Як пише "New York Times", за переданим гейби Дональдові Трампу планом віддати Крим в оренду Росії стоять інтриги Москви. Шкода, що цей план абсолютно неправдоподібний, бо міг би дати шанс на вихід із тупика українського конфлікту.
Проект цього мирного вирішення, як стверджує американський щоденник, мали обговорювати в Нью-Йорку правник нового президента США Майкл Коен, його давній партнер у справах Felix Sater та автор документа, опозиційний депутат Верховної Ради України Андрій Артеменко.
Згідно з планом, порядок у районі конфлікту мав би початися з виведення Росією своїх військ з Донбасу (де, як весь час запевняє Кремль, російських солдат нема). Потім ті, що не захочуть жити під українською владою, отримали би три доби, щоби виїхати з території, яку нині займають самозвані "народні республіки", донецька і луганська. Після цього терміну Донбас — уже без чужих угруповань і бунтівників — перейшов би до рук Києва, а українська армія зайняла б позиції на кордоні з Росією, який нині контролюють ребеліанти.
Наступним етапом був би референдум, на якому всі українці мали би відповісти на питання, чи погоджуються вони з тим, щоб Росія окупований нині і включений до складу Федерації Крим взяла в оренду на півстоліття. А після 50 років на півострові мав би відбутися наступний референдум, на якому його мешканці остаточно вирішили, до кого хочуть належати: до Росії чи до України.
Складно зрозуміти, чому таку "дорожну мапу" світові медіа сприйняли як зрадливу змову Москви, яка, знюхавшись із Вашингтоном, пробує леґалізувати свої претензії на відібраний силою Крим.
Бо що з цього, крім зняття накладених на неї США і Європою санкцій, отримала би Росія?
Значно більше Кремль би втратив.
Доґмою путінської Росії, фундаментом понад 80-відсоткової підтримки Путіна, який через рік висуватиметься на четверту каденцію, є "Кримнаш". "Наш" — назавжди, бездискусійно і за будь-яку ціну. Будь-яке заперечення цього є неможливе, а навіть переслідується законом.
Дмітрій Пєсков, речник президента, вже встиг іронічно відповісти на написане в "New York Times": "Як Росія могла би взяти в оренду власний регіон?"
А попрятати балаган на Донбасі і віддати його київській владі було би для Москви вже цілим букетом кар єгипетських. Після чогось такого "тефлоновий" Путін відразу став би для багатьох росіян зрадником. На нього накинулася б та опозиція, якої він боїться, — націоналістична: такі, наприклад, люди, як Іґорь Ґіркін-Стрєлков, легендарний у Росії командир "донецької армії".
До Росії линула б маса деморалізованих війною, звиклих розв’язувати проблеми за допомогою автомата радикалізованих кондотьєрів, які пішли "воювати за Донбас". Країна, і то під час виборчої кампанії, нагадувала б легендарне "холодне літо 1953-го", коли Лаврєнтій Берія запровадив широку амністію, випустивши з таборів десятки тисяч криміналітету — і весь СРСР залила хвиля насилля.
Крім того, "капітуляція" Донбасу означала би відмову від прагнень до головної мети Росії щодо України. Поки цей реґіон тарґається з війною, що ослаблює і дестабілізує Україну — є сподівання, що вона, загрузши у злиднях і хаосі, врешті закине свої амбіції європейськості і незалежності, щоби знову пов'язати долю з Росією. Путінові йдеться саме про те. Без "повернення" України (яка відвернулася від Москви прецінь під час його каденції) владарювання Путіна виявиться для Росії часом історичної поразки, а він сам — лідером-лузером.
Але, може, десь у Кремлі таки вирішили просигналізувати, що були би готові на поступки, які виглядають неправдоподібними: на дискусію чи референдум щодо статусу Криму, на "капітуляцію" Донбасу. Добре би було... "План Артеменка" Росії надто дорого коштував би. Тому не Москва стоїть за ним.
Достатньо глянути на інший кінець імперії, де Росія окупувала південні Курильські острови — майже безлюдний архіпелаг між Хоккайдо й Камчаткою. Японія хотіла би їх собі повернути, але для Кремля віддати ці землі означало би втратити лице — хоч і не настільки, як у разі лиш самого тільки початку розмов про статус Криму. А домовленості з Токіо принесли би Росії величезну економічну вигоду, великі інвестиції, нове відкриття на Японію. Однак і щодо Курил Москва твердо каже, що "своєю територією" не торгує.
А Київ? Щоправда, офіційно він із гнівом відкидає "план Артеменка", але хто знає, може, його і прийняв би, щоби дійти до третього етапу — тобто всеукраїнського референдуму в справі оренди Криму. Прецінь для його проведення треба би було попередньо "очистити" Донбас.
Wacław Radziwinowicz
Jaka dzierżawa? krymnasz i basta
Gazeta Wyborcza, 22.02.2016
Переклад О.Д.