На вічу турчаньскім звернув на себе увагу — побіч економічного реферату о. М. Зубрицкого з Мшанця про справи економічні і реферату о. К. Яворского з Лімни про реформу ординацій виборчих — також реферат голови турчаньскої "Народної Ради" о. Бориса з Хащова про справи руского шкільництва народного, — реферат оброблений совістно і богатий в матеріял.
З реферату того, надісланого нам до ужитку видїлом турчаньскої "Народної Ради", подаємо сегодня понизше один замітний уступ из кривд руских в народнім шкільництві.
Впов. референт говорив:
Важною причиною, за-для котрої наші народні школи не можуть успівати, єсть також те, що в них учать двох краєвих язиків — і то навіть против постанови законів. Після основного закона державного нїкого не можна силувати до науки другого краєвого язика, то значить: рускої дитини не можна силувати, щоби учила ся в школї по польски, а польскої, щоби учила ся по руски. Після краєвого-ж закона шкільного мають дїти лише в тих школах учити ся обох язиків, де одна часть учеників, розуміє ся значна, бесїдує по польски, а друга по руски. З того виходить, що в школах чисто-руских, де нема анї одної дитини польскої, наука польского язика єсть аномалією. Такою-ж аномалією була би наука руского язика в школах чисто-польских н. пр. на Мазурах, де нема анї одної дитини рускої. В тім взглядї ми Русини чуємо ся дуже покривдженими. Я не розумію, для чого н. пр. за-для 5 дїтей польскої народности — 95 дїтей рускої народности мусить вже учити ся по польски! Яким правом польскій язик в школах народних єсть обовязковим предметом науки без виїмки, навіть там, де нема меншости дїтей бесїдуючої тим язиком? Чи то справедливість? А всяка кривда мусить ятрити чувства народні і не може принести хісна для школи.
В справі науки язика польского в чисто-руских школах поставив ось недавно о. Іоан Дуркот, парох Нової веси а член окружної ради шкільної в Новім Санчи таку интерпеляцію на засїданю тої-ж ради: "Чи буде ново-именований окружний инспектор також на будуще терпіти аномалію введеня науки польского язика в чисто-руских школах ново-сандецкого округа шкільного?" О. Дуркот домагав ся на підставі законів основного державного і шкільного краєвого, щоби язик польскій в чисто-руских школах ново-сандецкого округа усунути из пляну науки, мотивуючи свою интерпеляцію тим, що молодїж сельских шкіл, учачи ся другого язика краєвого, залишує науку свого язика матїрного. В слїд за тою интерпеляцією помістила фахова польска часопись "Szkolnictwo ludowe", виходяча в Новім Санчи в 23 нумері з дня 5 грудня 1891 таку статью: "Жаданя о. Дуркота в єго интерпеляції не лише цїлком справедливі, але мають також законну основу. Правда, що в декотрих чисто-руских школах учать польского язика зі взглядів "нїби утілітарних", однак того ми з педаґоґічного становиска не можемо похвалити. Єсли би наука польского язика в чисто-руских школах мала викладати ся з "утілітарних або національних" взглядів, то тим самим правом повинна би наука руского язика бути запроваджена в чисто-польских школах". — Так пише польска шкільна часопись, котрої редактором єсть педаґоґ і горячій польскій патріот.
Наука в народних школах найуспішнїйше може успівати тілько за помочію матірного язика. В королївстві Бельґії, де живе більше народностей, в тамошних народних школах учать тілько в однім матїрнім язицї: в школах флямандских тілько по флямандски, в нїмeцкиx тілько по нїмецки, в француских тілько по француски, а в валоньских тілько по валоньски, хотяй різниця межи тими двома послїдними язиками дуже мала, менша нїж у нас межи польским а руским язиком. У нас в Галичинї мимо обовязуючих законів того нема, — у нас шoвiнiзм грає ролю...
Що до шкіл міских, то кромі одної народної школи имени Маркіяна Шашкевича у Львові — по вcїx містах і міcтoчкax у нас школи хиба з язиком викладовим польским, а треба знати, що богато єсть у нас міст і місточок, де народність руска польску числом перевисшає, як н. пр. Яворів, Старемісто, Калуш, Турка, Тисьмениця і богато других.
"Причиною лихої фреквенції і знеохоченя нашого народу до школи єсть се, що в школу народну втиснула ся політика а то велике нещастє для розвою нашого народного шкільництва. Нинї повідають: "чия школа, того будучність." Через школи, правда, спольщено давнїйше велику шляхту руску, і нинї через школи може де-що дїтей руских спольщить ся. Але як спольщена шляхта руска не піддержала Польщі, так і тепер спольщенє малої частини людей руских їй нїчого не поможе.
Всїм відомо, які наріканя підносять ся в часописях руских і на вiчax на обсаджуванє посад учительских при чисто-руских школах. Посади учительскі при чисто-руских народних школах надають учителям Полякам, не знаючим добре бесїди і письма руского, нераз не уміючим навіть добре читати по руски, а бувають случаї й такі, що учителї при руских школах навіть букв руских не уміють, — се ті, що уродили ся і виховали ся на Мазурщинї а науки кінчили в семинаріях учительских в Кракові і Тарнові, де язик рускій не єсть обовязковий. Що так єсть, позволю собі тут навести кілька фактів.
В селї Коростнї в повітї перемишляньскім перенесено учителя Русина до школи філіяльної без всякої провини, а на єго місце призначено учительку Польку, котра не уміє анї в зуб по руски. Один знакомий позазначував тій паннї учительцї в Буквари рускім над рускими буквами польскі літери і учителька тая має навчити рускі дїти по руски читати! Чому не надано посаду тую учителеви Русинови? Чи може нема учителїв Русинів? Щоби то дїяло ся як би учителька Русинка в такій спосіб учила в школї польскій?
В селї Липі повіта добромильского, де єсть школа з язиком викладовим руским, призначено учительку в вересни 1891 року панну (Ванду Налепу), Мазурку чистої крови, котра не вміє анї читати анї писати, анї навіть бесїдувати по руски. І що-ж робить тая учителька? Ото бере урльоп на 20 днїв, щоби научити ся хотяй троха силябізувати по руски, — а коли роблено їй увагу, як она буде в станї рускі дїти учити, то сказала: "Pan inspektor jakoś to uwzględni".
Село Ясїнь, в повітї калускім числить 2.500 душ, а дїтей шкільних 400 чисто руских. Перше був там учитель Русин Миндюк, чоловік сердечно школї відданий. Но коли посада пійшла на конкурс, то дістала єї Полька (Ванда Кисїлевска), вдова, котра по руски не уміє а до дїтей говорить по польски.
Найновійшій випадок став ся в Королику волоскім в повітї сяніцкім. Королик волоскій і Королик польскій становлять одну громаду, а що там більшість Русинів, то постановлено язик викладовий рускій, — навіть сам латиньскій парох в справедливого титулу голосував за язиком викладовим руским, — тож кождий би cпoдївaв ся, що тут не буде нїякої перешкоди, бо після законів шкільних постановляє о язицї викладовім рада громадска. Але закони своєю дорогою, а політика мусить відограти свою ролю. П. инспектор посилає в село учительку краковянку. Громада не хотїла єї приймити повідаючи справедливо, що она не знає по руски. Тогдї п. инспектор, (навіть з роду Русин — Білявскій) посилає до громади другій раз візванє, щоби громада ще раз на-ново рішала, якій язик в школї має бути викладовим, думаючи, що чей удасть ся якимсь способом таки запровадити викладовий язик польскій і учителька Полька лишить ся на посадї. Але місцева рада шкільна не вдоволила жаданю инспектора, а цїлу справу відослала до ц. к. краєвої ради шкільної. Як собі тота рада поступить, небавом побачимо... Дїтей руских обовязаних ходити до школи в тій громадї єсть 75, а польских 121. От видите, чи не грала тут ролї політика?!
Село Шклярі в повітї сяніцкім, — чисто-руске село. І от що там робить п. инспектор, щоби завести викладовий язик польскій. Кличе громадян до себе до канцелярії до Сянока і повідає так: "Ваші дїти по руски вміють, отже не потребують уже вчити ся, але они не вміють по польски, а польскій язик все потрібний, — тож ви самі певно хочете, щоби ваші дїти вчили ся того язика". І в такій спосіб уведено язик польскій яко викладовий в школї рускій!
В селї Тершові в повітї старо-міскім учителька Полька на испитї не вміла перекласти на рускій язик слова: "zdali z odznaczeniem", аж пан инспектор вивів паню учительку з клопоту, повідаючи: "Тепер буде ся читати дїти! насамперед тих, котрі дуже добре вчили ся, а потім тих, котрі гірше". А в тій школї рускі дїти все співають краковяків...
Всї ті факти свідчать о убічних цїлях в школї, о змаганю: польщити рускі дїти.
В тім взглядї ми Русини дуже покривджені. Учитeлїв Русинів — як і руских урядників — переносять в заточенє на Мазури, де нема церкви рускої, де й слова по руски не вчуєш, а Мазурів, не знаючих нашої бесїди і наших звичаїв, насилають нам до всхідної Галичини. Посади при руских школах надають ся звичайно Полякам, а учителї Русини нидїють на філіялках. Нужденна доля руских, особливо жонатих yчитeлїв! Я читав недавно, що жена одного руского учителя коси свої спродала, щоби дитину хору ратувати...
Сказано, що наші народні школи не можуть успівати для того, бо посади учительскі в чисто-руских школах надають ся учителям, котрі не знають докладно або й цїлком не знають рускої бесїди. І я не дивую ся тому, бо учителї не вправляють ся в рускій мові. Досить піднести, як окружні конференції шкільні у нас відбувають ся і як трактує ся на них язик рускій.
Львівска комісія екзамінаційна для учителїв шкіл народних віднесла ся дня 8 марта 1890 р. до ц. к. краєвої ради шкільної, щоби тая припоручила ц. к. окружним радам шкільним а взглядно инспекторам окружним дбати більше о то, щоби учителї на конференціях окружних більше вправляли ся в язицї рускім та щоби в тій цїли на конференціях були ставлені темати рускі. Та й що-ж з того? Кілько то було таких конференцій у всхідній Галичинї, де не було aнї одного темату руского, бо сли припадково поставлено один темат рускій, то дискусія над ним вела ся по польски. Наведу факти з округів чисто-руских:
В Тернополи сего року на сїм тематів польских був тілько один рускій. А в тім повітї єсть шкіл з язиком викладовим польским 19, а з руским 50.
В Збаражи в р. 1889 на сїм тематів польских був тілько один рускій, а дискусію над ним ведено по польски. В тім повітї єсть шкіл з язиком викладовим польским 8, а з руским 22. Сего-ж року на конференції в Збаражи не було вже анї одного темату руского! Бачите, поступ!
В Бучачи сего року на сїм тематів польских був тілько один рускій і над ним дискусія вела ся по польски. Шкіл в тім повітї руских єсть 29 а польских 14.
В Рудках сего року на шість тематів не було анї одного руского: Шкіл руских єсть там 27, а польских 10.
В Самборі сего року не було анї одного темату руского. А шкіл руских єсть 48, а польских 20.
В Турцї сего року не було також анї одного темату руского. А шкіл руских єсть 24, а тілько одна з язиком викладовим польским!
Річ всїм відома, що учителї Поляки иґнорують язик рускій, а учителї Русини боять ся виступити в єго оборонї. Они, особливо не стабілізовані, так перестрашені, так боять ся инспекторів, що на конференціях не мають відваги відозватись по руски і конференції переходять так, що кромі "многая лїта" панови инспекторови більше руского слова не почуєш... Нам Русинам треба добивати ся, щоби в шкільних округах чисто руских були именовані инспекторами Русини, котрі докладно знають руску бесїду, кріпко держать ся своєї рускої народности і руского обряду. А кандидатів не хибне межи Русинами.
Урядованє шкільне у всїх школах народних веде ся по польски. Сего року видала краєва рада шкільна розпорядженє, щоби всї дневники, повідомленя і свідоцтва шкільні вести тілько по польски. Чи то справедливість? чи нема в тім політики? В одній школї народній, міскій имени Шашкевича у Львові, до тамтого року урядованє вело ся по руски, а сего року вже приказано змінити на польске. Не удержано навіть бодай в тій однїсїнькій народній школї на цїлу Галичину урядованя руского! Чи се не може ятрити і чи не ятрить?
[Дѣло]
16.01.1892