Письмо з Відня.

[Намістники у Відни. — Справи рускі. — Рускі посли. — Петиція в справі реформи виборчій.]

 

 

Як звичайно около Нового року, так і тепер приїхали намістники знатнїйших кpaїв коронних до Відня, щоби порозуміти ся з міністрами що-до дальшої управи в тих краях. Для Русинів очевидно найважнїйшій був приїзд намістника Галичини, тим більше, що намістник — як се звіcтно було вже кілька тижднїв наперед, — мав конферувати і в руских справах.

 

Рускі посли ради державної майже від трех чвертей року, — від першого засїданя комісії адресової — указували безнастанно на потребу полагодженя рускої справи. Однакож помимо прихильних заявлень президента міністрів ґр. Таффого, вже й не кажучи о попереднім заявленю намістника ґр. Баденього в соймі, дїло не поступало на перед.

 

Дві були именно тому причини. Одна — рішаюче тепер становище Поляків вже не тілько в галицкім краю, але і в віденьскім парляментї та в державі, при их незмінно нєґаційній політицї супротив Русинів, а друга — теперішна проґрама правительства, усуваюча на бік всякі політичні і національні питаня.

 

Тож до кінця 1891-ого року зайшли ледви дві подїї, з котрих можна було вносити на якусь зміну в настрою правительственних сфер супротив Русинів. Одна — то звістне розпорядженє міністра справедливости що-до вписів до книг грунтових (котре опісля викликало пусту ремонстрацію в польскім "колї"), друга — то наданє концесії на асекураційне товариство "Днїстер", коли попередні двократні заходи Русинів о руску асекурацію були даремні.

 

Тепер можу Вам з певного жерела донести, що запали деякі дальші рішеня. І так з початком найблизшого року шкільного (1893) мають рускі кляси вправ при ceминapiяx учительских в Станіславові і Тернополи перемінити cя на чотиро-клясові школи вправ, а при женьскій семинарії у Львові має заложити ся чотироклясова женьска школа вправ, — о що сего лїта подавала "Народна Рада" у Львові. В Самборі має заложити ся нова семинарія учительска, котра при утраквістичнім устрою буде мати рускій характер. На заложенє нової рускої ґімназіїї міністерство також годить ся і вижидає в тій справі прихильного предложеня сойму. Рівно-ж годить ся міністерство в засадї на основанє катедри рускої исторії в львівскім університетї.

 

Що-до руского язика в урядах і судах Галичини, то намістництво львівске фактично вже відступило від звістного розпорядженя Ґолуховского з 1873 року, після котрого уряди в руских переписках до сторін мали уживати польских букв. Намістництво уживає тепер звичайно руских букв, і перестало також з рускими консисторіями переписувати ся по нїмецки, а кореспондує з ними по руски. На урядових будинках мають завести ся постепенно і рускі написи; нові орли для староств у всхідній Галичинї з польскими і рускими написями вже виготовлені.

 

Одним з найважнїйших, коли не найважнїйшим дїлом, єсть зміна дотеперішної системи правительства супротив Русинів, перестанє нерівного і упослїджуючого трактованя Русинів, секатур против руских товариств, урядників, учителїв і т. д. На таку зміну системи pycкі посли при всякій нагодї именно наставали. Отже видимим знаком і, так сказати-б, запорукою зміни системи має бути поворот тих руских урядників, котрі против своєї волї і чисто з політичних мотивів перенесені були до західної Галичини, назад на Русь. Два такі урядники вже повернули і поворот кількох инших має в найблизшім часї наступити.

 

Се все очевидно дуже мало, се все зовсїм не достаточно не то до того, щоби Русинам надати становище, хоч трохи відповідаюче упривілеєваному становищу Поляків в Галичинї, але відповідаюче головним засадам рівноправности взагалї. Однакож ми уважаємо тії міри правительства за першій початок нової політики супротив Русинів, за завдаток нам даний, а не перестанемо добивати ся всїх тих прав, які конституція австрійска признала всїм народам держави. Осягненє тих прав і відповідного нашому народному достоїнству становища в державі буде зависїти найбільше від розважного, консеквентного і дїятельного поступованя цїлої рускої суспільности, а передовcїм руских послів.

 

По тринедїльній перерві зачали ся наново засїданя ради державної в третій день руских свят Різдвяних. Отже рускі посли мусїли би були в сам першій день свят виїзджати з краю, щоби прибути на час до Відня. Вже торік рускі і румуньскі посли робили представленя президії палати послів, щоби увзглядняла також рускі більші свята, однакож дістали відповідь, що се при многотї наглячих справ єсть неможливо, а президія тілько оправдає неприсутність послів грецкого обряду.

 

На тім першім засїданю стояло на порядку дневнім і провіренє вибору ґp. Борковского з округа виборчого Залїщики-Борщів. Як звістно, контр-кандидатом ґр. Борковского був д-р Теофіль Окуневскій, а при виборі дїяли ся незаконности, з причини котрих з рускої сторони внесений був протест. Справа того вибору трактувала ся в комісії лєґітімаційній дня 5 падолиста, а рускій член тої комісії, п. Телишевскій, по мисли рішеня руского клюбу виступпв против признаня важности єго, домагаючи ся розслїджень. Однакож нї один з инших послів Русинам прихильних і их все підпираючих, анї навіть молодо-Чехи або нїмецкі націонали не підперли сим разом п. Телишевского, а всїма голосами против одного п. Телишевского признано вибір важним, і тілько принято резолюцію референта д-ра Бика, взиваючу правительство, щоби на будуче при всїх виборах долучало удокументовані докази, що ві всїх громадах виборчого округа правибори були правно наперед оголошені. З причини такого результату в комісії рускйі посли постановили не оспорювати того вибору в палатї, щоб і тут не були зовсїм осамочені. [О тих нарадах лєґітіміційної комісії доносили всї віденьскі і галицкі ґазети, "Дѣло" в ч. 243; однак "Галицкая Русь" видає тепер в бомбастично-тромтадратичній статьї анатему на руских послів, що они "молчали" — Ред. "Дѣла".]

 

В справі реформи виборчої надійшли по святах петиції від громад або громадян: Голошинець, Коршилівки, Нового села, Терпилівки, Козяр, Мединя з Воробіївкою і Пеньківцями в повітї збаражскім; Супранівки в повітї скалатскім; Завадова, Голобутова, Нежухова, Синевідска в повітї стрийскім; Турад, Жидачева, Ивановець в повітї жидaчiвcкім; Білобожницї, Угриня в повітї чортківскім; Глещави в повітї теребовельскім; Одрехова в повітї сяніцкім. — Межи иншими петиціями рускими замітна єсть (прислана на руки посла Романчука) петиція селянина з Нїнович в ярославскім повітї Сенька Гладила, котрий за мниме підпаленє засуджений був на вязницю і 7 лїт відсидїв, аж тепер викрила ся вповни єго невинність; отже він, стративши маєток і здоровлє, просить о відшкодованє. Можна сподївати ся, що правительтивши маєток і здоровлє, просить о відшкодованє. Можна сподївати ся, що правительство єму сего не відмовить, Як то і в иншім случаю зробило.

 

[Дѣло]

19.01.1892