Важко бути богом. Біогакери

«Якби я був багатим, то генетично би себе підправив. Передусім інгібітор міостатину, що дозволить вільний приріст м'язів. Потім втрутивбися в мітохондрію, щоб міг черпати енергію від сонця. А вкінці — докрутив би біонічний протез рук до штучних кульшових западин». З Річем Лі розмовляє Маґда Ґацик

 

 

— Твій перший раз?

 

Як можна забути... Пару років тому я наштовхнувся в мережі на статтю британки Лефт Анонім (Lepht Anonym), піонерки біогакінґу. Вона описувала, як власним коштом їй вдалося перетворитися в кіборга. В її родині злидні аж пищали і треба було собі давати раду при дуже скромних ресурсах. Анонім рилася по шротах, діставала з викинутих електронних пристроїв деталі і конструювала імпланти, які прищеплювала собі під шкіру. Сама. Без знеболення. В її випадку почалося з магнітів в пучках пальців, щоб мати змогу відчувати електромагнітне поле.

 

Це було справжнє одкровення. Ще набагато раніше в мене крутилася в голові думка про технологічне вдосконалення організму, але мені здавалося, що це нездійсненні мрії, бо для таких експериментів потрібні гроші. Багато грошей.

 

Ця невелика публікація стала важливою точкою відліку не тільки для мене. Під матеріалом з'явилися коментарі з питаннями і порадами. Невдовзі виник інтернетівський форум. Це були зачатки біогакерської спільноти.

 

— Тебе відзазу засмоктало в цю спільноту?

 

— Так. В тому числі і завдяки вихованню. Я ріс в дуже релігійному середовищі. Батьки, сусіди, знайомі — всі були побожними мормонами. Я був впевнений, що те, що земне, не має значення, що до нічого прив'язуватися не варто, бо справжнє життя чекає нас по смерті. Випікаючи хліб, я разом з тим читав науковців, котрі переконували, що завдяки революційним відкриттям і винаходам цей неминучий кінець ми можемо значно пересунути. І жити навіть 200 років! Зіткнувшись з наукою, релігія дитинства втратила сенс. Я став атеїстом і трансгуманістом.

 

Такий поворот — це потужний струс. Я почав цінувати кожну хвилину, бо хоч вірю, що технології можуть допомогти людині досягти неосяжного, але знаю, що не маю їх, цих хвилин, нескінченно багато.

 

— Одну релігію ти замінив іншою всемогутнього Бога всемогутніми технологіями.

 

— Справді, був час, коли я підходив до цього майже безкритично. Але скоро зрозумів, де вкорінена помилка моїх міркувань. Так от, весь час я був переконаний, що все є в руках потужних сил, на зрозуміння яких мене не стати і вплинути на які я не в змозі — з тією лише різницею, що тепер цією силою був не Бог, а наука. Тоді я пояснив собі, що багато залежить від мене, мого ставлення і моїх знань.

 

— І ти перестав бути тільки теоретиком трансгуманізму, а став також і практиком? Біогакером?

 

— Пам'ятаю, як я переглядав в бабциному будинку всі старі журнали, які вона колекціонувала протягом життя. Деякі, пожовклі і крихкі, коли їх взяти в руки, видані були ще в 40-х роках. Я знайшов в них статті, в яких майбутнє уявляли собі з таким самим технооптимізмом, як ми зараз. Найновіші винаходи мали би нам принести — найпізніше в 2000 році — життя в розкоші. До помочі ми мали би мати всюдисущих роботів, пересуватися мали би літаючими автомобілями і канікули проводити на Місяці.

 

З того часу я вже знав, що я не можу стояти збоку і бути тільки спостерігачем. Що я мушу долучитися до творення такого майбутнього.

 

— І ти долучився...

 

— ...прищепивши магніти в пучки пальців. Більшість з нас починає з цього. Такий ритуал переходу. Двох пальців мусив позбутися. Один магніт був покритий експериментальною речовиною, яка не виправдала себе, і почалася інфекція, в другому випадку я погано провів процедуру. Лишилося мені два. Крім того, я маю чіпи: один в долоні, між великим а вказівним пальцем, який можна запрограмувати так, щоб діяв як ключ — я відкриваю двері, махнувши рукою; другий же, вшитий в передпліччя, служить як термометр. У хрящах вух я маю бездротові навушники. Певний час я мав також імпланти на гомілках, але я не передбачив, що через проблеми з кровообігом я не дам собі ради з хронічним запаленням в місцях імплантації.

 

Як це — бути кіборгом?

 

— Магніти дають додаткове, дуже тонке відчуття магнітного поля. Я так сильно до них призвичаївся, що інколи забуваю, що маю їх. Але якби їх, однак, втратив, то дуже би мені цього бракувало. Це як зі смаком: ти не думаєш, що маєш можливість смакувати страви. Однак якби ти якось прокинулася і все, що їш, не мало би смаку, то ти б відчувала втрату.

 

Коли я зорієнтувався, як це збагачує моє відчуття навколишнього, то був в захоплені. Хотів «євангелізувати», переконувати інших, що варто щось таке собі зафундувати. Реакція людей успішно остудила мій запал. На загал цю ідею висміювали або питали, нащо їм якесь довбане магнітне поле.

 

Тепер мрію про пристрій, що його продукують знайомі біогакери. North Sense діє за принципом магнеторецепції, тобто дозволяє відчувати північ, що своєю чергою уможливлює орієнтацію в просторі.

 

— А нащо імпланти на гомілках?

 

— Хотів зробити для кісток певного роду захисний бар'єр, щоб могли витримувати велике перевантаження. Вставку зі спеціального «розумного» полімеру запроектував колеґа, я мав її тільки ввести в організм. Не зауважив кількох факторів, й імплант не прижився. Але я не відмовився, навпаки, ввесь час комбіную...

 

Не резиґную, бо мною керує цікавість, і я легко не піддаюся, а також думаю, що така вкладка могла би придатися людям, нараженим на перевантаження чи удари: кікбоксерам, лижникам, мотоциклістам чи космонавтам, які в космічному просторі втрачають кісткову масу і часто повертаються на Землю з остеопорозом...

 

Такий проект є, очевидно, експериментом на живій тканині організму, але біогакери не діють навмання. Спочатку ми вчимося, обдумуємо, досліджуємо, перевіряємо. Готуємося також і до найгіршого сценарію зі всіх можливих. Стараємося мінімізувати ризик.

 

— А коли цей найгірший сценарій стається...

 

— ...тоді треба позбутися «чужака» з організму. Але не всі біогакери хочуть навіть подумати, що, може, треба буде знов розрізати шкіру, знов зшивати, а потім повторити всю процедуру, щоб прищепити актуальнішу версію пристрою. Для мене це частина того, що є я кіборгом.

 

Бачу, що це вже не тільки пригода, але й стиль життя.

 

— Це просто життя. Не дуже легке, бо щораз більша популярність біогакінґу в жодний спосіб не конвертується у фінансовий успіх. Ми проводимо масу часу над нашими винаходами, присвячуємо енергію і заощадження, але майже кожен мусить робити ще щось, щоб утримувати себе і сім'ю. Я мешкаю в малому містечку в Юті, де заробітки належать до найнижчих в країні. Щоб звести кінці з кінцями, працюю яко продавець. В своєму місті я не маю шансів на кращу роботу. Я хотів би, щоб біогакери вийшли з підземелля, щоб увійшли в мейнстрім ринку. Але, певно, ще не настав час, хоч деякі наші концепції справді мають потенціал.

 

— Ще не час на біогакерів в анцуґах?

 

— Частиною проблеми, певно, є термінологія. Слово «біогакінґ» може відштовхувати інвесторів, які мають традиціоналістичне світобачення або дивляться на наше середовище крізь призму стереотипу «вар'яти, які експериментують з власним тілом». Останнім часом — саме з маркетинґових міркувань — ми почали вживати визначення «розумні вставки» замість «імпланти». Йдеться про цілком те саме, але краще звучить і може ліпше продаватися.

 

Невдовзі на власній шкірі я переконаюся, чи біогакінґ і бізнес йдуть в парі. Віднедавна я маю стартап. До свого останнього винаходу я вирішив підійти яко підприємець.

 

— Останній винахід? Той, що про нього піднявся шум? Вібруючий пеніс?

 

Lovetron9000. Імплант завдовжки з третину авторучки, що перетворює чоловіче причандалля на вібратор. Не на весь час, звичайно. Можна вмикати і вимикати. Цей винахід мені здається самограєм, дослівно і в метафорі. Ця інновація — о прошу, знов перспективна бізнесова мова — може значно збільшити сексуальне задоволення споживача і його партнерки. Я ще борюся з технічними проблемами, маю вже дев'ять прототипів і жоден не досконалий, але дуже хочу, щоб вийшло, бо ж секс є важливим елементом нашого життя.

 

— Як би виглядав ідеальний кіборг Річ Лі?

 

— Часто я думаю, що би в собі покращив, якби я мав необмежені ресурси. Перш за все я би вбудував собі в череп слухавки (навушники), використовуючи кістку як звукопровідник. Звук є вібрацією, і такі слухавки посилають звук через нижню щелепу безпосередньо до вуха. Міг би також додати різні сенсори, що збагатило б перцепцію подразників, в тому числі дотику.

 

Підрихтував би себе також і генетично. Зафундував би собі інгібітор міостатину, бо такий блокатор уможливлює приріст м'язів. Я виглядав би як справжній крутелик. Ще одна модифікація була б набагато серйознішою: треба було б подлубати в мітохондріях, щоб дістати змогу черпати енергію сонця. Синтетична біологія вже працює коло цього питання.

 

А на завершення хотів би мати вкомпоновані в плечі і стегна штучні додаткові суглоби.

 

— Навіщо тобі додаткові суглоби?

 

— Я міг би докрутити собі біонічні протези рук. Тоді би мав додаткові кінцівки. Заінсталював би їх собі на стегнах. Маю знайомого, який завершує проектувати таке щось. Поки що йдеться про окремі протези, але це тільки питання часу — ми почнемо дискутувати про те, як змінити людину в творіння з багатьма кінцівками.

 

— Ти вже відчуваєш електромагнітне поле. Не кортить тобі зміцнити інші почуття?

 

— Кортить. Я хотів би модифікувати очі так, щоб я міг бачити в ультрафіолетовому спектрі, що не є якоюсь надто аванґардною вигадкою, бо науковці вже роками працюють над цим. І, очевидно, бачити в інфрачервоному діапазоні, хоч не впевнений, чи це вже можливо.

 

Хотів би також мати імплантований сейсмічний мікрофон, який дозволяє чути через стіни. Кожна розмова спричиняє вібрації стін, вікон чи дверей. Контактний мікрофон, застосовуваний у професійних підслуховуваннях, ловить такі вібрації. Йду до кнайпи і можу слухати розмову в іншому кінці залу.

 

І врешті — що здається дивним навіть деяким біогакерам, з якими я заприязнився, — хотів би мати титановий протез піднебіння, із з'єднанням, що використовувалося б як електрична розетка. Я міг би там вмонтовувати і вимонтовувати різні пристрої, які б хотів тестувати.

 

— Ти кажеш, що деякі твої ідеї здаються занадто сміливими навіть в твоєму середовищі. Ви дуже диференційовані?

 

— О, так! Біогакінґ — це різні течії, фракції, світобачення. Є такі, яких цікавить поєднати людський мозок з машиною; ми їх називаємо нейрогакерами. Є такі, які до питань підходять більш консервативно, експериментуючи з додатками та фармпрепаратами. Є такі, що для них біогакінґ — це тільки генетична маніпуляція. Є такі, які вважають, що генетичні досліди необхідні, але тільки на рослинах, а не на людях. І є такі, як я, які не завагаються, щоб розрізати шкіру і вшити імплант, бо це наближує їм буття кіборгом, — ґріндерси.

 

Термін «біогакінґ» став великим мішком, до якого вкидають нові і нові групи людей, що експериментують на собі. Адже експериментують дуже по-різному. Бачу фацета, який шприцує собі вітамінні коктейлі, і думаю: «Це забавки в пісочниці, а не біогакінґ». А він дивиться на мене і думає: «Те, що робить цей фацет, який деформує своє тіло, — це не біогакінґ. Це самоскалічення». Інші дефініції.

 

Але останнім часом, незважаючи на наші відмінності, ми стаємо монолітом. Нас зблизило те, що ми стаємо перед новими викликами і новими проблемами. Нинішній уряд не дивиться надто доброзичливо на таких, як ми. Клімат є радше неприхильний.

 

— Ти платиш високу ціну за буття біогакером?

 

— Там, де я мешкаю, я єдиний. Такий собі дивак. Маю підтримку лише в спільноті біогакерів у мережі. Найболючішим було те, що сталося минулого року. Після розлучення дружина почала боротися, щоб відібрати мені право опіки над дітьми. А ще не так давно пишалася моїми досягненнями. Дітиська також хвалилися татом-кіборгом. І раптом речі, які були об'єктом гордості, стали причиною осуду.

 

— Сталося щось драматичне?

 

— Ні. Спрацював постійний, послідовний тиск містечкового середовища: консервативного, скептичного щодо наукових досягнень і підозріливого щодо нових технологій. В суді під час процесу я почув, що я небезпечний, бо я калічуся, і я не можу бути зразком для дітей. Але ж це неправда! Я не маю задоволення і приємності від болю. Моя мотивація є цілком інша.

 

Може виявитися, що за свою найбільшу пасію я заплачу свєю найбільшою любов'ю. Поки що я борюся. Не дам відібрати мені ані дітей, ані того, в що глибоко вірю. Бо те, що роблю, має значення для майбутнього нашого виду.

 

Розмовляла Маґда Ґацик

 

Річ Лі — провідний авторитет в американському середовищі біогакерів, належить до відгалуження ґріндерсів, що експериментують з власним тілом задля створення гібриду людини і машини

 

 

Rich Lee
Trudno byc bogiem
Gazeta Wyborcza, 4.02.2017
Переклад О.Д.

 

Слухавка-імплант у вусі

 

09.02.2017