В тій справі ми доси лиш на стілько забрали слово, на скілько випадало cпpocтувати неправди, подавані москвофільскими орґанами. Рішати справу мають фахові рускі учителї, а не публицистика, — рішати мають взгляди педаґоґічні, а не політичні, поправа правописи відносить ся лише до шкіл, а не до "Дѣла", не до "Галицкої Руси", не до общества "Рускої Ради", як і не до консисторій та ординаріятів руских. На случай коли-б запитані міністерством просвіти через президію краєвої ради шкільної фахові учителї рускі висказали cя за потребою реформи правописи в школах, то з того ще не виходить, щоби "Галицкая Русь" і общество "Русская Рада" мусїли писати по руски а не по россійски, або щоби консисторії і ординаріяти мусїли писати тою правописію.
"Галицкая Русь" ставить справу на політичний грунт, а зовсїм обминає педаґоґічний. Розуміє ся, становище се хибне і не може впливати на школу, де політика не має місця.
Из становища політичного виходила і депутація сторонників "Галицкой Руси", коли удавала ся минувшого тиждня до Є. Е. митрополита Сильвестра з просьбою, щоби він виступив против реформи правописи в школах і тим підпер "Русскую Раду". Митрополит, побачивши перед собою депутацію зложену з гг. Дїдицких, котрі рідний язик покинули, а так дуже дбають про єго правопись, що міг сказати у відповідь депутації? Міг хиба запевнити депутацію, що посланія епископів і дальше будуть видаватись руским язиком і правописію етімольоґічною, а при тім висказати свій жаль, що стара партія скомпромітувала правопись етімольоґічну, надуживши єї на шкоду і затрату язика руского, бо свої орґани она видає в язицї россійскім і правописію, розумієсь, россійскою.
"Галицкая Русь", строючи gute Miene zum bösen Spiel, заанектувала вже митрополита цїлком до "своїх" в тій справі, — ба она вже заанектувала собі і д-pa Омеляна Огоновского [котрий ще навіть не мав нагоди виявити своєї гадки в справі реформи правописи для шкіл, a виявив би єї евентуально в скликаній опісля анкетї], і проф. Нат. Вахнянина [хоч той — як нас завірювали — заявив ся за потребою реформи], і адвоката д-ра Костя Левицкого [хоч той не почуває ся компетентним рішати о правописи в школах] — заанектувала і ще декого з Русинів-народовцїв, котрі геть нїби-то стоять за тим, щоби анї палцем не ткнути протеґованої "Галицкою Русію" правописи, котра — як каже "Гал. Русь" — зближує "малорусское нарічіе до русского язика" — і так "зблизила", що нинї "Галицкая Русь", "Наука", "Страхопуд", "Вістник Народного Дому", "Литературний Сборник издаваемий Галицко-русскою Матицею", "Ювилейное изданіе Ставропигійского Института" і т. д. видають ся вже не в "малорусском нарічіи", але в "русском язицї"!
Як звістно, "Галицкая Русь" і єї львівскї сторонники головно виїздять і з тим арґументом, що нїби то через заведенє нової шкільної правописи молодїж станесь неспосібною до читаня церковних або церковною правописію писаних книжок. Редакції нашій пощастило ся одержати з кількох сторін дотичні заявленя руских професорів і учителїв в справі рускої правописи — і з них легко можна пересвідчитись, що той арґумент єсть безосновний.
Для приміру наведемо тепер голос професорів при мужескій семинарії учительскій у Львові. Професори і учителї тої семинарії стоять в безнастанній звязи з народними школами, а одна их часть єсть чинна і при комісії екзамінаційній, де рік річно має нагоду стикати ся з сотками сїльских учителїв і учительок та виробити собі суд о хосенности або нехосенности дотеперішного способу ученя в руских школах. Само міністерство в справах народної школи нераз уже засягало гадки у професорів тої семинарії і йшло за их радою. Нема сумнїву, що й теперішний их голос богато заважить при рішеню правописного питаня для наших шкіл.
В "Заявленю" львівскої учительскої семинарії мужескої читаємо між иншим таке:
"На підставі досвідів — як на курсах семинарії учительскої, так і в шкілках взірцевих при тій-же семинарії — заявляють підписані однодушно:
"1. Дотеперішня правопись єсть надто скомплікована і не надає ся для народних шкіл. Для вивченя єї потреба докладного знаня язика церковного, а в чужих словах також знаня язиків чужих в цїли правильного уживаня деяких букв. Плеканє такої правописи в народній школї єсть простим марнованєм дорогого часу а не доводить до нїяких позитивних результатів.
"2. На курсах учительских семинарій вивченє теперішньої правописи дає ся в якійсь части перевести, але тілько при помочи дуже скомплікованої методи всякого рода лінґвістичних порівнань, котрі забирають ученикам богато часу а сполучені зі шкодою для властивої науки язика і для образуючої лєктури.
"Боязнь, з котрою часом стрітитись можна, що через введенє нової правописи молодїж не буде здібна до читаня церковних книжок, не має підстави, позаяк в нових читанках для шкіл народних можна буде в додатках умістити уступи, писані дотеперішною правописію і друковані письмом церковним [кирилицею].
"Підписані мають пересвідченє, що введенє нової правописи не лиш дотеперішний нужденний стан науки руского язика значно піднесе, але в недалекій будучности вплине спасенно і на розвій народної просвіти взагалї."
Се заявленє підписали професори і учителї: катихит о. Стефанович, Вас. Тисовскій, Ом. Партицкій, д-р Олеськів, Червинскій, Врецьова і Зарицкій. Не підписали єгo: проф. Ал. Барвіньскій [посол, пробуваючій у Відни] і учитель Дмитро Вінцковскій.
"Галицкая Русь" раз-на раз повтаряє одно, що мов-то иніціятиву до змін в правописи шкільній подав першій посол Барвіньскій.
Хто слїдить за справою близше, знає, що иніціятива до тих змін датує ся вже від давна. Рух правописний иде у нас від перших зачатків нашого народного відродженя, коли-то заходами Маркіяна Шашкевича вийшла 1837 року "Русалка Днїстрова". Проявляв ся той рух і в роцї 1849, коли Ник. Устіянович в своїм "Вістнику" став містити статьї писані правописію фонетичною. Підпомагав той рух і покійний д-р Осадца, котрого ученики, н. пр. Дан. Taнячкевич, в 1860-их роках стілько заслужили ся около розвою народного письменствa. Року 1868, за иніціятивою і впливом совітника шкільного о. Вас. Ильницкаго, написав був проф. Партицкій фонетичну граматику руского язика, стараючись усильно о апробату єї для шкіл. Року 1888, в окремім меморіялї до міністерства, виказав наглячу потребу правописних змін в шкільних руских книжках д-р Смаль-Стоцкій, професор черновецкого університету, і своїми заходами зумів компетентні круги пересвідчити о потребі реформ на тім поли. [Для буковиньских шкіл — як нам доносять з Відня — вже надруковано в ц. к. накладї книжок новий буквар в правописи Желехівского.]
І супротив тих численних фактів наші москвофіли все ще розсївають небилицї, нїби-то о змінах дотеперішної правописи нїкому у нас нїколи не снилось та що лиш Поляки та Барвіньскій видвигнули тепер се питанє на порядок дневний!..
