(Від нашого кореспондента).
Січень 1942. Сьогодні ще тяжко сказати, де большевики краще "попрацювали", та де наробили більше шкоди; в Катеринославі, Одесі, на Запоріжжі, в Києві, на Дніпростані чи Харкові? І в Києві і в Харкові большевики частину великих будов, мостів, фабрик та підприємств знищили пекельними машинами та мінами, закладеними на деякий час аж тоді, коли в місто вступило німецьке військо. Торговицю, сітку електричних вуличних доріг тощо вони зруйнували перед своїм відворотом із міста. Це нищення зі стратегічного боку не мало ніякого змислу. Зате воно спричинило важкі втрати місцевому населенню, наслідки яких воно буде ще довго відчувати.
Большевики гадали зробити місту велику несподіванку багатоповерховою будовою Н. К. В. Д. Подібний "твір" мав повстати в кожному більшому совітському місті. Коли стало ясно, що большевики мусять залишити Харків, вони виарештували велику кількість українців і вкинули їх до льохів цього будинку. Відступаючи з міста, большевики окружили будову та з усіх сторін її підпалили. Окремі відділи червоноармійців відганяли від пожарища цивільне населення, яке намагалося прийти нещасним з допомогою. Багато соток невинних жертв згоріло разом із большевицькою катівнею НКВД, а їхні нелюдські і несамовиті крики, що час-від-часу долітали з огню, ще й тепер звучать в ухах мешканців Харкова.
Розпланована, відчищена та причепурена картина середмістя ніяк не відповідала виглядові його занедбаних, запущених, брудних передмість. Із середмістя рівними лініями в усі напрямки розбігаються асфальтовані шляхи. Пробігають вони темними, брудними невпорядкованими, заселеними найгіршою біднотою . передмістями. Обдряпані, понищені будинки, а часто лише їхні комини свідчать про завзяту та жорстоку боротьбу, яка нещодавно тут відбулася. А брудні, маленькі подвіря з блідими дитячими обличчями та надутими животами зраджують безмежну людську нужду громадян "большевицького раю".
За цими передмістями починається щось нове, цілком незвичайне, якщоб можна сказати — за ніч вибудуваний Харків. Фабрики, мешкальні дільниці побудовані в тому стилі, що й "Інтурист". Стиль цей німці дуже влучно назвали "гігантоманія" — поняття большевицької виставности, що так добре виявляє меншевартний комплєкс большевицьких провідників. На думку большевиків, ці їхні ґіґанти мали стати для світа документами величі та могутности большевицької епохи СССР. Большевики перенесли до Харкова з різних міст тракторні, текстильні, обувні фабрики, великі фабрики воєнного промислу, що у свою чергу викликало велике збільшення населення. Коротко перед вибухом сучасної війни місто нараховувало поверх мільйона душ населення тоді, коли ще перед восьми роками було його саме половина. Звичайно, що для такої великої кількости мешканців у Харкові не було приміщення і мешкальний голод із усіма його жахливими наслідками постійно панував у ньому.
На "гігантоманію" хворували большевики не тільки при розбудові свого промислу, але й при нищенні підчас відворотів. Хворували нею й інші совітські центральні уряди, але не в такій мірі, як це було в техніці, зокрема в архітектурі. — Пізніше самі большевики побачили, що ця система зовсім нераціональна, але вона була їм потрібна з одного боку для світової пропаганди, з другого — для концентрації промисловости. Большевики були певні, що шляхом машинізації вони вирівняють недостаток у Совітах фахових робітників. Тимчасом ці большевицькі пляни розбилися об відсутність добре зорганізованої управи та об совітський бюрократизм.
Коли все валилось, коли треба було залишати Харків, частину робітників большевики змобілізували. Після трьохденних вправ зі скорострілами та сякої-такої підготови кинуто їх на найнебезпечніші відтинки німецького фронту. Решту вивезено за Волгу, за Урал, у Сибір та киргізькі степи, де вони в нужді, голоді й холоді сортують наспіх вивезений большевиками технічний матеріял або будують бараки для провізоричних фабрик і підприємств.
Треба багато часу для того, щоб очистити Харків від румовищ та пустити в рух електрівні і водотяги, хоч у цьому напрямі вже чимало дечого зроблено: населення окремих районів міста дістає денно на протязі кількох годин воду, урядові та військові приміщення користуються електричним світлом, частинно відновлено телефон, виходить щоденник "Нова Україна", працюють український оперний і драматичний театри, заснували міський банк ітд.
дк.
