Цього тижня відбудеться інавґурація 45-го президента Сполучених Штатів. Вона може стати найскандальнішою за всю 240-літню історію країни. Адже нового президента — Дональда Трампа — підозрюють якщо і не в співпраці з ворожими спецслужбами для перемоги на виборах, то принаймні у перебуванні в них на гачку.
12 січня кілька провідних американських ЗМІ, зокрема CNN, The New York Times, Washington Post, оприлюднили інформацію про так зване «досьє Трампа». Тобто що російські спецслужби мають у своєму розпорядженні матеріали для знеславлення мільярдера, який незабаром стане головою найвпливовішої держави світу. Тобто в руках кремлівських завсідників є компрометуюча інформація про особисте життя і фінансові оборудки Дональда Трампа.
Водночас інтернет-видання Buzzfeed опублікувало 35-сторінкову доповідь, де не лише згадується факт збору російськими аґентами компромату на Трампа, а й зазначається про контакти між командою майбутнього президента США і представниками Кремля протягом декількох місяців 2016 року. І це вже змушує в зовсім іншому світлі поглянути на атаки кремлівських гакерів, намагання з їхньою допомогою дискредитувати Трампову конкурентку на виборах — кандидатку від Демократичної партії Гілларі Клінтон.
Зрозуміло, що вся ця історія вийшла на світло явно запізно. Якби дискусія навколо евентуальних взаємин Трамп–Кремль спалахнула рік тому, то навряд чи 20 січня інавґурувався б Дональд Трамп. Найпевніше він би навіть не дійшов до процесу номінації. Навіть незалежно від того, вдалося б чи не вдалося довести правдивість всіх закидів президентові-електу та його команді. Верхівка Республіканської партії й без того була налаштована рішуче проти екстраваґантного мільярдера, але партійна еліта не змогла переконати низових активістів, що «такий кандидат нам не потрібен». А з «досьє Трампа» арґументів було б аж задосить.
А що тепер? Тепер можна лише замислитися над ймовірним імпічментом майбутнього президента. Це у тому випадку, якщо факти, викладені у 35-сторінковій доповіді, вдасться довести.
Автор цього документа — колишній аґент британської служби розвідки МІ-6 Крістофер Стіл. Наскільки варто довіряти його викладам? Принаймні керівники американської розвідки, котрі отримали доповідь, поставилися до неї вкрай поважно. Вони навіть визнали за потрібне ознайомити з документом чинного президента барака Обаму й майбутнього — Дональда Трампа. Стіл — досвідчений і вправний аґент. Він понад два десятиліття працював на МІ-6 під дипломатичним прикриттям у Росії, а згодом так само в Парижі та Лондоні. Саме завдяки його роботі ФБР США отримала багато цінної інформації про корупцію в FiFA і змогла порушити низку справ проти найвищих чиновників міжнародної футбольної асоціації.
Звісно, найкраще було б, якби американські слідчі органи допитали самого Стіла. Проте найближчим часом це навряд чи вдасться, адже він подавсь навтьоки, розуміючи, що йому загрожує серйозна небезпека. Тому доведеться лише будувати припущення.
Що саме потрапило до «досьє Трампа». Найяскравішою його родзинкою є пункт про так званий «золотий дощ». Стіл повідомляє, що ФСБ, знаючи про сексуальні пристрасті Трампа, навмисно організовувала для нього розваги, щоб надалі його шантажувати. Зокрема, під час однієї зі своїх поїздок до Москви Трамп винайняв президентський номер люкс в готелі Ritz Carlton. Причому зумисно замовив саме той номер, де під час свого візиту до Росії зупинявся президент Барак Обама з дружиною Мішель. Так от, Трамп найняв кількох повій і наказав їм на тому самому ліжку, де спала президентська пара, влаштувати «золотий дощ», а простіше кажучи: колективно посюсяти. Зрозуміло, що все це шоу з різних ракурсів зафільмували камери російських спецслужб, якими рясно всіяні кімнати готелю.
Хоча насправді ці забави хоч і викликають огиду в нормальних людей, але, напевно, не є найскандальнішими фактами з досьє. Набагато серйозніше варто поставитися до можливих контактів Трампа чи членів його команди з російськими спецслужбами.
Тут варто зробити невеликий ретроспективний відступ. Протягом своєї передвиборчої кампанії Дональд Трамп не раз тепло відгукувався про Росію та її лідера Володимира Путіна. Як з'ясувалося, симпатії до Москви Трамп виплекав не зненацька, вони мають щонайменше тридцятилітню історію. Президент-елект сам розповів у своїй книжці «Мистецтво угоди» (The Art of the Deal), зокрема, про те, як 1986 року сидів поруч з радянським послом Юрієм Дубиніним на ланчі в Нью-Йорку. Американський бізнесмен балакав з російським дипломатом про будівництво хмарочосів — «веж Трампа». «Слово за слово, і ось я вже говорю про будівництво великого розкішного готелю через дорогу від Кремля в партнерстві з російським урядом», — згадує будівельний маґнат у своїй книжці. Трамп тоді навіть злітав до Москви на запрошення Дубініна, щоб обговорити проект готелю з радянським туристичним аґентством.
Тоді нічого з цього не вийшло, але надії налагодити тісні контакти з радянським керівництвом бізнесмен не втратив. Він дуже сподівався на Перебудову, намагався вийти на Михайла Горбачова. Навіть, розповідають, потис руку генеральному секретареві під час його візиту до США. Але згодом виявилося, що то був комедіант-двійник.
Далі були численні намагання Трампа влізти в московський будівельний бізнес у «буремні 90-ті». Знову без великого успіху. Йому навіть не допомогли тісні контакти з генералом Олександром Лебедем, який тоді претендував на роль диктатора Росії.
Але й це не розхолодило Трампа до Росії. Він і далі шукає виходи на будівельні проекти. Знаходить якихось посередників, які згодом виявляться простими російськими шахраями. Трампові навіть довелося виступати свідком на суді…
Словом, Трампові тоді так і не вдалося вийти на російський ринок. Проте вдалося залучити російських інвесторів у свої проекти в Сполучених Штатах. Дарма що ці інвестори мали дуже сумнівну репутацію. Саме вони затягнули Трампа з конкурсом «Міс Всесвіт» до Москви, де й трапився той самий «золотий дощ».
У кожному разі можна стверджувати, що Трампові таки були притаманні певні сентименти до Росії. Чи позбувся він їх нині? Принаймні його компліментарні висловлювання про Путіна й Росію під час президентської кампанії свідчать про протилежне.
Посилює підозри історія з Полом Манафортом (Paul Manafort) — керівником передвиборчої кампанії кандидата від республіканців. Манафорт мав безпосередні контакти з Кремлем. Він працював свого часу на відбілювання іміджу Віктора Януковича, формував позитивне реноме Рината Ахметова, а вже після Революції гідності долучився до створення проросійського «Опозиційного блоку».
Трамп оперативно звільнив керівника своєї передвиборчої кампанії, щойно зрозумів, наскільки присутність такої особи може його дискредитувати. Проте зв'язок команди мільярдера з Кремлем вже було зафіксовано.
Усі ці закиди, підозри, чутки створюють нівроку неприємне тло для інавґурації нового американського президента. Вперше за багато років кілька десятків конґресменів заявили про свій демарш. Вони пояснили, що не бажають бути присутніми на урочистостях. Оскільки, по-перше, не вважають Трампа леґітимним президентом. По-друге, ксенофобські, сексистські й просто «масні» висловлювання будівельного маґната неакцептабельні в поважному товаристві, а отже, не можуть викликати нічого, крім огиди до їхнього автора.
Що означатиме ця скандальна ситуація для Сполучених Штатів, для світу й, зокрема, для України. З одного боку, в такому стані речей є доволі позитиву. Навіть якщо Трамп мав щирий намір піти на зближення з Кремлем, то тепер йому буде вкрай складно це зреалізувати.
По-перше, тому, що він з Дамокловим мечем звинувачень, які висять над ним, залишатиметься дуже слабким президентом, щоб робити якісь різкі й сміливі кроки. Головна скрипка міжнародної діяльності перейде в руки Конґресу. Нагадаймо, що і в Палаті представників, і в Сенаті перевагу отримує Республіканська партія. Її конґресмени на чолі з другом України Джоном Маккейном віддавна прагнуть покласти край беззубій міжнародній політиці Барака Обами, яка призвела до нахабної аґресивної поведінки Росії та до набирання сили «Ісламською державою».
По-друге, Трампові, щоб довести, як він сам стверджує, «безглуздість» звинувачень проти нього, необхідно здійснювати вкрай жорстку політику щодо Москви. Навіть найменші поступки у питанні, наприклад, антиросійських санкцій можуть збудити зайві підозри в тому, що новообраний президент бажає віддячити своїм благодійникам з Кремля.
Хоча події можуть піти й за набагато гіршим сценарієм. Припустимо, що конґресмени, котрі недолюблюють Трампа (а таких не бракує в обох партіях), таки вирішать розпочати процедуру імпічменту проти нього. Пригадаймо, як це було наприкінці 1990-х років, коли виник скандал з Біллом Клінтоном, так званий «казус Моніки Левінськи». Тоді майже рік тривала тяганина: судді, конґресмени, громадськість намагалися встановити істину через закиди до тодішнього президента, що він нібито віддавався розпусті в Овальному кабінеті. Врешті-решт Клінтон покаявся й відбув свою каденцію до завершення. Але в Сполучених Штатах фактично на весь цей термін був паралізований такий потужний владний інститут, як адміністрація президента.
Звинувачення проти Трампа — набагато поважніші, тож справа може затягнутися на років півтора-два. І це в той час, коли Європейська Унія розколота Брекзитом, у багатьох країнах Європи до влади рвуться право- й ліворадикальні прихильники Путіна, сирійська війна триває. Тож скандал з Трампом, який би призвів до блокування роботи президентської влади в Сполучених Штатах, став би для Кремля просто безцінним подарунком. Тому й виникає підозра: а чи не російські спецслужби спровокували всю цю перетурбацію з «досьє Трампа»?
17.01.2017