Російська самоволя над Митрополитом.

Відень 9 сїчня 1917.

 

 

Інтерпеляція, внесена в Думі в справі безправного трактованя митрополита ґр. А. Шептицького, роздратувала обрусителів мов розярене гнїздо шершенів. І так останні збори "галицко-русского общества", скликані для пошанованя помершого лїтом анґлїйського приятеля ґр. Бобрінського та Маркова тов., Джона Бірбека, обернено на безконечне цькованє проти ґр. Шептицького.

 

"Як референт справи унїятського митрополита ґр. А. Шептицького, який цїле своє житє посвятив переслїдуваню російських людий і боротьбі з російським православієм" ("Новое Время" ч. 14647) виступив Д. Вергун. Переповівши на свій лад житєпись митрополита, клеветав зібраним "русскій" з під Городка, що ґр. Ш—ий піддавав нечуваним мукам всїх тих російських священиків східної Галичини, котрих підозрівано о руссофільство або прихильність до православіє. Зазначивши, що пок. Бірбек нїбито мав раз остерігати митрополита, щоб з ним не стало ся те, що з Йосафатом Кунцевичем, інсинуував дальше В-ун, що митрополит своїм коштом узброїв 12 тисяч "Сїчових Стрільцїв", котрих прапори буцїм-то здобули Росіяни ще в боях над Гнилою Липою! По сїй брехни пішла повість про те, як-то Москалї обходили ся ласкаво з митрополитом у Львові, поки ізза йoго "громової проповіди проти російської армії" не прийшлось вивезти його "з всякими можливими почестями" до Київа, а відтак до Курска, відки його перевезено до Спасоевфиміївського монастиря. Отсе запроторенє, як виходить з реферату Вергуна, слїдувало "ізза до казів (!) йoгo безпереривної протиросійської аґітації між галицькими збігцями й евакуованими священиками та між Галичанами унїятами в Америцї".

 

По переповідженю нахідок, пороблених Росіянами перед самим уступленєм в святоюрських мурах, про які вже нераз згадувало ся Вергун, що "ґр. Шептицький, перебуваючи в Курску в характері цивільного воєнного бранця, переписував ся з своїм приятелем, також єзуїтом, князем Максом саксонським. Найдена його переписка та докази підбурюваня русских (?!) еміґрантів в Америцї проти Росії спонукали наші власти перенести його з Курска в спасо-евфиміївський монастир, який є місцем заточеня для православного духовенства." Монастир визначено митрополитови тому, що він нїби то налягав на те, або йому дозволено бути присутним на православнім богослуженю.

 

По рефератї Д. Вергуна, котрий замітний особливо тим, що бє по лици російську дипльоматію, яка оголошувала, нїби-то митрополита перевезено з Курська на його власне бажанє, промовляли російсько-націоналїстичні посли ґр. В. Бобрінський та батюшка М. Мітроцький, розповідаючи про подробицї арештованя митрополита та про те, як він з Курська "мішав ся" в галицькі церковні справи та звepтав ся до найчільнїйших кругів в Росії. Мітроцький замітив при кінцї, що інтерпеляцію свою внесли в Думі трудовики, соціял. демократи й поступовцї, на те, аби через оборону полоненого Єзуїта обтяжувати заканодатний збір та заявив, що "національні круги Думи відповідять на се питанє з точки погляду російських національних церковних інтересів."

 

Та, не дивлячись на всї вигадки обрусителїв, як пр. та, що митрополит Шептицький, остаючи під наглядом баґнетів і контролею цензури, "бунтував" не лиш Українцїв по Росії, але навіть в Америцї, російське правительство через засланє ґр. Шептицького до Суздаля опинило ся в так скандальній ситуації, що почуло ся спонуканим до виправдуваня перед західними союзниками. Ось так лондонська "Mornіng Post" містить допись з Петербурга, в якій викладаєть ся зовсїм серіо, що митрополит Шептицький стояв на чолї австрійської пропаґанди, яка мала на метї відорванє пограничної української території Росії! По сїм відкритю "австрійської пропаґанди" в Росії, яке анґлїйський орґан по 4. падолиста повинен справдї опатентувати, йдуть запевненя про трактованє митрополита, гідне його достоїнств, та теревенї про його дальшу полїтичну аґітацію вже в Курську та засланє до Суздаля, відповідно до російських звичаїв. "Morning Роst" замічує дальше, що ледви побув митрополит в Спасо-Євфимівськім монастири тиждень, як виринуло питанє, щоб його інтернувати деинде. "Правительство шукало за відповідним місцем осїдку для него та вибрало задля сього місто Ярославль. Туди перевезено митрополита 21. грудня і там мешкати-ме в приватній хатї, а поведенє з ним в кождім напрямі відповідати-ме його достоїнству."

 

З иншого жерела довідуємо ся, що митрополита Шептицького справдї перевезено вже з Суздаля до Ярославля, де він мешкає при Ілиїнській площі. Дім остає під сторожею полїції, а за сим можна бути певним, що трактованє митрополита буде так само відповідати його достоїнству, як всї дотеперішні російські безправства.

 

[Дїло]

13.01.1917