В справах відбудови українського житя.

Наради членів Ширшого Народного Комітету і мужів довіря української національно-демократичної партії.

 

Нинї розпочали ся у Львові в сали товариства ім. Лисенка наради членів Ширшого Народного Комітету і мужів довіря української національно-демократичної партії. Явило ся — мимо важких відносин комунїкації — на наради коло 150 учасників із всїх незанятих українських повітів. З парляментарних послів приїхали пп.: д-р Кость Левицький, Сїнгалевич, Онишкевич, Колесса, Голубович, Цегельський, Будзиновський.

 

Крім них явились на салї з бувших послів розвязаного галицького сойму пп.: Перфецький, Куровець, Горбачевський, Залозецький, Бачинський, Рожанковський.

 

Відкрив наради голова Н. К. д-р Кость Левицький привітом, у котрім сказав:

 

Від часу освободженя значної части української землї від російської інвазії відчували ми спільно велику потребу наради в нашій центральній орґанїзації національно-демократичного сторонництва, аби посполу порозумітись про те, що сталось та порадити ся про те, що дальше робити. Відчував се наш Народний Комітет і ви, пов. панове члени Ширшого Народного Комітету і наші мужі довіря.

 

Минулого року весною приготовлено скликанє такої наради на конець місяця червня, але звісні подїї воєнні на східнім фронтї воєннім перепинили здїйсненє сего з'їзду і тому відложено нашу нараду на час пізнїйший та догіднїйший.

 

Вислїдом тих розважувань було скликанє нинїшного з'їзду мужів довіря українського національно-демократичного сторонництва. Нинїшний з'їзд мужів довіря не є анї Народним з'їздом, анї формальним Ширшим Народним Комітетом, бо на жаль велика частина нашої української области находить ся ще під російською інвазією та під боєвим огнем, а може ще більша часть наших орґанїзаторів стоїть під оружєм на війнї.

 

У всякім разї отсей з'їзд являєть ся в теперішних обставинах спосібним представником нашої орґанїзації, аби розпізнати дїяльність народну в часї війни та вказати на потреби і домаганя у тяжкій боротьбі українського народу. Мусимо взаїмно порозуміти ся по довгій розлуцї і перебутих тяжких хвилях, та зійшовши ся в одній думцї народній, іти разом вперед у визвольнім походї українського народу.

 

Отсей перший наш з'їзд в часї великої війни відбуваємо під панованєм нового монарха цїсаря Карла І. У своїм першім манїфестї до своїх народів зволив наш монарх найласкавійше заявити, що бажає стати справедливим володарем своїх народів, берегти все свобід конституційних та усїм своїм народам признати рівне право. Сю цїсарську заповідь найвисшої справедливости монаршої приймаємо найвдячнїйше, та передаємо до престола Його цїсарської Величности нашу непохитну заяву горожанської вірности. Наш цїсар Карло І. нехай живе: многая лїта!

 

Оклик в честь цїсаря трикратно повторили присутні стоячи.

 

З черги вибрано президію нарад: п. д-ра Антона Горбачевського предсїдателем і о. кан. Городецького заступником предсїдателя. До секретаріату війшли пп. д-р Баран і д-р Перфецький.

 

Реферат про полїтичне положенє від початку війни

 

виголосив голова Н. К. пoc. д-р Кость Левицький. З цензурних причин можемо з його змісту подати покищо тільки короткий начерк.

 

Згадавши одушевлений настрій, яким приняв український загал вибух війни, представив бесїдник ті полїтичні подїї, які довели до орґанїзації Головної Української Ради і українського стрілецтва. Правительства осередних держав приняли і одобрили рішенє української суспільности.

 

Перший період війни принїс нам тяжкі переходи: з одної сторони звісний наклеп на цїлий нарід, з другого ворожий наїзд. Щоби привернути суспільности добре імя в державі і її союзників, зорґанїзовано публїцистичну працю і роблено енерґічні заходи у правительства. Для познайомленя світа союзників і невтральних з українською справою служили пресові публїкації і подорожи українських делєґатів.

 

Заходи ті мали значний, хоч і неповний успіх.

 

Окрема задача стояла перед нашою полїтикою в области охорони і удержаня українських утїкачів і виселених.

 

За сим пішло ставленє наших правно-полїтичних домагань в справі устрою Галичини і Австрії. Домаганя сї піднесла зорґанїзована в маю 1915 р. Загальна Українська Рада.

 

Воєнні успіхи з весни 1915 р. принесли замітне полїпшенє наших полїтичних шанс у Віднї й Берлїнї. Виявило ся се між ин. зростом інтересів до української справи в Нїмеччинї. На зустріч сьому пішли наші пресові експозитури в столицях осередних держав.

 

Димісіонованє Коритовського і установленє ґенерала Колярда намісником було важним етапом на дорозї до заспокоєна укрїнських полїтичних потреб. За сим пішла димісія Дембовського. Смерть Колярда перервала сю бажану українському загалови лїнїю.

 

Заява бл. п. гр. Штірка, зложена українським представникам іменем осередних правительств в справі будучого укладу правно-полїтичних відносин Галичини означала заповідь рішаючого звороту державної полїтики в користь української національности.

 

Ся корисна нам констеляція в Австрії спричинила також деякі поступи в трактованю української національної справи в занятих областях Росії.

 

Бесїдник представляє з черги наші заходи в справі занятих областий; що-до Холмщини, українського шкільництва на Волинї, вербункових комісаріятів УСС., економічної орґанїзації на Волинї. В справі церковній і преси вислїди наших заходів були неґативні.

 

Рівнобіжно з сим ставлені наші домаганя в справі галицької адмінїстрації і орґанїзації відбудови краю стрінулись з великими трудностями, які побороти або бодай обійти вдалося в незначній части. Інституції для відбудови Галичини зорґанїзувало правительство для цїлого неподїльного краю.

 

Навязанє полїтичних зносин з угорським президентом мінїстрів принесло нам деякі успіхи, до яких треба зачислити заяву в справі становища Австрії до Українцїв і дозвіл видаваня українського орґану в мадярській мові.

 

Полагода конкретних українських домагань, передовсїм унїверситетського, в стадії переходовій, проволїкала ся — не з нашої вини — доси. Полїтичний небозвід ставав для нас щораз хмарнїйшим. Виявляли ся познаки нового звороту.

 

Округи Холму, Грубешова і Томашова втягнено в половинї 1916 р. до ґубернаторства Люблинського.

 

Лїтна офензива Брусїлова спричинила важкі наслїдки в цїлім положеню.

 

З початком жовтня 1916 р. відбули ся авдїєнції Білїнського і Бобжинського у цїсаря, — поясненє ґр. Штірка було одначе успокоюче.

 

По смерти ґр. Штірка виринули чутки про недалеке відокремленє Галичини. Ми звернулись в тій справі до нового премієра д-ра Кербера.

 

Наших відпоручників приняв д-р Кербер аж 4. падолиста, коли рішенє про Галичину було вже готове. Подїї, які наступили після акту 4. падолиста 1916 р., є ще в свіжій памяти загалу.

 

Президія З. У. Р. уступила і приняла на себе тільки провізоричне дальше веденє справ. Два українські клюби парляментарні сполучились в одну Українську Парляментарну Репрезентацію, котра виступила з манїфестом до народу.

 

Серед того прийшла зміна престола, а за нею зміни в правительстві. Із свіжими надїями виступило українське заступництво перед новим цїсарським мінїстром-президентом Клям Мартінїцом...

 

Яке положенє нинї? Ходить передовсїм о відвойованє і удержанє занятих Росією областий. — Маємо що-до сього добрі надїї. Особа нового цїсаря дає нам запоруку розуміня нашої справи на міродатних місцях.

 

У правительстві і партіях слїдно нинї деякий зворот у трактованю питаня відокремленя Галичини.

 

Наближаючись до кінця промови, бесїдник ще раз формулує наші правно-полїтичні домаганя що-до устрою Австрії, підчеркуючи як першу нашу задачу — роботу над всесторонним піднесенєм мас народу. Воєнний час, при всїх невзгодинах, принїс нам поглибленє національної свідомости і поставив українську справу в рядї полїтичних питань Европи.

 

Зазивом до витреваня покінчив бесїдник двогодинний реферат, принятий оплесками зібраних.

 

На сїм перед 1 год. перервано наради до год. 2-ої пополудни.

 

До кабінетової канцелярії вислано іменем збору депешу з заявою відданости Цїсареви і державі.

 

*

 

На пополудневих нарадах, які відбували ся під проводом д-ра Горбачевського, вела ся дискусія над полїтичним рефератом.

 

Д-р Баран мотивує і ставляє резолюції в справі правно-державного становища Галичини в австрійській державі і в справі занятих українських територій Росії.

 

Пос. д-р Цегельський з уповажненя призидії У.П.Р. складає звіт з дїяльности УПР за три місяцї. Розказавши коротко історію змагань українських послів до одноцїльної клюбової орґанїзації перед війною і в часї війни, бесїдник представляє орґанїзацію У.П.Р., до котрої належать посли н. д. і радикальні і до котрої заявив приступленє також п. Вітик. У.П.Р. видала до суспільности манїфести з нагоди акту 4. падолиста з зазивом піднести її акцію для охорони національних інтересів. У.П.Р. одержує сотками петиції до правительства і престола від широких мас народу — число таких петицій повинно кождого дня рости. У.П.Р. відбула ряд конференцій з чужими партіями і правительством — головно в справі відокремленя Галичини. Партія христіянсько-соціяльна не має доси одноцїльного погляду на акт 4. падолиста. Соціяльні демократи також не мають ясного становища в сїй справі, заявили, що сформуують своє становище, коли буде готовий конкретний проєкт. Чехи противлять ся відокремленю Галичини так довго, поки Чехія не буде рівночасно відокремлена. Словінцї противлять ся відокремленю Галичини з огляду на своє становище меншости супроти Нїмцїв. Для правительства вироблено ряд меморіялів (подїл краю, начерк конституції українського кор. краю, зміна адмінїстрації, відокремленє Галичини, заграничні справи).

 

Конференції відбула УПР. з правительством в ріжних справах. На одній конференції д-р Шпіцмілєр заявив, що ґр. Штірк носив ся з думкою подїлу Галичини тільки на той випадок, якби Галичина мала бути влучена до Польщі.

 

Зміна престола і правительства принесла деяку поправу в положеню української справи. Ґр. Клям-Мартініц заявив, що як цїсар, так і він є переконані про вірність і льояльність української людности.

 

Бар. Гандель заявив, що справи акту з 4. падолиста він не опрацьовував. Коротко перед смертю назначив з ним конференцію про Галичину бл. п. ґр. Штірк, одначе тимчасом ґраф Штірк згинув.

 

Про всї инші конференції були недавно комунїкати в пресї.

 

УПР. заходить ся також коло органїзації українського пресового бюра у Віднї.

 

Зазивом до національної єдности і духового підєму закінчив бесїдник свою промову.

 

Наради ведуть ся далї.

 

[Дїло, 02.01.1917]

 

Першого дня нарад пополудни в дискусії полїтичній забирали голос пп.: о. Северин Борачок (Яйківцї), д-р Теофіль Кормош, д-р Василь Щурат, о. Теодор Савойка, о. Омелян Трешневський (Хоробрів). По фактичнім простованю д-ра Костя Левицького, вибрано редакційну комісію для поставлених резолюцій.

 

На порядок нарад прийшов реферат орґанїзаційний, який виголосив д-р Стефан Баран. По рефератї, якого повний текст подамо в найблизшім часї окремо, розвинула ся жива дискусїя, в якій забирали голос пп.: о. Стефан Онишкевич, дир. шк. Іван Білинський (Пчани, жидачівський повіт), о. Стефан Білинський (Жовква), д-р Мих. Пачовський.

 

На рефератї і дискусії були присутні панї делєґатки Жіночої Громади у Львові.

 

По перерві, в часї якої радила комісія редакційна, піддано під голосованє і ухвалено отсї резолюції:

 

Резолюція д-ра Степана Барана.

 

I. Зїзд членів Ширшого Народного Комітету і мужів довіря українського національно-демократичного сторонництва Галичини протестує як найрішучійше проти відокремленя зглядно розширеня автономії Галичини, натомість домагаєть ся утвореня з українських областий Австрії окремої провінції в безпосередній сполуцї з рештою австрійських країв.

 

II. Вважаючи наміренє осередними державами утворенє самостійної польської держави з визволених тепер з-під російського панованя польських етноґрафічних областий, як заповідь визволеня сими державами і инших поневолених Росією народів, між ними і українського, і утвореня для них самостійних правно-державних орґанїзмів — заявляємо ся зі всею рішучістю проти прилученя в якій-небудь формі українських частий Холмщини і инших українських областий до будучої, польської держави — натомість домагаємо ся:

 

1) утвореня з занятих українських областий включно з Холмщиною окремої адміністраційної одиницї;

 

2) допущеня української мови і українського письма до публичного житя на занятих українських областях;

 

3) заспокоєня релїґійних і культурних потреб укр. населеня та орґанїзації українського шкільництва на укр. областях і перенятя його на кошт австро-угорської Монархії;

 

4) безпроволочної визначної господарської помочи для українського населеня на занятих українських областях і стоячої з тим в звязи відбудови знищених війною господарств та безпроволочного дозволу повороту для виселених волинських Українцїв до їх рідних місцевостий.

 

Резолюції д-ра Василя Щурата

 

Зїзд протестує проти лицемірства відповіди держав антанту на мирову ноту президента Вільзона, в котрій сї держави виступають як защитницї принципу національностий і як визвольницї народів угнетених державами почвірного союза, а то з огляду на се, що одна з головних держав антанту, Росія, не лиш угнїтає в варварський спосіб 35 міліоновий український нарід, безпощадно здавлюючи його мову і культуру та скувавши його в пута полїтичної неволї, але і не менше безпощадно і в не менше варварський спосіб нищить всяке українське національне житє на хвилево занятих нею областях Східної Галичини і Буковини.

 

Привіт Українським Сїчовим Стрільцям

 

З'їзд членів Ширшого Народного Комітету і мужів довіря українського національно-демократичного сторонництва засилає Українському Сїчовому Стрілецтву як живому висловови визвольних змагань українського народу і продовжителям його історичної лицарської традиції горячий привіт і подяку за його геройські жертви і кроваві труди на жертвеннику ідеї Вільної України.

 

Резолюція д-ра Ст. Барана.

 

Взиваєть ся повітових орґанїзаторів і мужів довіря, щоби безпроволочно приступили в кождім повітї до утвореня, відновленя зглядно розширеня трівкої повітової національної української орґанїзації на час війни з одиниць, охочих до громадянської працї, до якої треба втягнути і українське жіноцтво, а то в цїли оборони українських національних прав, в цїли оживленя українських, культурних і господарських орґанїзацій, в цїли систематичної збірки гроший і датків в натурі на загальні народні потреби і потреби місцевих українських орґанїзацій, в цїли несеня правної помочи і поради незасїбному українському населеню і несеня помочи безпосередним жертвам війни, в першій мірі воєнним сиротам та українським хорим і раненім жовнїрам.

 

В цїли переведеня тих задач має повітова орґанїзація утворити поміж собою 4 окремі секції, а се:

 

I. Секцію оборони українських національних прав і несеня правної помочи і поради незасібному українському населеню, зокрема виселенцям.

 

II. Секцію для збірки датків в грошах і натурі на загальні і місцеві народні потреби і для жертв війни, головно воєнних українських сиріт і українських виселенцїв.

 

III. Секцію помочи жертвам війни, в першій мірі воєнним українським сиротам, українським виселенцям і раненим та хорим українським жовнїрам.

 

IV. Секцію культурної і господарської орґанїзації та оживленя українських культурних та господарських орґанїзацій і ширеня популярного тижневника "Свобода".

 

В кождій українській громадї, особливо в окрузї кождої гр. кат. парохії належить перевести подібну як висше орґанїзацію, а передо всїм утворити комітет для опіки над жертвами війни, головно воєнними сиротами і для збірки гроший і датків в натурі на народні цїли.

 

Повітові орґанїзації підлягають Народному Комітетови у Львові, орґанїзації по громадах, підлягають натомість повітовій орґанїзації.

 

*

 

Другий день нарад з’їзду був не менше численний як перший, і між учасниками слїдне було велике заінтересованє полїтичними справами. З'їзд розпочав ся о 10 год. в сали Товариства ім. Лисенка поставленєм внесеня о. Йосифа Чеховича з Річицї пов. Рава руська, щоби Українську Парляментарну Репрезентацію узнати одинокою полїтичною репрезентацією для всїх полїтичних справ цїлого українського народу з поминенєм дотеперішної всеукраїнської полїтичної Репрезентації Загальної Української Ради, яка мала би вповнї припинити свою дїяльність.

 

Над сим внесенєм розвинула ся широка нарада, в якій забрали голос о. Остап Нїжанковський з Голобутова пов. Стрий, о. Омелян Трешневський з Хороброва пов. Сокаль, д-р Стефан Баран, пос. д-р Льонґін Цегельський, пос. д-р Кость Левицький, пос. д-р Сидір Голубович і пос. Володимир Сїнґалевич. Внесенє о. Чеховича перепало, натомість перейшла величезною більшістю голосів отся резолюція

 

в справі істнованя і компетенції наших начальних полїтичних орґанїзацій,

 

поставлена і мотивована д-ром Стефаном Бараном:

 

"Зїзд, приймаючи до відома основанє Української Парляментарної Репрезентації як одинокого представництва полїтичних інтересїв українського народу Галичини — вважає потрібним і конечним дальше істнованє Загальної Української Ради для репрезентації загальних інтересів всего українського народу — передовсїм для справ українського сїчового стрілецтва і справ занятих українських областий. І взиває Загальну Українську Раду і Українську Парляментарну Репрезентацію до розмежованя своїх аґенд у висше наведенім напрямі".

 

На сїм наради о год. пів до третої по пол. перервано: дальші реферати про відбудову краю відбули ся по пол. о 5 год.

 

[Дїло, 03.02.1917]

 

Пополудневі наради другого дня зїзду розпочались о год. 5 пополудни — зразу під проводом д-pa Антона Горбачевського, а опісля під проводом д-ра Стефана Федака, рефератом проф. Романа Залозецького з Відня

 

про повстанє і дїяльність державних воєнних економічних орґанїзацій і відбудови краю,

 

та спеціяльним рефератом

 

про орґанізацію нашого ремесла і промислу.

 

Референт в дуже займаючий спосіб обговорив загально економічне положенє нашої держави в часї теперішної війни, згадав про причини, які змусили нашу державу як і инші воюючі держави до далеко ідучих реформ в економічній области, до значного ограниченя свободи дотеперішної індивідуальної господарки, до певного і то в деяких областях дуже значного усуспільненя продукції, консумції і обороту. Для управильненя продукції, консумції і торговлї, покликала держава до житя цїлий ряд окремих інституцій, які іменем держави стали підметами в таких дотеперішних областях економічного житя, які доси підлягали виключно волї поодиноких одиниць чи приватних корпорацій; знесенє зглядно ограниченє конкуренції в дотеперішнім вільнім оборотї деякими продуктами, головно всїми продуктами конечними до житя, є маркантною признакою теперішною воєнної господарської системи. Викликане війною усуспільненє в економічній области в великій мірі остане і по війнї і на ту обставину наша суспільність повинна бути приготована і відповідна до зміни обставин перевести заздалегідь свою економічну орґанїзацію.

 

Опісля виголосив проф. ЗаЛозецький подрібний реферат про орґанїзацію нашого ремесла і промислу, який закінчив поставленєм слїдуючих резолюцій:

 

1) Зїзд протестує проти поминеня Українцїв в головних управах воєнних централь і в прибічних рядах, особливо в управі централї відбудови краю і в проводї її поодиноких секцій. Також домагаєть ся справедливого узлядненя в складї ріжних рад побічних, в комісіях і експозитурах відбудови.

 

2) Зїзд домагаєть ся отвореня централї відбудови краю для східної Галичини з належним узглядненєм в проводї і в екзекутиві фаховах українських сил.

 

3) Зїзд домагаєть ся заложеня рільничих, промислових і торговельних шкіл з українською викладовою мовою в Галичинї для потреб української людности — з окрема також школи для артистичного промислу для плеканя і розвою питомого стилю.

 

4) Зїзд взиває нашу суспільність, а з осібна її економічні і банкові сфери до орґанїзації спілок для закладаня фабрик і промислових заведень, передовсїм для цїлий відбудови краю, як цeгoлень, фабрич. вапна, ґіпсу, цементу, тартаків, фабрик рільничих і господарських знарядів, штучних погноїв і т. д.

 

5) Зїзд взиває українських рукодїльників і ремісників до заснованя продукційних спілок і спїлок для публичних достав.

 

6) Зїзд уважає потрібним основанє Союза тих спілок як рода патронату для попираня інтересів рукодїльників і ремісників.

 

Другим з черги був реферат ґен. секретара "Сїльського Господаря" п. Василя Струка про

 

орґанїзацію нашого селянського стану і відбудову сїльського господарства,

 

який референт закінчив поставленєм слїдуючих резолюцій:

 

1) Зїзд домагаєть ся від держави повного відшкодованя за всї воєнні шкоди і страти, які теперішна війна ведена на областях українського народу в небувалих розмірах нанесла українському народови та зруйнувала передовсїм українське рільництво і селянство — як услівя і основи для відбудови українського рільництва і селянства:

 

2) Зїзд домагаєть ся від держави прискореного поступованя при виплатї належитостий за воєнні чинитьби та примінюваня при вимірі сих належитостей як рівнож при вимірі належитостий за реквізиції цїн відповідаючих теперішній купній вaртоcти валюти;

 

3) Зїзд домагаєть ся забезпеченя для українського народу справедливої і величинї воєнного знищеня відповідаючої участи в користаню фондами призначеними на державну акцію несеня помочи рільництву та селянству при обезпеченю рільничої продукції на час війни та відбудови рільництва і селянства і опертя ceї державної акції на широких кругах українського хлїборобства і його фахових орґанїзацій;

 

4) Зїзд домагаєть ся від правительства належної українському народови і відповідаючої його чисельній силї і понесеним шкодам і стратам воєнним участи у всїх державних орґанїзаціях, утворених для переведеня згаданої в точцї 3) державної помічної акції так в тїлах дорадних як і орґанах виконуючих сих орґанїзацій;

 

5) Зїзд домагаєть ся забезпеченя достаточних средств поживи так що до скількости як що до якости для українського населеня, так щоби українське населенє могло передержати до слїдуючих жнив і було в силї перевести весняні роботи;

 

6) Зїзд домагаєть ся забезпеченя переведеня весняних робіт дрібної посїлости в східній Галичинї через забезпеченє і вчасну доставу насїня та через поміч зі сторони цивільних і війскових властий, а передовсїм переведенє засади, що примус до працї на чужім ґрунтї може бути примітний лиш по повнім обробленю власних ґрунтів.

 

З черги посол д-р Сидір Голубович виголосив реферат

 

про орґанїзацію і відбудову наших кредитових стоваришень,

 

в котрім подав вказівки, що тепер належить робити, а передовсїм візвав присутних, щоби в нашій суспільности, особливо на селї, пропаґували і переводили в житє думку концентрованя в наших кредитових стоваришенях злишного капіталу, який тепер лежить без користи, а якого наша суспільність безпосередно по війнї буде дуже потребувати для економічної відбудови нашого господарського житя. Свій реферат закінчив д-п Голубович поставленєм слїдуючих резолюцій;

 

1) Зїзд узнає конечність віднови і урухомленя українських кредитових стоваришень і взиває покликані до ceгo чинники, щоби безпроволочно перевели відповідні орґанїзаційні роботи;

 

2) Зїзд взиває всї заряди українських кредитових стоваришень, духовенство, учительство і всїх членів свого сторонництва, щоби відповідним поучуванєм вплинули на українську людність і заохочували її до складаня гроший в український кредитових стоваришенях.

 

Дальший реферат

 

про віднову нашого економічного житя

 

виголосив директор Зем. Банку Гіп. д-р Лесь Кульчицький. Референт в дуже гарний і займаючий спосіб представив загальні лїнїї, по яких повинна йти віднова, особливо етична, нашого житя. На внесенє д-ра Барана рішено упросити д-ра Кульчицького, щоби свій знаменитий реферат випечатав друком.

 

Наконець прийшов на чергу нарад реферат проф. Дениса Коренця

 

про орґанїзацію і відбудову наших торговельних спілок і стоваришень.

 

З огляду на се, що проф. Корінець був перешкоджений явити ся на зїздї оброблений ним рефеpaт і резолюції виголосив в його заступстві директор Краєвого Союза торговельниx спілок п. Сильвестер Герасимович і поставив слїдуючі резолюції:

 

1) З'їзд взиває Краєвий Союз Ревізийний, всї фахові українські союзи і Краєве Товариство господарське "Сїльський Господар", щоби заняли ся збіркою статистичних дат зі всїх наших торговельних спілок і товариств для розслїду їх теперішного стану і обдуманя способу як найуспішнїйшої орґанїзації, та щоби вони в тій цїли дали почин до основаня Центрального бюра поради і помочи;

 

2) з'їзд взиває Українську Парляментарну Репрезентацію, а з окрема її економічну комісію, щоби пильно слїдила за средствами помочи, які правительство удїляє того рода спілкам і стоваришеням, та щоби подбали, щоби наші торговельні круги мали всюди відповідне заступництво в управі і прибічних радах воєнних державних торговельних орґанїзацій;

 

3) з'ізд взиває українські торговельні спілки і стоваришеня, щоби як найскорше перевели у себе орґанїзацію і розпочали правильну дїяльність;

 

4) з'їзд взиває нашу суспільність до твореня нових торговельних спілок і стоваришень і поширюваня думки про потребу кооперативи в торговельній области.

 

Над виголошеними рефератами розпочалась дискусія, в котрій забирали голос радник інж. Андрій Корнеля з Камінки Струм. о. Бронислав Гоцький з Острова пов. Ярослав, д-р Стефан Баран, дир. Омелян Саєвич і о. Омелян Трецїневський з Хороброва пов. Сокаль. О. Гоцький висказав бажанє, щоби в справах господарської відбудови краю скликано окрему

 

нараду наших дїяльнїйших людей з краю

 

і щоби принайменше один реферат про теперішні господарські потреби нашого населеня віддати одному з наших провінціональних дїячів, який господарське житє на селї і його потреби знає з власної обсервації, та щоби на будуче наради устроювати так, щоби відразу з'їзд дїлити на секції, а не лучити на одній нарадїи справ полїтичних з чисто господарськими.

 

Дир. Ом. Саєвич поставив додатково до внесених д-ром Голубовичем резолюцій слїдуючу резолюцію:

 

З'їзд взиває Українську Паляментарну Репрезентацію, фахові економічні союзи і краєве Товариство господарське "Сїльський Господар", щоби поробили заходи, щоби українські Райфайзенки, остаючі доси під спільним з польськими патронатом при Краєвім Видїлї, вилучити окремо і утворити для них окремий патронат при Краєвім Видїлї."

 

Вкінци серед довго триваючих оплесків принято внесенє о. Омеляна Трешневського, щоби іменем з'їзду вислати привітну телєґраму до нашого заслуженого дїяча і провідника д-pa Евгена Олесницького, котрий з причини недуги на з'їзд не міг явити ся. Телєґрама, вислана в імени з'їзду до д-ра Олесницкого, звучить:

 

"З'їзд українських нотаблїв, висказуючи Вам горячу подяку і признанє за Вашу дотеперішну народну працю, бажає Вам скорого повороту до здоровля, щоби Ви дальше могли віддати свої сили для добра українського народу. Д-р Антін Горбачевський, д-р Стефан Баран."

 

Наконець предсїдатедь нарад д-р Федак піддав під голосованє поставлені поодинокими референтами і внескодавцями резолюції, які принято одноголосно з тим, що остаточну редакцію поручено президії Народного Комітету.

 

На тім вичерпався дневний порядок з'їзду, який о год. ½9 вечір замкнув д-р Федак короткою промовою з подякою для учасників і референтів та з бажанєм, щоби слїдуючий з’їзд відбув ся серед кориснїйших для нас обставин.

 

[Дїло, 04.02.1917]

04.02.1917