◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

На соборчику в Ярославі священики тамошного деканата — як нам з-відтам доносять — зобовязали ся і дали собі слово: переписувати ся зі всїми властями тілько по руски. Славно!
Про торжества свята богоявленьского на провінції одержуємо слїдуючі вісти. З Ярославщини пишуть: Свято Богоявленьске відбуло ся в Ярослави сего року так величаво, як хиба по владичих городах. Цїле місто христіяньске і далека околиця мазурска взяла в нїм участь. Здвиг народу до ходи в до 10.000 осіб. Явили ся репрезентації всїх властей войскових і світских, латиньске духовеньство з процесіями і почетна компанія войска з музикою войсковою на чолї. До величавости причинив ся не мало хор учеників ґімназіяльних під проводом професора Луцика в товаристві ц. к. адюнкта суду Олексевича і о. Романовского. По водосвятію на ріцї Сянї угощав у себе парох і крилошанин ярославскій о. Хотинецкій двох ґенералів, многих штабовцїв і репрезентантів всїх властей. Мило було Русинови споглядати на величавість обряду руского за Сяном, як також на правдиве поважанє, якого дізнає рускій парох від своїх і від чужих. — З Порохника же пишуть нам: Святочний день Богоявленія Господного обходжено в Порохнику дуже величаво і при такім великім здвизї народу, якій тілько в той день можна бачити. Як тамтого року так і сего взяв в обходї участь о. В. Гайдукевич парох з Крамарівки. Найцїкавійше те, що в так великім торжестві першій раз сего року взяли участь: кс. каноник Ґреґорчик, кс. Малиновскій катихит з Порохника і кс. Людвик Козловскій з Тулиглівок.
Oгнї. Дня 17 н. ст. сїчня погорів в Золочеві дім пекаря Кравчиньского і кілька господарских будинків. Небезпечність для міста була дуже велика, бо искри несли ся з вітром в сторону міста. Рівночасно в домі старости відограла ся драма. Служниця Ева Присак, терпляча на епилепсію, так перепудила ся огня, що по двох днях умерла. — Дня 20 н. ст. сїчня навістив огонь місточко Новий Торг. Огонь повстав в реальности ревізора поліції Баткевича і знищив кромі того ще дім шевця Рекуцкого. Шкода виносить до 2000 зр.
Нові 5-крайцарові "куба". Як з Будейович доносять, задумує заряд продажи тютюну піднести зменшаючу ся за-для підвисшеня цїни консумцію сиґар "куба" в той спосіб, що буде вироблювати их в иншій формі, подібній до сиґар "брітанніка". Сі нові сиґара вироблюють ся вже по фабриках тютюневих і мають ще в сїм роцї прийти до торговель для розпродажи.
Великаньскій міст. В Новім Іорку має бути вибудуваний новий висячій міст. Своїми розмірами перейде він навіть славний міст брукліньскій (довгій на 990 сяжень) a лучити буде Новий Іорк з лежачим напротив побережом Гедсен. Тепер особи мешкаючі на полудне від Гедсену а маючі щоденне занятє в Новім Іорцї, як також і подорожні, що приїзджають зелїзницями з полудня, мусять уживати до переправи поромів, що для всїх і недогідне і забирає богато часу. Отже обчисляють, що зі 100 міліонів людей, уживаючих тих поромів, найменше полова буде переходити міст піхотою або переїздити зелїзницею, тим більше, що поїзди доїздити будуть до середини Нового Іорку. Поїзди переходячі міст будуть з початку уряджені для перевозу 200.000 осіб денно, або 72 міліони річно, до чого треба 8 шляхів і 1000 поїздів денно, їдучих 48 кільометрів на годину. Ті 8 шляхів уложені будуть на однаковій висотї. Однако позаяк рух комунікаційний дуже скоро зростає, як поучив досвід при мостї брукліньскім, а за яких 10 лїт найменше 100 міліонів осіб буде уживати зелїзницї на новім мостї, длятого плян єго обіймає і другій міст висячій понад ним а осмотрений 6-ма шляхами. Тогдї по тих 14 шляхах буде переходити 2200 поїздів денно. В ночи і по полудни, коли рух меншій, буде служити кілька шляхів до перевоженя поїздів тягарових. Плян сего моста зробив инжинір Лінденталь.
Дирекції руско-народного театру лучила ся під час єго побуту в Станіславові ось яка пригода: Товариство польских "дам добродїйности" удало ся до дирекції з просьбою, щоби дала одно представленє на цїли добродїйні. Позаяк в Станіславові і польска публика відвідує театр рускій, тож дирекція театру з охотою пристала, тим більше, що евентуальний дохід з представленя міг приспорити хлїбця убогим хоч-би й польским вдовам та сиротам при дорогій сегорічній зимі. Однакож по представленю як же здивувала ся дирекція руского театру, коли в ґазетї Przegląd-ї вичитала при великих для себе компліментах, що нїби-то представленє було дане на — будову костела Єзуїтів в Станіславові! Москвофільскій орґан "Галицкая Русь", розуміє ся, зараз не злобно підхопила, хоч могла бути певною, що не то межи Русинами але й між Поляками не знайшов би ся такій божевільний, щоби давав представленє в театрі на дохід Єзуїтів, котрі мають міліонові фонди, між тим як множество убогих не має що їсти і поперед yсїx мають право до добродїйности публичної. Ми навіть не зареґістрували тої чудацкої вісти, а виждали на поясненє дирекції театру. Отже перед кількома днями справу сю пояснив в Przegląd-ї директор п. Биберович рішучим заявленєм, що єму анї не снило ся давати представленє на користь Єзуїтів, а він не винен тому, коли "дами добродїйности" дохід з представленя — замість роздїлити між вдови і сироти — занесли Єзуїтам... На будуще дирекція театру буде вже осторожнїйша з польскими "дамами доброчинности" бо, видко, різні є дами. Про сю пригоду ми би й не згадували, а коли згадуємо, то длятого, що "Галицкая Русь", подавши злобно першу вість з Przegląd-y, промовчала поясненє п. Биберовича, щоби читателїв своїх удержати таки в пересвідченю, що нїби то руско-народний театр свідомо давав представленє на будову костела Єзуїтів...
Дрібні вісти. В Фієсолє в Италії умер на запаленє легких ґенерал Єзyїтів п. Андрій Андерлєді в 72 роцї житя. Помершій був 9 лїт ґенералом того ордена. — У Львові померла Іосифа з Навратилїв Чміль, жена одного з виднїйших ремісників в 37 роцї житя. — Оногди відбуло ся в львівскій церкви св. Параскевії вінчанє п. Ивана Левицкого, автора "Галицко-русскої библіографії" з панною Анною Баран.