Міністер справ внутрішних Констан заслужив ся тим, що зломив булянжизм. Головних проводирів сего руху, Булянжера і Рошфора, не стало у Франції, пійшли на заточенє за границю та так там морально підупали, що один з них відобрав собі житє a другій дає про себе знати лиш послїдного рода напастями і клеветами у видавані собою журналї Intransigeant-ї. Кожде число тої ґазети містить спору вязанку клевет на всїх міністрів француских, але найбільше атакуєсь міністра Констанса. Єсли би хоч одна частина тих клевет мала бути правдива, то справдї Констан був би найбільшим злочинцем у Франції, бо закидуєсь єму отроєнє осіб, обікражу кас, удержуванє тайних домів игри і т. п. Однак ті напасти не викликували великого ефекту, бо вже переїлись, длятого треба було щось нового, треба було когось, хто би дав рекляму цїлій справі — і до того надались Рошфорови булянжистівскі посли, а именно найзнатнїйшій між ними пос. Льор.
Дня 19 н. ст. сїчня, ві второк, підчас засїданя француского парляменту поставили два посли булянжистівскі Льосан і Льор таке питанє: "Що гадає правительство робити супротив ґазети Intransigeant-а, в котрій піднесено тяжкі закиди на одного члена кабінету (розуміє ся Констанса)? Коли правительство буде розбирати сю квестію?" — На се відповів президент міністрів Фрейсiне так: Панове интерпелянти хотять в сей спосіб осягнути се, щоби з парляментарної трибуни могла відчитати найпідлїйші напасти і розтрубити по всїх усюдах. Що-до мене, то я не допущу до того і не буду відповідати. Няй палата розсудить, чи трибуна парляментарна має до того служити, щоби з неї кидати клевети на управу републики. — Промову Фрайсінета принято оплесками а деякі посли зачали домагати ся, щоби найперше порішити "вступне питанє", чи взагалї має бути дискусія над повисшою интерпеляцією. — Пос. Дельпеш: Кинути те все до каналу! — Президент палати Фльоке: Домагають ся порішеня вступного питаня. — Пос. Льор просить о голос в квестії вступного питаня, а коли одержав, сказав ось що: Хочете вступним питанєм не допустити до самої интерпеляції. Сим не вдоволите нїкого, бо придавляючи свободу слова, хочете покрити одного члена кабiнету, котрого публична опінія вже давно напятнувала. — Президента Фльоке хоче покликати Льора до порядку, але сей вже своє скінчив і зіступає по сходах з трибуни. Міністер Констан, блїдий мов смерть, піднїс ся зі свого місця і иде до трибуни, мов би хотїв з неї промовити, коли однак стрітив ся з Льором перед трибуною, ударив сильно в лице Льора. Льор зачинає вимахувати руками і між ними приходить до бійки. В цїлій палатї заколот; пос. Дельпеш валить в лице булянжиста Кастеліна, а також і инші посли зачинають бити ся. Квестори палати надбігають, щоби розірвати послів. Нема иншої ради, і президент Фльоке накриває голову на знак, що засїданє перерване.
Після 129-го артикулу реґуляміну француского парляменту, кождий посол, котрий викличе якусь аферу, має вийти з салї і в одній комнатцї вижидати порішеня справ президентом. І в сїм случаю Констан повинував ся приписам реґуляміну, але комісія парляментарна нарадившись порішила, що годї виступати против Констанса, бо він не єсть послом, лиш сенатором, отже в сїй справі міг би порішити сенат. — Тимчасом на кульоарах велась дальше сварка і бійка. Кастелін вислав двох послів до Дельпеша з визивом на поєдинок а Дельпеш ще виганьбив обох секундантів. Між послів війшли ще приватні особи і один журналіст в сварцї дав в лице ще одному послови булянжистівскому. Тепер мусїли квестори знов скликувати послів до салї, щоби не прийшло ще до більшого заколоту.
Коли зачалось на ново засїданє, вступив міністер Констан на трибуну і так сказав: Мої панове, перед годиною в розяреню і неповздержливости, котру чей-же розумієте і оправдуєте, я зневажив палату. Прошу менї се вибачити і надїю ся, що палата простить свому давному членови, котрий через 17 лїт нїколи не був навіть покликаний до порядку. На деякі напасти нема иншої відповіди. — Посли приняли се оправданє Констанса оплесками, а відтак при голосованю над "вступним питанєм" принято єго 488 голосами против 44.
На тім скінчила ся цїла афера, в котрій три булянжисти Льор, Касталін і Будо дістали в лице. Поважнїйших наслїдків крім кількох поєдинків мабуть не буде, бо поведенє Констанса одобрили прочі міністри і сенатори та складали єму ґратуляції.
Льор не знав, що має робити, чи визвати Констанса на поєдинок, чи може запізвати перед суд, длятого віднїс ся о приказ до Рошфора. Рошфор дав відповідь телєґрафічну: "Франц Льор, посол, Париж! Нїхто не поєдинкуєсь зі злодїєм, блудником і мантїєм. Рівнож не позиваєсь єго перед суди, де нема справедливости і де судьї суть слугами. Генрик Рошфор." В наслїдок того не буде Льор предпринимати нїяких кроків супротив Констанса. Деякі ґазети глумлять ся з того і кажуть, що Льор вже набрав нераз по лици, отже і сей послїдний удар присхне на нїм.
Хоч і публична опінія простила Констансови, складаючи головну вину на єго горячій темперамент, бо Констанс родом з Тулюзи в полудневій Франції, — то все таки появились в ґазетах не конче прихильні замітки до сего поведеня міністра. І так Figaro пише: "Єсли хто має сумнїву минувшість повинен з-далека держатись від публичного житя; тому нїяка клевета не може чепитись характерів Фрейсінета, Рібота або Фальєрса, хоч і они мають много ворогів. Хоч Констанс немало прислужив ся Франції, то все таки він повинен доказати свою невинність. Констанс мав дві дорога, або пересвідчити, що се все клевети, або подати ся до дімісії. Давати в лице — не значить ще відповідати."
[Дѣло]
22.01.1892