В "Калєндарику для Сїчових Стрільцїв і жовнїрів Українцїв" на 1917 р., який видав "Український Жіночий Комітет помочи для ранених" у Відни (цїна 1 кор.), звертає наш заслужений етноґраф п. Володимир Гнатюк в статї п. н. "Війна і народна поезія" увагу на народну творчість, викликану війною. І взиває до записувань народних пісень, оповідань і т. п., які повстають тепер між народам на воєнні теми.
При записуваню пісень радить автор звертати увагу також на отсї обставини:
1) Які саме піснї співають вояки в полї і які з них найрадші?
2) Звідки їх беруть, чи з рукописних зшитків, чи з друкованих збірників? Коли знайдуть ся між вояками рукописні зшитки, належить переписати їх в цїлости та при тім подати імя й місце походженя (село, повіт) властителя зшитка і відомости про те, як повстав зшиток (хто, коли й де писав його, звідки брав піснї й інше).
3) Чи мають віддїли поодиноких родів оружя (піхота, улани, артилєрія), піонїри, санітети і т. д. свої власні піснї, які сліпають лиш вони. І які саме ті піснї? Чи не мають своїх власних пісень також поодинокі війскові ґрупи (полки, бриґади, дивізії, корпуси)? Чи не співають ті віддїли залюбки деяких загальних пісень, які саме і чому?
4) Чи не співають одні віддїли війск пісень, в яких посмішкують ся з других? Які саме ті піснї?
5) Чи не зазначують ся в піснях племінні ріжницї (Гуцули, Байки, Лемки, Подоляни, Покутяни, Волиняки), або національні (Українцї, Поляки, Румуни, Мадяри, Чехи, Хорвати, Нїмцї, Турки)? Записати всї такі піснї, хоч би се були лиш й відривки.
6) Чи не вкладають ся до старих пісень нові додатки або чи не переробляють ся старі піснї на нові?
Кому було би тяжко дати відповідь на такі питаня, то нехай запише лиш самі піснї; і се буде добре.
Так само при записуваню оповідань добре було-би також дати відповідь на ось які питаня:
1) Звідки оповідач походить (село, повіт), його вік і занятє перед війною, коли його покликано до служби? Які його погляди на війну, її причини й цїли?
2) Чи полишив родину і господарку та в якім станї? Чи довго був без звісток з дому? Які чутки звідти доходили до нього? Чи був на відпустцї в часї війни і які зміни застав у себе, а які в селї та в околици? Що переживала його родина в часї війни? Які недостачі терпіла і як се на нїм відбило ся?
3) В яких походах брав участь (проти Росіян, Сербів, Італїйцїв, Ромунів)? В яких був битвах і яке виносив із них вражінє? Чи був ранений або хорий, чи лежав у шпитали, як довго і як йому там було? Чи був відзначений, коли, де і за що? Чи богато згинуло його товаришів, односїльчан або знайомих? Чи бачив їх смерть і яке вражінє вона на нього зробила? Чи брав участь у їх похороні?
4) Які недостачі терпів сам і загаром вояки в часї походу і битв та як їх переносили?
5) Які були відносини між самими вояками до себе і між вояками та їх старшиною? Чи були випадки самопосвяти за старшину? Чи трафляли ся межи старшиною свої люди і як до них відносили ся вояки?
При сїй нагодї звернемо увагу всїх тих, що хотїли би записувати твори народної словесности, на брошуру п. Володимира Гнатюка п. н. "Українська народна словесність (В справі записів українського етноґрафічного матеріялу)", яка вийшла недавно в Відни накладом Союза визволеня України (цїна 1 К). В першім роздїлї сеї брошури автор представляє вплив української народної словесности на розвиток українського письменства, а також на чужі лїтератури, як польську ("українська школа"), російську й инші; далї вказує він на те, що наша народна словесність робила велике вражінє на чужих письменників і вчених і заставляла їх заняти ся дослїдом її. В другім роздїлї подає він короткий огляд праць над українською народною словесністю. Третий роздїл містить докладні інформації, як записувати твори народної словесности. Се поученє треба поручити кождому, хто хоче працювати в сїй области.
Вертаючи до справи записуваня творів народної словесности на воєнні теми, зазначимо, що простора збірка воєнних пісень та оповідач буде мати своє особливе значінє, бо вона викаже народні погляди на війну, відносини до неї та її характеристику. Жаден учений не зможе про се звідки инде довідати ся, а знати народну думку про якусь суспільну появу, особливо про таку, як теперішні війна, — потреби сього чейже доказувати не треба.
В кінци зазначимо, що записані твори народної словесности треба присилати до Етноґрафічної Комісії Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові, вул. Чарнецького ч. 24.
[Дїло]
23.02.1917