немов підпираючи ухвалу остатних загальних зборів Руского товариства педаґоґічного, внїс до міністерства просвіти представленє в справі зміни правописи рускої в школах через заведенє правописи, якої ужив пок. Евгеній Желехівскій в своїм "Малоруско-нїмецкім словари".
Представленє, підписане бувшим головою товариства имени Шевченка, бл. п. Дамяном Гладиловичем, так мотивує потребу такої зміни правописи:
"Від пори, як руска література стала розвивати ся на основі живої народної мови, стало і питанє правописне домагати ся відповідного духови язика полагодженя. Найлучші писателї і патріоти україньскі і галицкі признавали і признають, що розвоєви рідної бесїди найбільше на завадї стоїть стара з книг церковних перенята і до вимог россійского язика накручена правопись, зрозуміла хиба сим одиницям, що, привчивши ся церковного язика, пізнали докладно єго граматичну будову і єго властивости звукові. Для загалу Русинів ся правопись зовсїм непридатна а для шкіл, особливо народних, навіть шкідлива. Тисячі a тисячі дїтей тратять нинї дорогій час науки єдино на то, щоби по 6-лїтній взглядно 8-лїтній науцї набрати болесного пересвідченя, що рідної бесїди учились без всякого для себе пожитку..."
"Питанє правописне, — сказано дальше в представленю,— видвигнене до питаня політичного, стало ся у людей злої волї сильним оружієм супротив самостійности в розвою рускої народности. Товариство имени Шевченка, обовязане в мисль статутів дбати про розвій і будущину рускої мови і літератури, чуєсь в праві висказати ясно свої погляди і домагатись у Вис. правительства як найкористнїйшого полагодженя правописного питаня в руских школах. В галицкій письменности різко зазначились два табори: один стоїть за єдинством язика руского і россійского і бере в оборону теперішну правопись наших шкіл; другій намагає до самостійного розвою рускої народности і узнає для тої цїли лиш фонетичну правопись єдино доброю. Вис. ц. к. міністерство посеред сих двох правописних змагань легко вибрати може напрям той, що як найлїпше відповідає і задачам школи і властивостям руского язика. Дрібні відміни в дотеперішній фонетичній правописи нинї майже не истнують, бо в народній письменности в Галичинї і на Буковинї взяла верх та правопись, що єї ужив бл. п. Евгеній Желехівскій в своїм "Малоруско-нїмецкім словари".
Міністерство просвіти переслало се представленє краєвій радї шкільній zum Gutachten, а тая розіслала через дирекції циркуляр до професорів руского язика і викладаючих руским язиком професорів в школах середних і в семінаріях учительских, щоби до кінця лютого дали кождий за себе коротку відповідь: чи узнають потребу зміни нинїшної правописи шкільної в напрямі фонетичнім, чи не узнають? Від результату відповідей зависїло би евентуальне скликанє анкети з фахових людей, котра мала би застановитись: які именно випадає завести зміни?
Отже рішенє справи спочиває нинї в руках педаґоґів-Русинів. З кругів учительства всїх катеґорій, а особливо учительства народного, вийшло остатними часами сильне стремленє за зміною правописи з мотивів педаґоґічних, — учительство і має тепер рішати.
Ми від себе вискажемо кілька слів на той темат другим разом.
[Дѣло]
12.02.1892