11.01.1892

У Львові дня 10 н. cт. сїчня 1892.
Видїл "Народної Ради в Турцї" поперед всего кoнcтатує, що "вже від довшого часу не поступає руска справа рішучим і певним кроком на перед, а від року наступив певного рода застій", — а потім кличе: "так дальше прецї ити не може!" Видїл турчаньскої "Народної Ради" бачить головне лихо "особливо в партійній борбі, в котрій поступає ся не созидаючо, тілько руйнуючо". Русини на провінції хотять "сконсолідованя всїх руских сил, без різницї поглядів", a видїл "Народної Ради в Турцї", по мисли ухвали віча турчаньского, просить послів соймового клюбу руского скликати збір мужів довірія зі всїх руских партій, щоб они уложили плян "однодушного рішучого поступованя всїх партій в справах народних".
На першій погляд може здавати ся, що видїл "Народної Ради в Турцї" знайшов ся в щасливім посїданю ключа цїлковитого розуміня — що нема нїчого простїйшого, як проєкт сей перевести в дїло, — а наконець, що тим проєктом цїль зараз осягне ся, "уложить ся плян однодушного рішучого поступованя всїх партій в справах народних"... Однакож, коли річ докладно розважити, справа се не так зовсїм ясна, проста, легка і певна.
Цїла вага справи спочиває в питаню: що треба розуміти під словами "справи народні", в котрих би всї рускі партії мали поступати "однодушно"? Чи під словами "справи народні" треба розуміти лише політику Русинів супротив правительства і Поляків, — як то нинї деякі фракції розуміють, — чи може під словами "справи народні" треба побіч політики Русинів на внї розуміти головно національний розвій і культурний поступ народу руского? Від сякого або такого розуміня слів "справи народні" зависить і відповідь: чи дасть ся уложити плян однодушного поступованя всїх партій в справах народних і чи той плян буде переведений в дїло та чи він на що здасть ся.
Коли хто "справи народні" розуміє так, що в них містить ся лиш політика супротив правительства та Поляків і нїчо більше, — то для такого очевидно нїчо не буде лежати близше на гадцї, як зводити до купи всякі можливі елєменти, додатні і неґативні, навіть найбільше собі суперечні, аби тілько "опозиція" була числом велика, а більше нїчого.
Инше-ж дїло, коли "справи народні" брати в тім другім значіню, именно звертаючи увагу на національний розвій і культурний поступ самого народу. Тогдї елєменти суспільности мусять гуртуватись не тілько після політики на внї, але головно після того, чи сей або той елємент єсть додатний або неґативний.
І се єдина розумна дорога консолідації — консолідації всїх сил конструктивних з полишенєм на сторонї тих фракцій, котрих цїль і навіть рація биту — деструкція. Консолідація всїх партій і фракцій без розбору — допустивши навіть, що за-для "опозиції" на внї хвилево удалась би, — не осягнула би цїли, бо і хаос посеред Русинів став би ще більшій, і такої консолідації нїякій противник не злякавсь би... Втягаючи також фракції деструктивні в консолідацію — далось би им тим самим право на дїланє деструктивне, а се Русинів хиба тілько ослабить, а не скріпить.
В попереднім числї "Дѣла" ми безпосередно по письмі турчаньскої "Народної Ради" помістили в рубрицї "Перегляд часописей" витяги из статей коломийского радикального "Хлібороба" і з кореспонденції в "Славянских Извѣстіях", писаної з табору москвофільского зі Львова. Нехай же турчаньскі політики осудять: чи такі фракції спосібні би бути конструктивними чинниками в будучій сконсолідованій силї рускій?
Консолідація сил руских єсть річею потрібною, — сего нїхто розумний не стане перечити. З почутя тої потреби виплила і ухвала турчаньского віча, однакож зміст письма турчаньскої "Народної Ради" свідчить також о тім, що де-хто в провінції, уважаючи сю справу за зовсїм просту і легку до переведеня, не силує ся розважити єї всесторонно...

1888 дописи