Ледве чи якийсь інший народ нараховує в себе надмір оптимістів і песимістів як наш.
Сьогодні ми, здається, на тій точці нашої психічної орбіти, коли годі сказати, кого в нас більше: екзальтованих оптимістів чи песимістів. В кожному разі осіб, що не належать ні до тих, ні до других, стає щораз менше. Здається також, що песимістів і прибуває.
Зрештою, справа не в тому, кого більше, а кого менше, і не в тому, щоб ми мали більше неоправданих оптимістів, ніж чорних песимістів. А в тому психічному стані, що родить і тих і других, та в тому, що здецидований оптиміст завтра стає чорним песимістом або навпаки.
Як песимізм, так і екзальтований оптимізм — це не якісь тривкі прикмети духа поодиноких осіб чи людських збірнот, а щось плитке, пливке, поверховне, примхливе; не плід праці духа в глибині його нетрів, а щось таке, що кожний вітер може навіяти й розвіяти; це настрої дитинства, яких, на жаль, ще не визбулися деякі народи, хоч і нараховують собі тисячі років життя.
Тому то прикро констатувати серед свого рідного народу таке велике число як надмірних оптимістів, так і песимістів. Це явище повинно викликувати на нашому обличчю сором, а в душі — тривогу. Повинно спонукувати нас до того, щоб визбутися цих познак дитинства й збільшити в собі познаки зрілости та мужности. Ми повинні перестати врешті бути й надмірними оптимістами і песимістами. Бо й оптимізм і песимізм однаково шкодять у житті — особистому, суспільному й національному.
І на це маємо приклад не лише з минувшини народів, але й зі сучасности. Ніколи ні оптимісти ні песимісти не були рішальними чинниками життя. Історія цих термінів навіть не знає. Не зустрічаємо їх і в характеристиках ні великих переможців, ні в таких самих великих невдачників.
Рішальними чинниками в осягненні мети є: знання, вміння, воля, сила, засоби, орієнтація, обрахунок, використовування нагоди й часу, віра в свою ідею, народ і самого себе та праця — душі й тіла. Тому то нам треба якнайшвидче усунути з нашого життя всякі рожеві та чорні окуляри.
Щоб вигравати на шахівниці життя треба добре грати: тверезо, вміло, з добрим розрахунком, уважливо й з напруженням. Оптимісти — це ті ледащі грачі, що вічно надіються на чужий недогляд чи помилки, песимісти — такі самі суспільні ледарі, що не хочуть чи не вміють змусити себе до впертої праці та зусиль.
В сучасній дійсності і ті, й другі однаково шкідливі, бо вони перешкоджають нам виробити в собі ті якості, що одні ведуть до осягів: рівновагу духа, бачення й відчування тієї дійсности, тверезість ставлення до подій, звичку орієнтуватися, працьовитість, і завзяття.
Бо лише з такими духовими прикметами як каже здоровий розум і розрахунок, можна мати й осяги в життю.
В. Островський.
