Українська Парляментарна Репрезентація про біжучі полїтичні справи.

Протест до Вільзона проти поневоленя України Росїєю. — Заява краєвого маршалка Галичини перед цїсарем і український нарід. — Не відокремленє Галичини, тільки утворенє українського коронного краю. Домаганє скликаня парляменту. — Справа втїкачів і евакуованих.

 

Комунїкат.

 

Відень 10. лютого 1917

 

В четвер і пятницю, 8. і 9. с. м., радила в повнім складї під проводом голови Ю. Романчука Українська Парляментарна Репрезентація.

 

Предметом нарад першого дня було становище галицьких Українцїв супроти того уступу ноти антанту до Вільзона, де говорить ся про наміри антанту визволити австрійських Славян. Ухвалено одноголосно відповісти на сей уступ ноти антанту письмом до Вільзона, яке таки того самого дня зложено в американській абмасадї в Відни.

 

В сїм письмі зазначено, що найбільша сухопутна сила антанту, Росія, угнетає 35 мілїонів українського народу в своїх границях так само безоглядно, як уже підчас війни старала ся виявити українство в Галичинї. Галицькі Українцї протестують як найрішучійше проти такого "визволеня", яке означає повне поневоленє українського народу. Кінцевою цїлю Українцїв не може бути прилученє до російського царства, тільки незалежна українська держава, утворена по визволеню України зпід російського панованя.

 

Другого дня нарад обговорювано справу нового устрою Галичини, справу скликаня парляменту і справу втїкачів та евакуованих зі Східної Галичини. Становище Української Парляментарної Репрезентації в сих справах означено ухваленєм отсих резолюцій.

 

1) З приводу найновійшої промови краєвого маршалка до Його Величности цїсаря У. П. Р. протестує торжественно проти зложеної в імени обох народів краю заяви маршалка, що нїби то цїле населенє краю привитало з вдячністю заповідь відокремленя Галичини. У. П. С. стверджує, що всї українські полїтичні орґанїзації Галичини без виїмку все займали і тепер займають проти заповідженого відокремленя Галичини на скрізь неґативне становище. Таким чином заява краєвого маршалка зовсїм не відповідала дїйсному станови річий і краєвий маршалок нїяк не повинен був складати такої заяви в імени галицких Українцїв.

 

Cей протест має бути переданий правительству і цїсарській кабінетовій канцелярії.

 

2) у п. р., поновляючи свій як найострійший протест проти відокремленя Галичини, заявляють ся подїлом краю на дві національно розграничені провінції, в звязку з новою орґанїзацією Австрії на основі національного принципу, який повинен заняти місце псевдоісторичного територіяльного принципу т. зв. коронних країв.

 

3) У. П. Р. поновляє домаганє безпроволочного скликаня Державної Ради й делєґації і висловляє жаль, що президент мінїстрів в інтересї держави й її народів, в інтересї поваги Австрії й парляментаризму не зробив сього доси — всупереч своїм давнїйшим змаганям, як також всупереч оголошеній проґрамі свого правительства.

 

4) В справі втїкачів і евакуованих стверджено, що евакуацію переводить ся часто без конечної потреби і безоглядно та що положенє евакуованих і найбільшої части втікачів є не звичайно нужденне. Рішено поробити в сїй справі енерґічні кроки у правительства.

 

[Дїло]

13.02.1917