Українська Церква і Москва

Пастирський Лист проти большевиків
БЕРЛІН, 26 лютого. (тп) — Луцький та Ковельський архієпископи видали пастирський лист до духовенства та вірних. В ньому стверджується, що большевики тероризували та нищили душі людей та що сила непереможної німецької армії завалила мур між українським народом та рештою світу. Цей лист займається в подробицях церковною політикою большевизму і закликає всіх вірних до співпраці над новим ладом під охороною Райху.
КРАКІВ, 26 лютого. — Православний архієпископ Ковля і Луцька Полікарп видав, як ми вже повідомляли, пастирського листа з пригадкою московсько-большевицьких злочинів та з закликом до українських вірних працювати під охороною Великонімецької Держави над відбудовою рідної церкви і рідного краю.
Цей пастирський лист українського православного Владики правильно відзеркалює думки і настрої міліонів українців, згуртованих у Православній Церкві, а також приналежних до інших віроісповідань. Церква і большевики були завжди взаємними непримиримими ворогами. Не лише папа римський як голова Католицької Церкви, але і пастирі всіх існуючих релігій завжди і при кожній нагоді підкреслювали свою ворожість до комуністичної ідеї та большевизму, як панівної державної системи Совєтського Союзу. Бо большевизм і його реалізатори ворожі принципово всім іншим віруванням, з винятком вірування Маркса і Леніна. Виявилося воно яскраво у масовому переслідуванні духовників всіх віроісповідань в СССР.
В історії світу не було такого прецеденсу, як його створили московські большевики, щоб сама приналежність до духовного стану, само лише проявлювання своїх релігійних почувань було достаточним доказом "контрреволюційности", тобто такого протидержавного становища, яке вимагало би в’язниці. побоїв, заслання на важкі роботи в далеку далечінь, і найчастіше — розстрілу.
Большевицький уряд створив вправді про людське око т. зв. Тихонівську православну церкву із слухняними ієрархами, проте одночасно вів фанатично акцію безбожництва та насаджував т. зв. живу церкву, яка творила перехідну стадію для повної деморалізації людей і для відірвання їх від всякої віри. Українська Православна Церква зверталася також завжди проти верховодницьких затій Москви, яка знищила незалежність української церковної організації, побудованої здавен-давна на принципі соборности, тобто спільноти і співпраці духовенства та мирян.
Московська православна церква була за часів російського царату політичним знаряддям уряду проти всіх "інородців", у першу чергу проти українців і так само московське православ'я за часів большевиків не дбало за душі українських вірних. Тому можна зрозуміти, що сьогодні однаково большевицькі володарі у Кремлі, як і їх церковні ставленики не тямляться з пересердя, що на визволених українських землях воскресне Українська Православна Автокефальна Церква. Англійська пропаганда, що впрягла себе до большевицького воза, поширює нісенітниці, наче це німці творять якусь українську національну церкву без канонічних основ. Ці теревені доказують лише зайвий раз, яку велетенську вагу має воскресення Української Православної Автокефальної Церкви на визволених українських землях; такої церкви яка була б незалежна від Москви та дбала б справді про добро душ українського народа.

26.02.1942

До теми