настав приймати рішення. Наприкінці процесу всі (Брюссель, Москва і Київ) повинні опинитися у виграші».
Вівці — цілі, вовки — ситі, вівчар бачить перспективу і грає на дримбі.
Росіян у Брюсселі 3 травня не було видно. Через ментальну специфіку північно-східних сусідів у такі дні легше повірити в те, що в Ханти-Мансійську почали подавати в ганделиках шардоне замість спирту з шампанським, ніж у бажання Кремля та «Газпрому» грати за правилами, що їх встановили не вони. Наразі щодо української «труби» росіяни нагадували персонажів з байок нашого Леоніда Глібова та їхнього Івана Крилова. Наприклад, Лисичку з виноградом:
Так завидющий чоловік
На брехні верне свій язик;
Чого не втне чи не достане —
Усе погане.
Українську ГТС російські високопосадовці стільки разів називали купою іржавого заліза, що обиватель міг у ці бздури навіть повірити.
Про лебедя, рака та щуку ясно й без метафор. Росія тягне «тему» на себе, а союзниками цієї країни знову, як за царя, є армія і флот. Європу бентежить, щоби зимою не мерзнути через незбагненні для їхніх цивілізованих голів «тьорки» слов’ян. Інтерес Київа найбільший, бо все це відбувається тут і з нами.
До Віктора Януковича, можливо, вже дійшло, що Харківські угоди були «кидком» з боку Росії — газ суттєво не здешевшав, зате в Севастополі російські моряки поводять себе, як павіани в зоопарку. Тож тепер треба думати, як казав Міхаіл Жванєцкій, «тщатєльнєй», щоби ще й з «трубою» не вскочити в халепу. В парламенті опозиція буде блокувати і, очевидно, з тим самим успіхом, що й досі. А от з росіянами справа складніша. Навряд чи Віктор Федорович хоче остаточно перетворитися на другого Олександра Лукашенка, в якого «Газпром» «трубу» відібрав. Звичайно, газ по 250 доларів за тисячу кубометрів — привабливо, але ж в хаті має бути один господар, і ніхто не ґарантує, що сьогоднішній власник білоруської «труби» якось не встане з лівої ноги і скаже: «Досить продавати блакитне паливо останньому диктаторові Європи!». Щось подібне може статися і в нашому випадку. Так що «труба» стане індикатором на самостійність чи навіть повноцінність Януковича як президента.
10.05.2013