Спостерігати за сходженням зірок

«Джаз з Нью-Йорка» у клубі Picasso: творчий портрет американського трубача і співака Бенні Бенака ІІІ

 

 

Міжнародний Джазовий Абонемент з початком 2017 року наче впіймав друге дихання. За два місяці третій «Джаз з Нью-Йорка». Врешті 23 лютого МДА дістався і Львова з виступом в клубі Picasso квінтету басиста Аркадія Овруцького і продюсера МДА у складі чудових українських музикантів: саксофоніста Богдана Гуменюка, піаніста Олексія Пєтухова та барабанщика Ігоря Гнидина. А місце заокеанського гостя у цьому квінтеті займає молодий американський трубач і співак Бенні Бенак ІІІ.

 

Бенні Бенак ІІІ (Benny Benack ІІІ) походить з музичної родини. Його дідусь, теж «Бенні» Бенедикт Бенак був у ‘60–70-х роках популярним у Пітсбургу трубачем і лідером власного біг-бенду. Його син (Бенні Бенак-мол.) також був трубачем, саксофоністом, кларнетистом і передав естафету поколінь далі. Бенні Бенак ІІІ (далі дозволю собі трохи скорочувати це найменування) вдало продовжив сімейну традицію, зробивши родинне ім'я відомим за межами рідного міста. Його музична кар’єра сягнула Нью-Йоркської джазової сцени, на якій він впевнено прописався.

 

Хоча молодий музикант не так давно закінчив Манхеттенську школу музики, отримавши ступінь магістра з музики, і тільки збирається записати свій перший сольний альбом, однак його послужний список вже викликає повагу. Свій професійний рівень він довів перемогами на трьох конкурсах джазових трубачів у США (у тому числі Національному джазовому конкурсі трубачів), здобув друге місце на найпрестижнішому конкурсі імені Телоніуса Монка у 2014 році, а також став фіналістом двох конкурсів вокалістів. Він грав майже в усіх відомих оркестрах: біг-бенді Крістіана Макбрайда, Mingus Big Band, Dizzy Gillespie Alumni All-Star та інших. У якості сайдмена брав участь в альбомах таких відомих виконавців, як Майкл Діз, Тіхіро Яманака, Уліссес Оуенс-мол. Про його визнання як вокаліста говорить і той факт, що в 2016 він був запрошений для участі у концерті в Джазовому Лінкольн-центрі, присвяченому пам’яті видатних співаків-«крунерів» Бінга Кросбі, Мела Торме та Нета Кінга Коула.

 

Нинішній візит до України для Бенні вже другий. Вперше він постав перед українськими любителями джазу (зокрема, киянами) трохи більше двох років тому. Вже тоді він був представлений як «зірка джазу, що сходить», і  в цьому визначенні не було жодного перебільшення, а лише констатація затвердженої репутації молодого виконавця. Того разу до Львова Бенні приїхав з тематичною програмою-присвятою видатному трубачеві та співакові Чету Бейкеру. Цей вибір вочевидь був обумовлений тим, що Бенак, як і Бейкер, поєднує амплуа трубача і співака. Щоправда, у виконавській манері молодого музиканта більше відмінного, ніж спільного, з манерою його видатного попередника. Якщо музика Бейкера гранично інтроспективна й інколи пронизана глибоким смутком, меланхолією, то Бенак на сцені – втілена життєрадісність, усвідомлення своєї артистичної чарівності й виконавської сили.

 

Пам’ятаю, що навіть у речах з Бейкера – І Fall іn Love too Easіly і, звичайно, My Funny Valentіne – виконання Бенака емоційно було далеким від бейкеровського суму. Скоріше – легка замисленість, що впевнено дивиться в майбутнє. Молодий музикант, схоже, просто не вміє сумувати, і в цьому йому важко дорікнути. Бенні близька насамперед класична традиція, а сам він називає серед перших ім'я Френка Сінатри. Справді, легко помітити, що молодий співак хоче і вміє бути елегантним, легким, розкутим, гнучким, неформальним, навіювати почуття польоту... Одним словом, відтворювати всі ті принадні та харизматичні риси, якими так підкупає стиль видатних американських крунерів, тобто джазово-естрадних співаків романтичного спрямування. І для цього в нього є всі дані. Утім, уже при перших звуках голосу Бенака особисто мені в якості орієнтира вчувається, що основним взірцем для наслідування для нього слугує інший виконавець – співак, піаніст і, можна сказати, артист Гаррі Конник-мол. (Harry Connіck, Jr.). Та ж елегантність, розкутість, відкритість стосовно публіки в інтонаціях і навіть близький тембр голосу. А також схильність до невимушеного спілкування із залом запанібрата.

 

А от що стосується поєднання труби, вокалу й артистичного образу, сценічна поведінка Бенака походить від інших видатних взірців – Діззі Гіллеспі і, звичайно ж, Луї Армстронга. На відміну від Конника, Бенак – не стільки співак, скільки вокаліст у тому розумінні, що він часто не стільки співає пісню, скільки використовує голос як інструмент і, насамперед, інструмент імпровізації. Як і Армстронг та Гіллеспі, Бенні охоче вдається до скету (як на мене, в його скеті можна розрізнити ще один взірець – бендлідера, співака й шоумена Кеб Келлоуея). Його скет віртуозний, спритний, утім, завжди зберігає властиву Коннику нотку елегантності й довірливості. Зокрема, можна порекомендувати альбом Майкла Діза Relentless (2014), на якому можна почути трубу Бенні Бенака, а насамперед оцінити його віртуозність як вокаліста у композиції Two Bass Hit у чудовому скет-діалозі, ба навіть скет-битві з Вайкліфом Гордоном та Майклом Дізом.

 

Не менш, властиво, більш цікавий Бенак і у другій складовій своєї творчості – інструментальній, оскільки його виконавські можливості як трубача виявляють ще більшу силу й багатобічність. У грі Бенака можна почути чимало засвоєних впливів, віртуозне володіння багатьма стилями, так що він легко переходить від одного до іншого. У композиціях з латиноамериканськими ритмами звучання його труби змушує згадати  кубинського трубача, віртуоза Артуро Сандоваля. Бенак охоче використовує сурдину, іноді нагадуючи Майлза Девіса. Утім, йому набагато ближче енергійні, потужні стилі. І тут найперше пригадуються Фредді Хаббард і Мейнард Фергюсон. Вибухова міць  імпульсивного почуття, ритму, віртуозні пасажі, уміння зіграти на контрасті у звуковидобуванні – від приглушених до різких, «брудних» звуків. Молодість, гра сил і заразливе почуття волі – от враження від гри Бенні Бенака, у якій зійшлися чимало виконавських манер і ліній розвитку джазу, що змушує з інтересом чекати зразків його оригінальної творчості.

 

Цікаво спостерігати за сходженням зірок. Пригадується, як до України ще у якості «зірки, що сходить» приїздив Грегорі Портер (до речі саме у рамках Міжнародного Джазового Абонементу) – нині двічі лауреат премії Гремі і один з найбільш запитуваних джазових вокалістів світу. Звісно, не всі «молоді зірки» виправдовують обіцянки. Але, принаймні, впевнено можна сказати, що у випадку Бенні Бенака ІІІ особисті дані і харизма зашкалюють. В процесі підготовки цього творчого портрету я натрапив на записи його декількох дуетів з чудовим піаністом Емметом Коеном: A Lot of Livin’ to Do та Kiss Me Slowly. Чомусь ці камерні «речі» справили на мене найбільше враження. Це вже записи, які хочеться занести у свою скарбницю і переслуховувати. Тут з’являється відчуття ліричної глибини, а, можливо, і прообраз майбутнього, вже особистого, індивідуального стилю.

 

23.02.2017