Про вербованє селян на т. зв. "всенародноє віче" до Львова, в такій самий спосіб як в Тернопільщинї через звістного Книша, пишуть нам з різних повітів. З Рогатинщини доносять нам, що в тім повітї і в сусїдних розвито сильну аґітацію через аґентів котрі ходять по селах. З Борщівского пишуть нам, що в тім кутї аґенти вербують селян "всїми силами", однакож — безуспішно.
Голод грозить Галичинї. На питанє краєвого видїлу чи не заходить небезпечність голоду в західній части краю, відповів комітет краківского товариства господарского, що на основі зібраних статистичною комісією даних, небезпечність голоду і грізна — дїйстно заходить, особливо в північних підгірских повітах західної Галичини а також в околицях над більшими ріками а то в наслїдок неурожаю жита і бараболї. Комітет поручає длятого яко ратункові средства: публичні роботи, маючі служити жерелом зарібку, дальше зниженє зелїзничих тариф для перевозу бараболї і кукурузи і наконець поміч при закупнї на весну бараболї на насїнє. Комітет рішив при тім підперти петиції до сойму і ради державної, вислані окружним товариством господарским в Величцї о реґуляцію допливів Висли для доставленя зарібку потребуючим і внести від себе осібну петицію до сойму в справі грозячого голоду.
Про польонізацію рускої землї Мазурами пишуть нам від хирівскої гори "Радич": Подібно як в Коломийскім та Калускім і в наших сторонах проводить ся тенденція кольонізованя рускої землї Мазурами. Кредитовий банк земскій зі Львова відпродав в селї Волча дільна фільварок, давнїйше гласність дїдича Нїмця бар. Штайнкіля, Мазурам від Ясла. Такрік спровадив ся був на одну значнїйшу парцелю, около 40 морґів, шпаркій Мазур, спродавши вперед за добрі гроші, бо за 9.000 зр. свою 6-морґову посїлість та ще осталось єму на забудованє около 3000 зр. Таких родин в числї 20 спроваджує тепер тамошний лат. парох Іосиф Цетнарскій, котрий має бути душею і головним орґанізатором нової осади мазурскої на купчім обшарі двірскім, обнимаючім на-тепер 260 морґів орної землї і стілько мабуть перетеребленого кусника лїса двірского...
Подібне рафіноване обманьство селянина, як в Стрию, стало ся і в Тлустім сего місяця, — видно, що обманьства допускаєсь або якесь одно небезпечне индивідуум, або якась шайка. Як нам пишуть з Тлустого, дня 14 сїчня в тиждневий торг прибув селянин з Ниркова І. С. купувати воли. Не могучи волів собі дібрати, пійшов ще на місто де що-до хати купити і хотїв ити до дому. Но дорозї в торговицї здибав єго якійсь панок, порядно одягнений і питає єго: з-відки він і що тут робить? Селянин розказав як при сповіди. Тогдї пан каже: "Добре, що я вас, господарю честний, знайшов, бо я шукаю за кимсь в Ниркова, маю передати пакунок і гроші з почти до священика нирківского о. Г. і до священика з Садок о. Т. Селянин згодив ся, бо "пан" обіцяв добре за услугу нагородити, і пійшов з паном до міста. Пан покрутив ся троха і нарештї мовить до селянина, що нема де тисячки зміняти, отже чи він не поміг би єму що в тім дїлї. "Я, каже селянин, маю лише 103 зр. всего, що на води". — "Добре, каже пан, отже я вам дам цїлу тисячку, ви вручите єї мому батькови, о. С. в Садках, а що я мав батькови лише 800 зр. то видасте менї 105 зр. ваших, бо тут потребую, а я напишу лист до батька, аби вам звернув, але мусите менї підписати ся, як називаєтесь і що ви менї заручите". Коли селянин присягнув ся, що тисячку єгомостеви віддасть ще й нинї, пійшли оба до одного будинку незамешканого (мабуть до незамкненої ще школи), і там пан казав селянинови заждати на дворі, а сам пійшов лист писати. По хвили вийшов з будинку і подав селянинови лист опечатаний, втиснувши єму сам за пазуху враз з тисячкою в серединї, а селянин в заміну дав панови 105 зр. Потім пійшли оба ще на почту, аби пакунок відобрати. По дорозї пригадав собі пан, що рецепіс на пакунок забув в домі свого брата, звідки тепер вийшов. "Бігайте, каже селянинови, до мого брата, "сендзього", і просїть, аби дав рецепіс, що я єго забув, а я тут на вас зачекаю". Селянин пішов до будинку, де пан єму тисячку дав, і о диво, пана брата не застав, тілько зачинений будинок шкільний. Зачав випитуватись о пана брата, аж учителька місцева дала селянинови на розум, що то мусять бути "туман". Тогдї селянин до тисячки, але диво! — замісць тисячки знайшов в кувертї кавалок чистого паперу. А тимчасом пан з грішми пропав, як камінь в водї.
Жертвою загару стала ся сими днями цїла родина в Шубранци на Буковинї. Вечером в одній комнатї положило ся спати четверо люда: Матїй Проданчак господар, єго жена Єлена, син их 26-лїтний Иван і 11-лїтна дочка Марія. Слїдуючого дня хтось з сусїдів війшовши до комнати, найшов всїх без житя. По довших пробах ратунку привернено до житя одного а то молодого Ивана, прочі члени родини погибли. Вислана з Черновець комісія судово-лїкарска сконстатувала, що причиною смерти був загар. Навіть кіт, що спав в хатї погиб, Ивана, ще живого відіслано до краєвого шпиталю в Чернівцях.
Вчера, як було заповіджено, відбув ся похорон бл. п. К. В. Плошовского, артиста руско-народного театру. Похід похоронний провадили оо. Панасиньскій, капелян при заведеню на Кульпаркові, A. Темницкій і Д. Лопатиньскій. Товариші покійного виделєґували артистів пп. Керницкого і Ольшаньского, і ті перед домовиною несли гарний вінець від товаришів. "Рyска Бесїда", під котрої зарядом стоїть руско-народний театр, зложила лавровий вінець з багряними лентами з написію: "Заслуженому артистови рускої сцени товариство Руска Бесїда". Кромі того "Руску Бесїду" репрезентували на похоронї голова товариства д-р Д. Савчак і референт справ театральних д-р Ярослав Кулачковскій. Були також два вінцї від родини. За домовиною ступала а взглядно їхала родина покійного і деякі артисти театру польского зі Львова. В часї похорону чули ми з різних сторін жаль на о. ректора Бачиньского, котрий не позволив питомцям-співакам пійти на похорон, як собі того усильно бажав покійник і єго родина.
Самоубійство. Син звістного в цїлім світї аптикаря Ивана Квізди застрілив ся перед кількома днями за-для нещастної любови. Самоубійник мав 38 лїт, жив в дуже добрих відносинах маєткових і був люблений в кругах своїх знакомих.
Срібний хрест заслуги з короною надав цїсар вахмайстрови повітовому при старостві в Мостисках Михайлови Лебединьскому. Торжество врученя єму хреста відбуло ся для 24 н. ст. сїчня в Мостисках при участи репрезентантів властей, духовеньства і війтів до окрестних громад.
Віцепрезидент висшого суду краєвого д-р Александер Тхуржницкій, приїзджає нинї до Львова. Ві второк має єму представити ся бюро президіяльне а в середу збір совітників висшого суду. — Совітник суду краєвого д-р Ив. Завадскій, обіймає в міністерстві посаду референта персонального для Галичини і виїзджає в перших днях лютого до Відня.
Дрібні вісти. Палата цїсарска в околици Пресбурга, в долинї ріки Морави погоріла в ночи з 27 на 28 н. ст. сїчня. — В Кракові помер Антін Клобуковскій редактор Czasu. — Дня 21 н. ст. лютого відбуде ся вінчанє укінченого богослова п. Льва Левицкого з панною Теодорою Макаревичівною в Сваричеві.
