Дня 26 і 27 н. ст. сїчня с. р. відбулась в Золочеві розправа карна против о. Теофіля Петровского, приходника в Рикові о провину з §.302 закона карного. В склад трибуналу входили: сов. Кнот яко предсїдатель, а сов. Стшелецкій, сов. Монастирскій і адюнкт Ґарфайн яко вотанти. Обжалованє вносив сам прокуратор Меч. Ляхавец а боронив обжалованого д-р Лукіян Гумецкій. До розправи покликано 14 свідків.
Акт обжалованя подав, що о. Петровскій, читаючи в церквах в Рикові і Красносїлцях посланіє австрійского епископату поступав неприлично, обидивши війта Красносїлець Кульпу словами: "Той лайдак, злодїй, нехай би повісив ся; кости єму поломати; за склянку гербати а ковбасу продав громаду". О. Петровскій переслуханий заперечив цїлковито фактови, поданому в актї обжалованя, а також і многі свідки зізнали, що се лише вигадка ворогів священика.
Зізнаня свідків кинули ярке світло на відносини в обох селах Красносїлцях і Рикові. Перед послїдними виборами до ради державної Красносїлчане не знали нїчого про правибори і війта Кульпу вибрало на виборця лиш троє людей. Кульпа же мав бути так запопадливий, що — як сам зізнав — їдучи на вибори до Золочева, взяв собі четвертку жита і за се "напив ся гербати та зїв ковбаси". З господарки Кульпи невдоволені в селї, бо вибирає шкільну дотацію так, як сам хоче; громадским писарем установив собі війта з Воронявки, звістного з свого поведеня в цїлій Золочівщинї; перешкоджує раз-у-раз в коршмі, тож годї о. Петровскому завести в Красносїлцях тверезість, a навіть о. Петровскій не мав би перед ким правити в красвосїлчаньскій церкві, єсли би не люде з Рикова, присутні на відправі.
Між зізнанями свідків було одно дуже характеристичне. Неофітка так підперла свої зізнаня: Они (свідки) всї доси брехали а я правду говорю. Я хочу ще жити на світї, я молода, я що йно перейшла на віру Христову, а прийшовши до церкви я все стаю перед самими царскими вратами, щоби не опустити нї одного слова...
Свідки з Рикова зізнавали в користь о. Петровского. Дописуватель "Гал. Руси", подаючи про сей процес, вихваляв ось яку прикмету селян з Рикова: "недавно на всенародном вѣчѣ во Львовѣ было изъ Рыкова 43 селянъ съ начальникомъ громады і своим душпастиремъ во главѣ".
По промові прокуратора і оборонця трибунал увільнив о. Петровского від всякої вини і коштів судових.
