Справу обсади катедр з руским язиком викладовим на видїлї правничім львівского університету уважають Русини галицкі одним з найконечнїйших народних жадань від правительства. Однакож на жаль як з одної сторони правительство не було і не єсть сему противне так з другої сторони противні суть Поляки, котрі самі недавно перейшли борбу о польскі виклади на львівскім університетї а певно також знати будуть, як вельми пожаданою єсть для кождого народу надвисша институція наукова в своїй рідній мові...Пишемо не без підстави, бо на основі статьї уміщеної в Gazet-ї Narodow-ій і в н-рі 250-ім з сего року а написаної без сумнїву одним з професорів львівского університету.
В тій статьї підносить автор, що жаданя Русинів про обсаду катер на видїлї правничім університету львівского професорами рускої народности — полягають на несвідомости відносин правних в фактичних а в части на тенденційнім баламученю опінії публичної, — по чім автор старає ся пояснити дїйстний стан справи.
Поясняючи сей стан — передовсїм висказує автор свій погляд, що на львівскім університетї нема катедр застережених для народности яко такої, а лише истнують катедри з язиком викладовим нїмецким, польским, руским і т. д., без огляду на се, до якої народности належить викладаючій доцент. На се позволимо собы зaмітити, що єсли би так дъйстно було, то на львівскім університетї кожда катедра повинна би мати виклади в трох язиках: нїмецкім, польскім і рускім а так на дїлї не єсть, бо й на що-ж так усильно старали ся Поляки о усуненє нїмецких викладів з львівского університету, як не нa тото, щоби впровадити виклади в язицї польскім, — що им і удало cя. Сего нїхто не возьме за зле Полякам, яко патріотам, люблячим свою мову польску, але най-жеж Поляки не перечать сего факту та най не відмовляють права сусїдній народности рускій — старатись о виклади в язицї рускім. Не менше невідповідне єсть твердженє автора, що о народність професора не розходить ся при викладах університетских, бо питаємо ся: чи Поляки допустили би до польских викладів Нїмця або Чеха, щоби калїчив их мову? Нам Русинам рівно-ж дорога наша руска мова, а єї уміти, берегти і плекати з достоїнством народним на найвисшій институції науковій — хто потрафить і схоче, як не Русини, котрі виключно до сего покликані правом природи...
Дальше підносить автор статї, що університет не єсть пристановищем для заслужених емеритів політичних, анї місцем попису для шукаючих карієри, але поважною институцією для науки, доступною лише людем, що науцї посвятили ся виключно. — З сим загальним поглядом можна лише в части згодити ся. Не дасть ся заперечити, що університет мусить бути поважною институцією для науки, але з другого боку єсть річею загально-відомою, що нарід, кoтpoмy довгі часи не дають условій до культурного розвитку, не єсть в силї від pазy доставити на університет таких сил, котрі би цїле своє житє способились лише на університет і ждали, чи може их колись перед смертію не заименують професорами університетскими. Доказу на се не потребуємо далеко глядати. Не хочемо нарушувати поваги тепеpішних професорів права на університетї львівскім, котрі викладають в язицї польскім, а погляньмо, чи они від самого початку і виключно лише в науцї університетскій шукали сповненя цїлей свого житя? Одні з них служили при намістництві, другі при судъ, инші були кандидатами адвокатскими і адвокатами. Прийшов час, коли поляки були в силї пересадити своїх людей на університет, звернено увагу сих людей на університет, а по кількох лїтах стали они професорами університетскими, не приносячи тим нїякого сорому своїй польскій народности анї науцї університетскій. Тою дорогою мусимо і ми Русини поступати, а ви, панове, не називайте нас анї емеритами політичними, бо у нас таких нема, анї карієровичами, бо Русини хотять щиро служити науцї і по-при вас працювати над молодежію унiверситетскою, подібно як се робив бл. п. д-р Олександер Огоновскій і як се нинї сповняє д-р Омелян Огоновскій і другі.
Вже з самого змісту статьъ виходить, що до сего часу Русини убігаючі ся о посади університетскі не найшли зі сторони професорів Поляків тої "найщиршої" підпори, о якій автор згадує, — бо як же-ж погодити той висказ з закидами висше піднесеними?
При кінци своєї статьї автор каже, що самі Русини сему винні, єсли язик рускій до нинї не може користати з признаних єму прав на львівскім університетї, чим признає Русинам право до руских викладів, — що на вступі статьї був заперечив.
Нам відомо, що найвисшою постановою цїсарскою з 23 марта 1862, оголошеною рескриптом намістництва у Львові з 12 липня 1862 ч. пр. 5661, утворено на львівскім видїлї правничім не дві (як каже автор!) але чотири катедри з руским язиком викладовим для предметів державного испиту судового, a по мисли 19 артикулу закона основного [на котрий покликує ся автор] можуть відбувати ся виклади на всїх катедрах університетских в язицї рускім. Не хочемо нинї відгребувати немилої минувшости, про обсаду катедри цивільного процесу, цивільного права по бл. п. Ол. Огоновскім, анї про відмову стіпендії одному бідному рускому кандидатови, — щоби нас не посуджено о "тенденційне баламученє опінії публичної". Принятє Русинів стараючих ся на опорожнені посади з руским язиком викладовим — лежить в интересї львівского університету яко нашої найвисшої институції наукової в краю, як також не менше в интересї полагодженя справедливих жадань Русинів. Кандидатів певне не хибне, коли люде дізнають ся, що на львівскім університетї найдуть Русини щирий привіт і підпору. Наколи-б тоті рускі сили були навіть слабші від сил польских університету львівского, — що чей-же не мусить бути, — то на тім нїчого не стратять анї Поляки анї польскі виклади, a Русини зискають при тім дуже много. Тою дорогою усуне ся політику з університету, де єї не повинно бути. Русинам-же залежить і все буде залежати на тім, щоби рускі виклади обняли не Русини від паради, котрі рускої мови не знають, бо єї не уживають, але Русини, що знають добре свою мову і для рускої молодежи хотять посвятити ся.
Русини все подають Полякам руку до згоди, а жаль великій, що Поляки не знають там згоди, де йде о узнанє прав руского народу. Так і що-до університету львівского хотять Русини трудити ся з Поляками разом і згідно, а коли б до сего не можна дійти, то Русини з часом будуть змушені просити корону, щоби розрубала львівскій університет на дві части: на університет польскій і на університет рускій.
