Хочемо звернути увагу на одну сьогодні важливу для нас справу, а це самоуправні бюджети. Саме тепер є час, коли остаточно виготовляється бюджети різних самоуправних одиниць, (громад, збірних громад. союзу громад) і вони підуть на затвердження їх через надзірну адміністраційну владу.
Одним із найважніших обовязків, що їх закон наложив на самоуправу, це організування і ведення суспільної опіки. Є це т. зв. обовязкова опіка, що їй протиставимо добровільну суспільна опіку, себто ту, що її ведуть різні громадянські організації. Закон передбачає, що ні особи, які не з власної вини попали в таке важке матеріяльне положення, що своїми силами не в силі заспокоїти своїх конечних потреб, мають право користати з опіки чи радше з допомоги самоуправних обєднань.
Цей обовязок опікуватися та помагати зовсім незасібним спочиває в першу чергу на громаді, цій організаційно найнижчій клітині територіяльної самоуправи. В дальшій черзі цей обовязок суспільної опіки спочиває на збірних громадах і союзах громад, які в тій цілі будьто приходять з матеріяльною допомогою поодиноким сільським чи міським громадам, будьто самі ведуть ті ділянки суспільної опіки, які вимагають постійних улаштувань чи заведень (лікарні, сиротинці, тощо).
Належне ведення суспільної опіки вимагає не тільки поважних фондів, але й великих організаційних зусиль, тож самоуправа, як така, тільки частинно може заспокоювати конечні потреби. Тому в допомогу самоуправі приходять громадянські організації. Вони виконують різні завдання з ділянки суспільної опіки і цим відтяжують самоуправу та помагають їй зокрема у тих акціях, які вимагають співучасти та співдіяння широких кругів громадянства. Очевидно, ця акція громадянських організацій мусить найти належне зрозуміння з боку самоуправних органів: вони не можуть відмовити своєї матеріяльної помочі для тих організацій на згадані цілі.
Якщо про добровільну суспільну опіку для українського населення, то згідно зі своїм статутом веде її Український Центральний Комітет при активній помочі своїх низових клітин. Статут і правильники УДК передбачують у цьому напрямі ось такі завдання для УЦК чи радше УДКомітету: плекати загальну добродійність, розділювати грошеві і річеві датки між населення, що потребує підмоги, приміщувати в сиротинцях або при заступних родинах дітей-сиріт, або таких дітей, що не мають правильного виховання, помагати незасібній шкільній молоді, помагати родинам воєнно-полонених, заки прийде державна поміч, влаштовувати добродійні заведення і т. п. Це своє завдання УЦК, точніше його низові клітини мусять виконувати у тісній співпраці з самоуправою УДК, Делегатури і Мужі Довіря мусять припильнувати, щоб у громадських бюджетах були узгляднені всі пекучі потреби даного терену. Вони повинні подбати, щоб до самоуправних бюджетів вставлено відповідні квоти на такі загально-хосенні цілі, як: захоронки, дешеві кухні, кредити на доживлення незасібної шкільної дітвори та заосмотрення її в одіння і обув, на стипендії для шкільної молоді, зокрема фахових шкіл, кредити на боротьбу з пошесними недугами, на лікування незаможних, на дитячі садки, на табори для молоді. Як згадано ті квоти слід вставляти до бюджетів відповідно до місцевих потреб.
При цій нагоді слід звернути увагу на два моменти. Щоб завдання суспільної опіки були переведені згідно наміченим пляном, УДК, Делєгатури і Мужі Довіря повинні не тільки припильнувати, щоб відповідні квоти були вставлені на потреби цієї чи іншої допомогової акції, але теж повинні опісля постаратися, щоб ці квоти були дійсно вжиті на передбачені цілі.
І друге. Суспільна опіка, коли б вона і була закроєна в найширших рямцях, зможе тільки в частині помогти цим усім, які негайно і конечно потребують допомоги. Воєнний час ставить під цим оглядом ще більші вимоги. Врешті колона суспільна допомога може мати для тої чи іншої одиниці здебільша тільки тимчасовий характер. Щоб усунути це лихо, нужду більшої чи меншої кількости населення, слід усунути її коріння, а це може статися тільки шляхом організування самодопомоги. Тому треба подбати про організування різного рода господарських станиць (верстатів, домашній промисл і т. п.), які могли би стати для всіх незасібних варстатом праці і прожитку. Такі господарські станиці повинні в першу чергу користати з фондів призначених на суспільні цілі. На цю життєву вимогу сучасної хвилини УДК і Делегатури повинні звернути пильну увагу!
