Львів, 25 лютого. Ремесло в Галичині — як воно залишилося в спадщині по минулому — не у всьому відповідає своїм завданням, ані тим вимогам, які ставлять до ремесла у повному европейському значенні. Ні чисельно, ні якісно це ремесло не стояло на висоті свойого завдання; можна сказати, що воно у занепаді.
Чисельні відносини в ремеслі найкраще може ілюструє статистична табеля про ремісничі верстати на терені міста Львова. Тут жидівських верстатів — 3.434; польських верстатів — 2.114; українських верстатів — 795; німецьких верстатів — 72. Разом верстатів — 6.415.
Сьогодні маємо такий стан, що в деяких групах зовсім нема фахівців, крім жидівських. Як повідомляє преса, навіть у Кракові є тепер всього чотири учні оптичного ремесла. Напевно ще гірше справа представляється у Львові і в Галичині. Фахові групи ремесла, як оптика, годинникарство, прецизійна механіка чи інші — були або зовсім опановані жидами або взагалі слабо розвинені; а в деяких групах фахівців-українців зовсім не було.
Також ніде правди діти, що справність нашого ремесла, якість праці, методи праці та всі ті вартости, які технічно і організаційно репрезентують підприємство чи навіть найскромніші верстати, давали нераз багато до бажання.
Ремесло не мало доброї школи, не знало взірців, на яких мало б вчитися і які мало б наслідувати. Обов'язкового шкільного навчання для ремісничої молоді не перестерігано, цехи не стояли якслід на сторожі ремісничих чеснот, а радше були знаряддям політики. Іспити складалися за протекцією і таксамо надавалися управнення та приділювались замовлення.
Маємо надію, що розвиток ремесла піде тепер іншими шляхами, воно буде зреорганізоване. Давні недомоги будуть справлені. Організація нового промислового шкільництва, що охоплює всі ділянки ремісничого звання, обов'язкового для всіх ремісничих учнів від 14—18 року, які в т. зв. "Професійних школах" (Беруфшулєн) будуть мусіти свою практичну науку в майстернях заповнювати теоретичним і загально освітним навчанням, тут найкращою запорукою.
Крім того буде зорганізоване середнє промислове шкільництво, яке в "Ремісничий школах" (Гандверксшулєн) буде давати змогу кращої спеціялізації і теоретичну підготовку. Ремісничі школи будуть заступати практичну науку і науку в професійних школах та управнювати до студій на вищих промислових школах у "Фахових промислових школах" (Гевербліхефахшулєн), для тих, які схочуть осягнути нерівні становища і вищу спеціялізацію. Всі ті школи, як передумову вступу, вимагають щонайменше однорічного зазнайомлення з цими ділянками праці.
В нас багато талановитої молоді в селах і містах, яка покінчила народні школи, зачала науку в середніх, а яка не має ніякого означеного звання і ніякого засобу до виходу з земельної дійсности на селі чи злиденного існування в місті. Ті упередження до промислових чи ремісничих фахів, що існували в нас в часах занепаду ремесла і що ще покутують, не дозволяють молоді користати з фахової освіти. Фахова реміснича чи промислова освіта дає такі самі можливості існування, а може і кращі від тих звань, які досі вважались за єдині гідні поважання. Вправді в останніх часах почався в нас зворот, єдиний наплив людей до промислу і торгівлі, однак здебільша людей без практичної фахової підготовки.
Організація промислового шкільництва поступає вперед, відкриваються нові школи і курси, як нпр., недавно пекарський курс, косметичний курс.
Цими днями проголошено оснування годинникарської школи у Львові. В наших відносинах — це новість, бо досі таких шкіл на терені Галичини не було; вони були в Німеччині і Швейцарії, де ставали основами годинникарського промислу, що в цих краях і околицях вспів стати традицією та дати основи існування для численних кол населення.
Вписи до годинникарської школи вже оголошені і було б побажаним, щоб якнайбільше молоді туди записалося; незалежно від цього молодь повинна вступати на науку до годинникарських верстатів. Сьогодні є великі можливості в цьому напрямку, верстати можуть прийняти більшу кількість молоді, а годинникарське ремесло — одно з кращих і дає запоруку повного забезпечення.
Також оголошено вписи до школи мистецького промислу, яка буде підготовкою до школи вищого ступеня, що буде пізніше відкрита. Таким чином відкривається ще одна ділянка праці для молоді з мистецьким хистом, якої серед нашого народу ніколи не бракувало.
Школа буде виховувати фахівців прикладного мистецтва, декораторів, графіків, малярів, рисівників, серед яких можуть вибитися на перше місце талановиті та справжні мистці.
Талановита і пильна молодь найде притім завжди піддержку громадянства, а в першій мірі Українського Краєвого Комітету, який призначив для молоді більшу кількість стипендій.
