Конферансієр театру-ревії "Варієте" сказав правду, замітивши у свому вступі до останньої премієри, що рецензенти підкреслювали дотепер лише добрі прикмети театру, промовчували недоліки. Це може й правда, та треба зрозуміти, що рецензенти хотіли висловити головно вдоволення з факту існування театру-ревії. Він чейже справді потрібний і конечний! По друге в дотеперішній діяльності театру "Варієте" слідний був деякий поступ із кожною новою програмою. Всьому тому наглядно заперечує остання премієра під назвою "Всі до Варієте". Головний закид: це поворот до давнішої вбогості програми й убожества акторського складу що до якості передусім та недостача якогось вправного мистецького керівництва, що могло б надати ревії якусь органічну композицію. Хіба ж трудно латати програму частими виступами балету, а ще й до того балету невеликої мистецької вартості? Не поможе теж влучення в програму гімнастичного попису. Він вправді цікавий та більш відповідав би до циркової програми. Мала театральна сцена не дозволяє "розігнатись" гімнастикам. Та найбільший несмак викликує "шукання порятунку" в порнографії ("Монолог") — до речі такій старій та оклепаній. Це не лише ніколи не вплине на фреквенцію публики, але ще більше віддалить її від театру. Паша публика хоче нового, здорового гумору, справжньої одногодинної розваги. А цього театр-ревія "Варієте" не дає, хоч має добру традицію сперед двох років, коли у Львові було кілька таких театрів та деякі справді гарно працювали. Причини цього стану шукаємо в недостачі літературно-мистецького керівництва, що зуміло б випрацювати кожну нову програму цікаво та зі смаком. Доки не буде в "Варієте" такого керівництва, доти не зможе цей театр розвинутись і стягнути до себе публику. До доброго театру публика знайде дорогу в найдальшій закутині.
На висоті завдання, як завжди, лише ревелєрси.
(от)
