Підвалини майбутнього

Доля судила нам переживати велику переломову добу. Перед нашими очима розвивається найглибший по своїх причинах та найдалекосягліший по своїх наслідках революційний процес, який назверх має вигляд воєнного конфлікту, та по суті — це конфлікт світоглядів, ідеологій, конституцій, — є він зударом усіх тих внутрішніх сил, що кермували духовим, громадсько-суспільним та господарсько-економічним життям европейського континенту впродовж останньої чвертини століття.
Тому то в заграві нинішньої воєнної хуртовини гинуть не лише великі матеріяльні цінності, але й вчорашні духові, щоб уступити місце тому новому, що їх зродить і вишліфує реорганізоване по війні життя европейського суспільства. — Обсяг нинішніх подій та їхня історична амплітуда такі непомірні й такі неоглядні, що ми, їх наочні свідки й подекуди учасники, не встані ні охопити своїм розумом, ні відчути своїм серцем всієї глибини величі та тієї далекосяглости історичного процесу наших днів. Лише пізніше, зі значної відстані часу, з історичної перспективи спроможемося усвідомити собі характер тієї сучасної історичної драми, яка знаменує собою великий морально-психологічний здвиг у думанні культурного загалу, яка вяжеться з початком нової епохи в сфері соціяльних, національних і державних відносин.
Сьогодні закладається перші підвалини величавої будови европейської, ба навіть світової майбутности, сьогодні витичуються — і то на довгі десятки літ, якщо не на цілі століття — шляхи життя й розвою поодиноких европейських народів. І ми мусимо глибоко призадуматись, сильно напружити свою уяву, щоб уявити собі широчінь сучасних завдань та розміри історичної відповідальности перед прийдешніми поколіннями. Обсяг тих завдань та розміри тієї історичної відповідальности ще Збільшують події останніх місяців а зокрема ота стихія масового руїнництва, що її в якійсь скаженій нестямі розлила довкола себе озвіріла большевицька потвора в останні хвилини свого володіння над нашим поневоленим народом. Які ж практичні позиції повинні ми зайняти в цій історичній хвилині, якими ідеологічними гаслами та організаційними засадами повинні ми кермуватися у своїй роботі над відродженням і poзбудовою зруйнованого національного життя?
В першу чергу мусимо памятати, що розбудова української національної духовости повинна спиратись на невмирущі засади христіянської релігії та загально-визнані у людському суспільстві принципи етики й моралі".
Друге: Із свідомости виїмково-великих розмірів нашого національного обовязку й нашої історичної відповідальности має зродитись — як природна духова потреба — почуття саможертви, самопосвяти, що подиктує одиницям і цілій масі основний закон національної моралі, а саме — підпорядкування загально-національним інтересам і потребам та принесення в жертву всіх інших інтересів — приватно-особистих, родинних, гурткових, клясових і партійних.
Причому треба мати все на увазі, що реальне здійснення заповітної ідеї, якою жили цілі покоління — може перевести лише ідейно-настроєний суспільний елемент. Тільки одухотворена тим ідеалом маса спроможеться відшукати потрібну силу для переборення й найбільших труднощів.
Кожний член суспільства повинен усвідомити собі також і цю духову й матеріяльну силу всенаціонального обєднання й виховати в собі стихійно-органічний потяг до встановлення й тривалого поглиблення психологічно-чуттєвого й інтелектуально-розумового звязку з усіма елементами українського загалу.
Йдучи за покликом поета: "праця єдина з неволі нас вирве", кожна одиниця українського загалу повинна перейнятися тою свідомістю, що її праця — це молот, яким кує вона щастя народу. Вона також не сміє підпорядкувати загальний інтерес особистому інтересові, а мусить нераз зріктися особистих нахилів та симпатій, підпорядковуючи свою волю збірній волі національного загалу.
Не маловажна також і стійкість та витривалість. Бо усякий чин чи завдання вимагають не лише запалу, але й витривалости. Добре знаємо питому нашій національній вдачі рису — загорітися ясним огнем, інколи навіть героїчного змагання, але й швидко в цьому вогні і згоріти — перетворитися в попіл розчарування та зневіри.
Інтелектуально й культурно зріла нація мусить також репрезентувати себе і зрілим, повновартісним патріотизмом. Пустословна хвалькуватість і шовіністична бундючність, перецінення духових якостей і творчих здібностей своєї нації та недоцінювання їх у інших націй — це познака слабости.
Морально-нездеформована й психологічно здорова людина до всіх життєвих фактів, зокрема до оцінки людських учинків повинна все підходити принципово, себто справедливо й обєктивно, без апріорних рішень та упереджень, без вузько-особистих симпатій та антипатій, без будьяких явних чи скритих тенденцій.
Ми повинні мати все на увазі й справу доцільного використання національних сил. Недостача фахових робітників у багатьох ділянках нашої матеріяльної й духової культури диктує нам вдумливе, обачне й плянове використання цих сил, з метою осягнення найбільшої доцільности в їхньому розподілі та максимальної продукційности в їхньому використанні. Значить, кожний на своє місце — туди, де його теоретичні знання або практичний досвід можуть знайти найбільш доцільне й корисне застосування. А притому треба безоглядно поборювати нахили й спроби різних невідповідних чи то під оглядом фахової кваліфікації, чи то під оглядом моральної якости осіб до захоплення командних посад і т. зв. "теплих місць". У відношенні до цих "громадських промисловців", що хочуть на патріотизмі заробляти, наше суспільство повинно виявити належну чуйність і рішучість. Ті ж самі позиції повинен зайняти загал і до всіляких авантюристичних елементів, що виявили би нахил до творення всякої отаманії. З неменшою уважливістю і діловою контролею, треба би не допускати до всяких зайвих і шкідливих синекур. При додержанні цих організаційних принципів усі складники нашого суспільного організму прийдуть до тих робочих функцій, які їм указує саме життя.
Тези ці можна вважати за найважливіші "скрижалі" української сучасности, що визначають провідний напрям для нашої національної моралі та витичують надійний шлях. Це ті основні підвалини для кращого майбутнього.
Борис Лисянський.

21.01.1942

До теми