Оперетка на 3 дії Ф. Лєгара. Постанова: П. СОРОКА. Диригент: Я. БАРНИЧ. Концертмайстер: О. ГОЛИНСЬКА. Декорації: М. РАДИШ. Балетмайстри: Е. ВІГІЛЕВ, В. ШТЕНГЕЛЬ. Мистецький керівник: В. БЛАВАЦЬКИЙ. Музичний керівник: Л. ТУРКЕВИЧ.
"Жайворонок" Лєгара — це класична оперетка, що поєднує основні риси цього жанру театрального мистецтва: легку мелодійну музику, згармонізовану з нею погідну акцію без надто складних психологічних ситуацій, соняшний, безжурний дотеп, інколи з переходами в легкий задумливий смуток. Як в інших віденських оперетках того часу, в фабулі й музичному змісті мадярські мотиви. Молода селянська дівчина закохується в маляра, що малює з неї портрет. За намовою маляра враз із своїм дідусем переїжджає до нього до Будапешту. Але незабаром переконується, що це невідповідне їй середовище. Вона покидає місто, дійшовши до порозуміння із своїм давнім нареченим, сільським парубком, маляр повертається до своєї попередньої нареченої, театральної артистки.
У постанові Львівського Українського Театру оперетку виведено з усією дбайливістю і мистецьким тактом. Після "Циганського Барона", що був блискучим іспитом мистецьких спроможностей нашого театру, не можна було мати ніяких сумнівів щодо успіхів у цій куди легшій оперетці, тимбільше, що між нашими артистами є сили, які мають довід та безсумнівні здобутки в ділянці опереткового мистецтва. Так, напр., талант С. Стадниківної має вдячне поле до попису. В ролі Маргіт виявили себе вповні її молодечнй чар, легкість та безпосередність у виведенні типу простодушної селянської дівчинки, повної довір’я до життя й людей. Гідним її партнером був Й. Поляків, що його милозвучний тенор добре знайомий нам із попередніх його виступів. Тут у сальоновій ролі маляра Шандора ми подивляли його стриману елегантну гру без зайвих ефектів і шаржу. Чималу несподіванку зчинив публиці В. Блавацький у ролі Паля. Мало хто з нас мав нагоду бачити нашого заслуженого артиста в оперетковій ролі. Талант Блавацького зумір відповісти всяким вимогам. А проте, хоч публика з захопленням оплескувала його дотепи й бездоганну гру, декілька ліричних місць оперетки, в яких виступив "правдивий" Блавацький, якстій пригадували нам, що арт. Блавацький — це передусім драматичний талант. Щораз більше симпатії львівської публики добуває собі О. Кальченко. Ця молода артистка має всі дані, щоб дійти до блискучих осягів. Її хист, гарна зовнішня поява, а передусім чудовий, технічно опанований голос заповідають їй гарну майбутність. Тон, музика — це стихія О. Кальченко і жалко тільки, що в оперетці "Жайворонок" замало простору для її голосових спроможностей (у ролі Вільми). Без пересади можна сказати, що гар інших артистів під кожним оглядом була бездоганна. Е. Левицький (у ролі Арпада) створив вдалу сильветку молодого дивака-аристократа, оминаючи з тактом небезпеку карикатурної пересади. Е. Курило (Ляйош) як завжди, мужеський, пристійний амант, що з переконливою силою вміє завоювати серце невірної судженої. Багато гумору й руху внесла на сцену М. Степова (Борча) своїм комізмом і природною грою.
Часто згадуємо про те, що збірні сцени — це сильна позиція у здобутках нашого театру. У цій оперетці нема їх багато, проте й тут вони виведені наскрізь по-мистецьки. Головно слід підкреслити високий рівень балетів, що, без сумніву, можуть бути прикрасою найкращих сцен. Велике значення в успішному виведенні оперетки мають декорації. Декорації в виконанні М. Радиша були не тільки прекрасним фоном і добре достроєним фрагментом загального, вони самі для себе творили окрему закінчену цілість.
При підсумуванні всього найдемо найкращу розв'язку справи, коли вжиємо висловів, що їх раз-у-раз в часі перерв і після закінчення вистави не щадила численно зібрана публика: "Чудово! Прекрасно!".
М. Т.
