Торговиця свиньска у Відни.
Вже від довшого часу підносять ся жалоби, що галицкі продуценти бувають дуже кривджені на віденьских торговицях, особливо на торговици свиньскій. В тій справі замістив пос. Володимир Гнївош таке письмо в Gaz. Narodow-ій: Що року посилаю опасові воли і череду до Відня на торг в Ст. Маркс і дізнав я так вже різних пригод і страт, пізнав я також цїлу зависимість продуцентів від купцїв-різників віденьских, котрі беруть товар за що хочуть; але те, що дїє ся на контумаційній торговици свиньскій, де відбуває ся продажа товару галицкого, переходить всяке понятє. В отвертім поли стоїть галицка череда виставлена на морози, вітри, дощі, снїги, — коли противно свинї угорскі, сербскі, буковиньскі стоять під дахом в вигідних, від вітру заслонених, парадних галях торгових. Природно, що там повно купцїв і конкуренція; при галицкій чередї купець найгіршій і нечисленний, особливо в порі снїжній і дощевій. Єсли нещастний продуцент або купець галицкій не продасть свого товару до години 2-ої по полудни, мусять бути свинї зарізані в містї або на торзї. Можна их вправдї в четвер яко мясо знов на торг вивезти, але платить ся другій раз акциза. Акциза ся виносить від штуки 1.20 зр. ваги понизше 35 кільоґр., а до 3 зр. висше 85 клґ, хоч би 100 і 200 клґ, що виходить на користь тяжких угорских свинь, бо наші галицкі важать не більше по над 55 кільо. Свинї инших провінцій і угорскі воли не будуть продані ві второк, можна живі вигнати в четвер і на кождий дальшій торг, або они можуть стояти в загородах торгових галь, не потрібуючи оплачувати другій раз акцизи. Розуміє ся, що цїна череди галицкої єсть о 6 до 14 кр. низша від угорскої і кождий з Галичини за яку небудь цїну ві второк до 2 години по полудни товар свій продати старає ся. І так продав я 29 штук, котрі дома важили до 1800 кільо, а тут лише 1530 кільо по 28 кр. так, що по відтрученю коштів зелїзницї, котрі ледве 33 зр. винесли і инших високих видатків, тут на торзї в тій самій квотї, лишило ся менї 362 зр. 25 кр. за 29 річних і 10-місячних свиней, котрі були підкормлювані 50 кірцями бобику, гороху і кукурузи вартости 350 зр. крім услуги, половин опаду до пареня і т. д. так, що 29 свиней за дармо різники віденьскі взяли а за зовсїм худі дома міг я мати по 8 до 12 зр. Нехай се буде пересторогою для кождого. Удаю ся нинї до секційного шефа бр. Ерба, щоби з цїлою енерґією упімнути ся о нашу кривду, котрий вже кілька разів обіцяв зрівняти нас з Угорщиною." — В справі сеї торговицї має правительство скликати анкету, щоби зарадити сему лиху і торговлю свинями у Відни управильнити. Яко характеристичну річ треба піднести, що деякі члени кола польского старають ся робити на шкоду Галичини. Посли Яворскій і Абрагамович обговорювали справу торговиць віденьских з шефом секційним Ербом а вчера оглядали торговицю свиньску посли Копициньскій, Абрагамович і Хотковскій. Підчас тих оглядин панувала на торговици угорскій глота а на торзї галицких свиней не було анї одного купця. Коло польске має жадати, щоби на віденьских торгах трактовано свинї галицкі на рівнї в угорскими.
Бернард Шляєн внїс петицію.
Бернард Шляєн, отець увязненого россійскими жандармами в маю 1890 року Адольфа Шляєна, внїс до кола польского у Відни таку петицію з просьбою о интервенцію в користь єго сина: Мій син Адольф Володимир Шляєн, студент львівскої політехніки, тепер 23 роки числячій, виїхав з початком мая 1890 за лєґальним пашпортом до Варшави. В дорозї з поворотом арештували єго на россійскій граници в Радивилові россійскі жандарми і посадили до варшавскої цитаделї. Помимо єго і моїх просьб і помимо интервенції кн. Чарторийского і посла Кронаветтера не уймив ся за ним австрійскій ґенеральний консуль в Варшаві. Син мій жадав, щоби єго ставлено перед судом, мимо сего справу єго, без огляду на се, що він австрійскій підданий, ведено в дорозї адміністраційній. Дня 23 жовтня відвідав єго на довгі просьби віцеконсуль і заявив, що скоро лише вернуть акти з россійского міністерства, відставлять мого сина до австрійскої границї. Дня 10 лютого 1891 т. є. коли вже син мій сидїв 10 місяцїв у вязници, явив ся у него консуль ґенеральний. Дня 26 липня 1891 одержав я від сина таке письмо: "Підчас перших 14 днїв моєї вязницї був я два рази переслухуваний і тогдї сказали менї, що я полишусь у вязници. В сїчни довідав ся я, що справа моя пійде дорогою адміністраційною, отже я просив австрійского ґенерального консуля о интервенцію для зарядженя слїдства судового. Консуль відповів мені, що для мене лїпше чекати кінця доходженя адміністраційного, бо яко чужій підданий буду просто відставлений до границї австрійскої, инакше грозить менї Сибир і депортація. Коли я однакож рішучо заявив, що того не бою ся, відмовив менї всякої урядової і неурядової помочи, подаючи за причину, що вже у Львові мав я політично скомпромітуватись. Тимчасом в справі иншого студента, Томицкого, интервеніював консуль офіціяльно, і то з добрим успіхом. Дня 9. мая відчитали менї засуд, котрим "по височайшему повелїнію" засуджено мене на три роки вязницї. Мотивів в засудї не було нїяких, так що доси не знаю, о що я був обжалуваний". — Ґенеральний консулят в Варшаві довідав ся аж від мене яка судьба спіткала мого сина, з чого я пізнав, що сею справою не турбував ся. Се першій случай подібного посту пованя з австрійским підданим, котрого без суду в дорозї адміністраційній засуджено на таку тяжку кару, не маючи нїяких доказів єго вини. Прошу отже заступити ся за мого нещастного і невинного сина, котрий від 20 місяцїв терпить у вязници, прошу о спонуканє правительства до интервенції за ним і о зверненє єму вкінци вільности. Львів 3 н. ст. сїчня 1892. Бернард Шляєн". — О тій справі давнїйше ще повідомлено міністра судівництва Шенборна і він робив деякі кроки в користь увязненого. Австрійскій амбасадор в Петербурзї, ґр. Еренталь просив о відпис засуду, однако тому жаданю відмовлено, засланяючи ся истнуючими між Австрією і Россією трактатами. Тепер отже мусить розпочати ся акція дипльоматична, відповідаюча трактатам і міжнародним правам. Віденьскій Tagblatt пишучи о тій справі надїє ся, що россійске правительство увзгляднить жаданя Австрії.