На засіданю виділу Просвіти 16 дек. 1891 р. рішено, на представленє д. Романа Заклінского зі Станіславова, видати яко книжечку товариства "Про ліченє методою Кнейпа".
Не знаємо мотивованя д. Заклінского, однак сам факт сего рішеня виділом Просвіти свідчить про те, що тому виділови невідомо, що метода Кнейпа се найновійший гумбуг шарлатанеріі в медицині.
Парох Кнейп, походячи з бідноі родини, через злидні в часі своіх студій підупав був на здоровлю і грозили єму сухоти. Тоді вибрався він на село і тут через відпочинок, добрий харч і зимні купелі та натираня прийшов до здоровля. Се навело єго на гадку лічити своіх найблизших парафіян холодною водою. З часом, завдяки реклямам інтересованих предприємців Кнейп стався голосним у Баваріі, а далі в Німеччині і за єі границями.
Найбільше реклями робили і роблять єму гандлярі полотна для того, щоби єго авторітетом виперти з торговлі загально вживану вовняну спідну одежу помислу Дра Єгера. Таким способом піднесений на вишку Кнейп, подав публиці, в осібній книжці, метод свого "Heilverfahren".
В своій розвідці Кнейп виходить з дуже фалшивоі засади: він бо порівнує склонність до слабостей у інтелігентних людей зі здоровлєм простолюдина і хоче через просту страву та вживанє холодноі води в формі купелів, натирань і т. д., через ношенє полотняного біля, без пещеня кафтаниками дра Єгера, зробити зо зденервованоі та безкровоі інтелігенціі XIX. в. здорових мужиків. Не знає сердешний парох, що у селян з сильного подружя родяться здорові діти, а з них, як показує статистика, дуже много гине через тяжкі умови житя, з браку потрібноі опіки в першім році житя, де мати, крім того, що мусить бути мамкою своєі дитини, мусить бути й робітницею, кухаркою й жінкою, що все як найгірше відбиваєся на здоровлю дитини. Ясна річ, що тілько найздоровші діти остають при житю, а для слабших перший рік житя, то правдивий грецкий Тайгетос (гора, на котру Лакедемонці виносили слабі діти на смерть).
Противно у інтелігенціі. Тут пережитий кавалір, що перебув усякі венеричні хороби, жениться з анемічною або рахітичного панночкою, хоровитою і, звісно, з такого подружя виходять діти карли фізичні й моральні. Але сі карли, при помочи молока купленоі мамки та штуки лікарскоі остають при житю, і йіх хоче лічити Кнейп, з них хоче поробити здорових сільских легінів!!
Та се ще найменший промах Кнейпа, бо промах теоретичний. Єго практичні промахи покінчилися смертю єго клієнтів. Річ звісна: ліченє холодною водою не новина в медицині. Воно таке старе, як штука лікарска, і по університетах є навіть сістемізовані катедри гідротерапіі, і кождий лікар знає сю штуку. І справді, вода добре ужита є чудесним средством в богато хоробах. Тим часом вода в руці профана, уживана протів хороби, се бритва в руці божевільного. Сумні случаі з практики Кнейпа ілюструють се досадно.
Кнейп, не будучи лікарем спеціалістом, не зумів розпізнати, в кількох случаях, початкових сухот, і велів хорим ходити босо по холодних плитах та зливатися холодною водою. Результат сеі терапіі був такий, що хорі діставали галопуючі сухоти і померли, коли без методи Кнейпа могли ще довго жити. (Про се писали фахові лікарскі газети). Супротів того Кнейп захистився тим, що у него асістентами є доктори медицини; тимчасом показуєся, що єго "Hanptassistent" був у него фірманом і опісля пошився в доктори.
А про те все книжка Кнейпа розійшлася в тисячах примірників і діждалася кількох переводів. Видавці зробили на тім добрий інтерес, завдяки легковірности публики, що в справах лікарских скорше повірить першому-ліпшому шарлатанови чи знахорці, ніж лікареви. Завдяки Кнейпови, широка публика довідаєся, що істнує метода ліченя холодною водою, а то хто зна коли лікарі змогли би єі так зацікавити.
Та помимо свого поводженя сам Кнейп готов дуже здивуватися, скоро довідаєся, що єго ділом "Просвіта" думає кормити бідних мужиків. Чогось подібного не зробили ще Німці, помимо свого патріотизму. Нам же приходить сконстатувати будь що будь у "Просвіти" поступ, скоро вона після житєписей святих угодників божих, з котрих многі навіть лічили людей чудесами, — береся за здоровля селян; але рівночасно треба нам сказати: "не туда пане, куме Омеляне!" (народна проповідка). Признаємо що з популярними медичними виданями Просвіти іде дуже пиняво задля браку відповідних сил чи доброі охоти у наших лікарів. Се послідне стверджує історія "популярного домашнього лікаря", котрий Просвіта замовляє що року в іншого лікаря з провінціі, та все без результату. Практичним лікарям не хочеся писати, а до медиків ніхто не обертаєся, бо вони ще не знають практики, і через те виділ Просвіти хапаєся Кнейпів.
Щоб однак вийти вже раз на чисте і подати простому народови як найбільше відомостей з гігієни, без надмірного трудженя лікарів практиків, — звертаємо увагу Просвіти на 28 книжочок з обсягу популярноі медицини, виданих в Варшаві — то по більшій части орігінальні праці, а по части переклади з німецкого. "Просвіта" могла би постаратися о переклад ліпших з тих книжочок, в чім краківскі медики Русини моглиби йій помочи. Ось заголовки 5 із тих видань:
J. Zіelczak: Co robić, ażeby być zdrowym i długo żyć?
Вінже: Co robić gdy kto zachoruje?
Schmidt: Jak zachować dziecko zdrowem?
Heryng: O przyczynach suchot i zapobieganiu im.
A. Elzenberg: Syfilis w stosunku do małzenstwa.
Всі ті брошурки написані популярно, з головною цілю, впоіти в простий народ засади гігієни, охороняючі для хороби, а не лічачі єі, бо се вже завдача спеціялістів-лікарів.
Дуже відповідний для Просвіти бувби переклад книжочки Зєльчака Co robić gdy kto zаchoruje? Автор толкує дуже популярно про хоробу з обйідженя, про отроєнє, застудженє, енергічно відраджує пусканє крови, так сильно розповсюднене; поручає горячковим подавати чисту керничну воду, учить як собі мають радити беремінні жінки, коли заслабнуть, як плекати хорі діти, як заосмотрювати рани, кровотоки, що робити, коли укусить бжола, гадина, скажений пес і т. д. як ратувати омлілих, повішеників, потопленників, замерзлих, поражених громом, сонцем і т. д.
Такою книжкою може Просвіта помогти селянам.
Яків Невестюк, медик
[Народ]
01.02.1892