Нова спроба огляду української літератури

Наукова Бібліотека "ЮТ." ч. 5—6. Др. М. Гнатишак: Історія української літератури. Книжка перша. Вступ. І. Староукраїнський стиль. — II. Візантійський стиль. III. Пізно-візантійський переходовий стиль. Прага 1941. Видавництво Юрія Тищенка. Стор. 132.
Серед більших та менших історій чи підручників до вивчення українського письменства, які дають всецілий або тільки частинний огляд української літератури і, звичайно, головно менші підручники, трафаретний огляд розвитку українського літературного дорібку, книжка пок. д-ра Миколи Гнітишака вносить дещо нового в огляд і методи дослідів та періодизації української літератури. Він, поперше, зриває зі старою періодизацією української літератури, поділеної на три доби, стару, середню й нову, а йде за методами проф. М. Грушевського, що перший зробив вилім у такому поділі і на початку розвитку українського письменства поставив усну словесність, як найстаршу, хоч не писану літературну продукцію українського народу, яка почалася ще далеко до офіційного впровадження христіянства в Україні. М. Гнатишак старається ще краще удосконалити поділ української літератури, йдучи не тільки за історичними моментами, що, остаточно, мають вплив на розвиток письменства, не тільки за Грушевським, який намагається вбрати специфічно-мистецький словесний матеріял у рямки специфічно позамистецькі, що зовсім ігнорує критерії мистецького і стилевого розвитку літератури, але також за західно-европейськими, літературними, які захотіли до історії літератури безоглядно примінити схеми з теорії й історії образотворчого мистецтва. Та показалося, що й тут не обійдеться без поважних труднощів і великих помилок. М. Гнатишак свідомий цього, одначе, наражуючися на евентуальні помилки, старається послідовно примінити мистецько-стилевий принцип також до періодизації історії української літератури, а щойно в рямках тої мистецько-історичної схеми видатно узгляднювати й культурно-історичний, а передусім ідейно-етично-естетичний момент". (Ст. 23/24).
Таким чином оця недосконала спроба поділу української літератури представляється ось так: І. Староукраїнський стиль. II. Візантійський стиль. III. Пізньовізантійський переходовий стиль. IV. Український ренесанс. V. Козацький ба рок. VI. Псевдоклясика. VII. Бідермаєр. VIII. Романтика. IX. Реалізм. X. Модерна.
Цей поділ вже хочби тим недосконалий, що ці періоди нерівномірно часово довгі; та це залежить від розвитку культурних подій. Знаючи це, М. Гнатишак все ж таки пробув повести літературну історію модернішими шляхами.
Підручник подуманий теж добре під методологічним оглядом. У першій і, на жаль, останній частині цієї літератури дає автор вступні завваги про зв'язок літератури з мовою, слова з думкою, далі про ідейно-етично-естетичні вальори літератури, спираючися в головному на працях Потебні про словесність і мову, далі на літературі М. Грушевського і М. Возняка. Опісля обговорює М. Гнатишак три періоди-стилі української літератури, а саме: староукраїнський (про усну словесність), візантійський (церковне і світське, перекладне й оригінальне письменство XI—XII вв.), та пізнєвізантійський (про занепадаюче письменство XIII—XV ст.). Характеризуючи кожну епоху та її стиль і літературну продукцію, автор скрізь звертає увагу на естетично-ідеологічні чинники в творбі кожного літературного твору чи пак письменника, а кожний розділ закінчує загальною оцінкою та переліком важнішої літератури предмету. Перегляд літературної продукції синтетичний, бо на аналітичний відхід у такій книжці, невеликій розмірами, нема місця.
Книжка видана чепурно з вінєтою на обгортці Р. Лісовського. Та на жаль, не довелося М. Гнатишакові продовжувати почате діло, бо в розквіті творчих сил скосила його невмолима смерть. Видавництво вмістило на початку книжки його знимку і теплу згадку про Покійника, віддаючи Йому тим останню пошану й поклін Його пам'яті.
В. М. Л.

15.02.1942

До теми