Зиґмунт Бауман

Ми живемо на пливунах. Все у нашому світі тече, все змінюється. Де знайти кохання, надію, моральність, свободу, відчуття безпеки, сенс життя? Як сваритися і миритися, питав професор Бауман. І відповідав

 

 

Про свободу

 

Свобода завжди діткнута необхідністю компромісу. Абсолютна свобода, яка одночасно влаштовує обидві сторони, неможлива.

 

Про моральність

 

Моральність полягає не у вірності кодексу, а у відповідальності за інших людей. Я є в тій мірі моральною людиною, наскільки свідомий цієї відповідальності. Свідомий, що моя діяльність впливає на долю іншого. Що залишає слід.

 

Про суперечки

 

Ускладнювати собі життя не є добре. Але обмежувати людську свободу також. З'являються ідеї заборонити парфумитися на вулиці, бо є люди, яким ці запахи прикрі. І що з тим зробити? Відомо, про що нам ходить при улаштуванні світу, відколи почалася епоха, звана модерною: щоб зробити його привітнішим до людини. Зручнішим. Треба дозволити людям жити, не можна дозволяти людям докучати. Але ці речі конфліктують. І ви хочете, щоб я цей конфлікт розв'язав? Не вмію.

 

Межі є предметом постійних суперечок. Безперервно будемо домовлятися, сваритися. Кожне рішення когось задовольняло, а когось дратувало. Кожне рішення буде виставлено на хвилі мінливої моди. Раз це буде найкраще рішення з можливих, за хвилю з'явиться наступне, краще. Ця суперечка про межі між дозволеним і недозволеним, моральним і аморальним триватиме, бо цих меж не вдасться встановити раз і назавжди, а люди ніколи не припинять пробувати це зробити. Перемога кожного, хто виграє в цій битві, буде тимчасовою.

 

Про кохання

 

Треба жити так, ніби кохання має тривати до кінця життя. В цьому питанні я є фундаменталістом: або жити для іншої людини, або людина зрікається щастя, яким обдарувати може тільки сповнене кохання. Кохання це чек in blanco. Відповідальність за іншу особу може стати дуже обтяжливою, ну і зранитися також можна. Але якщо хтось цього боїться, то повинен перестати собі морочити голову мрією про кохання. Бо це є ціною, яку платиться. Як ти боїшся відповідальності чи зранення, то не мороч собі голови. Закрийся, вмонтуй собі в дверях кращі замки, щоб жоден непрошений гість не увійшов, і махни рукою на це. Зрештою, є дуже багато людей, які прожили життя без кохання. Це не є обов'язок.

 

Про безпеку і свободу

 

Є дві істотні, необхідні і неминучі умови гідного життя, що приносить задоволення. Це безпека і свобода. Вони не можуть жити одне без одного. Безпека без свободи є рабством і свобода без безпеки є анархією. Вони потребують одне одного, але водночас — як це іноді трапляється у шлюбі — не можуть домовитися. Відносини між ними є грою з нульовою сумою — більше безпеки ви можете отримати лише за рахунок частинки своєї свободи. І більше свободи ви отримаєте тільки за рахунок втрати безпеки, збільшення невизначеності.

 

Страждання сучасної людини пов'язані з тим, що вона дістала величезну, безпрецедентну особисту свободу в обмін на відмову від великої частини безпеки. І йдеться не тільки про безпеку від терористів. Йдеться про безпеку з точки зору соціального статусу, впевненості у собі, впевненості у своїх рішеннях, довіри до авторитетів. Це все втрачено.

 

Про вагання

 

Різні ідентичності дають нам відчуття абсолютного польоту у космос, ми можемо їх обирати і вдягати. Деякі люди мають кілька ідентичностей одночасно, залежно від того, кому відсилають SMS-повідомлення. Але нам немає на що спертися. Ми ступаємо по сипучих пісках.

 

Про онлайн і офлайн

 

Якщо порівняти онлайн-життя з офлайн-життям, то перше набагато легше, ніж друге. Для того, щоб встановити контакт з іншою людиною в офлайні, вам треба докласти великих зусиль, пожертвувати власними інтересами. І так само важко розірвати контакт: треба вигадувати відмовки, виправдання, а іноді й брехати. І ніколи не відомо, чи це знайомство не повернеться. В онлайні це все страшно просто. Однаково легко є і під'єднатися до мережі, і від'єднатись. Ніхто навіть не помітить, що я перестав відповідати на SMS-повідомлення і публікувати дописи.

 

Про френдів у FB

 

Один з тисячі френдів у мережі — це не один з небагатьох друзів, яких людина здобула в офлайні під час свого життя. Поляки кажуть, що справжнього друга пізнають у лиху годину. Я б не ручався за цих френдів на Facebook: коли справа дійде до лиха, то вони не поможуть. Я навіть думаю, що вони будуть першими, хто втече.

 

Про порятунок

 

Порятунок для людства один: перестати пожирати планету...

 

Про безвладдя

 

Ми живемо в епоху interregnum — міжкоролів'я. Відбуваються зміни: щось вмирає, народжується щось нове. Старі способи ефективної діяльності вже не працюють, а нових — ще немає. Критики мовчать, невідомо, що є мистецтвом, а що — ні. Єдині показники цінності — це кліки та кількість проданих одиниць товару. Ніхто не говорить про візії майбутнього, ми не знаємо, ані звідки ми втікаємо, ані куди біжимо. Отже, що ми втратили? Інтимність, недоторканність приватного життя, відчуття стабільності соціальних зв'язків. Додаймо до цього невизначеність — і вже маємо наш світ.

 

Про комунізм

 

Гріхи комунізму походять з пошуку коротших шляхів. Тобто прискорення. Оминути всі необхідні, неминучі процеси та історичні етапи, перескочити відразу звідси, з цієї дичі і глухомані, в утопію. Замість переорювати людські душі — вибрали знищення.

 

Те, що я спокусився, не підлягає сумніву. Що був наївним. Що багатьох речей не розумів. Це правда. Натомість не докоряю собі, що робив якісь ганебні речі, бо не робив їх безпосередньо. Хоч в якомусь сенсі через те, що не бунтував, я опосередковано сприяв цим речам. І це маю собі за зле.

 

Про надмір

 

Кажуть, що інтернет поширює і полегшує доступ до знань. Думаю, що якраз навпаки — він утруднює доступ до них, унаочнює неосяжність. Бо надмір інформації упокорює, а врешті і знеохочує. Як одержите 35 мільйонів або мільярд відповідей на просте питання, то махнете рукою на пошуки правди і почне цвірінькати на твіттері.

 

Про алгоритми

 

Як тільки відкриваю Amazon, то відразу: привіт, Зиґмунде, оце книжки спеціально підібрані для задоволення твоїх зацікавлень. І дійсно, дуже часто стається так, що про появу важливих для мене книг я б не дізнався, якби про це не потурбувався алгоритм. Наміри вони мають не найкращі, прецінь не з любові це роблять, ані не з жури про старого — тільки з прагнення зиску. Знаю це, і не дам себе намахати, але разом з цим вдячний цьому алгоритму.

 

Про буття

 

Якби Декарт своє мотто укладав нині, то сказав би: бачать мене, отже, існую. Люди створюють свої блоґи, творячи собі шанс виходу з загубленості. З бічної вулички. З небуття.

 

Про революцію

 

У першому повоєнному сторіччі соціальні нерівності зменшувались. Потім нерівності між соціальними верствами знову почали зростати. Однак cпочатку нагорі ще було багато місця. Молоді люди, здібні, амбіційні, походженням навіть з суспільних низів проходили університети, діставали добру працю. Так потенційні лідери бунтів кооптувались в еліту і потенційно бунтівливі верстви профілактично "обезголовлювались".

 

Нині щораз більше власників дипломів не мають роботи або живуть з "трешевих робіт". Надвиробництво інтеліґенції створює соціально потенційно вибухонебезпечну ситуацію. Адже революція закорінена в гіпертрофії сподівань над реаліями, а в цьому велику роль відігравало власне перевиробництво інтеліґенції.

 

Наступним чинником є бідність. У суспільстві споживачів бідність особливо принижує. Людей, яким не вистачає хліба, нині є менше, як було. Зате дедалі більше тих, що, дивлячись довкола, мають відчуття, що є гірші від інших. Принижені люди є гнівними і шукають спосіб якось розрядити цей гнів.

 

Тому здавалося, що ми раз і назавше покінчили з класовими конфліктами, а ні. Вони за рогом.

 

Про брехню

 

Інтернет дозволяє фальшиво а безкарно свідчити. Мало того, заохочує до гріха. Ну бо чого я маю відповідати за своє слово, якщо загальна практика мене, як всіх інших, увільнила від цього? Безкарні в інтернеті наговір, образа, наклеп, дифамація, поклеп і зневажання є найбільш смертоносною зброєю: вона вбиває не тільки людей, а й соціальну матерію.

 

Про фундаменталізм

 

Фундаменталізм є побічним продуктом свободи. Бо свобода приходить завжди разом з ризиком і непевністю. Не можна мати свободи без непевності.

 

Про страх

 

Сьогоднішній страх дуже відрізняється від страху, який мучив наших предків. Вони знали, що як діти виходять з дому, то їм загрожують вовки, що як на небі нема жодної хмарки, то буде посуха.

 

Теперішні страхи розпорошені. Вони літають десь в неосяжному просторі і вмить переносяться з одного об'єкту на інший. Найбільше лякає страх перед невідомим. Коли я не знаю, з якого боку мені загрожує небезпека, то це не лише наповнює мене страхом, а й принижує: робить мене бездарним, іґнорантним, наївним, кожна коза може скочити на мене. Тому ми підсвідомо найбільше прагнемо пізнати причину нашого страху.

 

Про сталість

 

Ми заново відкриваємо цінності сталого. Імперативом останніх років було позбутися старого, щоб надбати щось нове. Нащо я маю до чогось чи когось прив'язуватися, якщо щоденно з'являються кращі смартфони, кращі комп'ютери, молодші і краще вдягнені жінки? Навіщо присягати на вірність і зв'язувати собі руки?

 

Основним принципом було: не закривати жодних варіантів. Завжди залишати фіртку, щоб можна було вицофнутися. Щоб нічого не було раз і назавше.

 

Від того треба буде відучитися. Від життя, яке було низкою позбувань. І привчитися до життя, яке знов, як колись, було б нагромадженням і піклуванням про накопичене.

 

Про надію

 

Надія — це єдиний безсмертний елемент в людині. Неможливо вбити надію, бо вона не живе в тому світі, звідки походять докази, а в майбутньому. Так само, як в нас вмонтовано все, що уможливлює нам робити жахливі речі, так само в нас вмонтовано все, що уможливлює нам робити добро.

 

Про кінець

 

Теж накупував я мудрих книжок, розраховуючи, що колись, на дозвіллі, їх всі, одна за другою, прочитаю. А тепер вже я знаю, що більшості з них ніколи не прочитаю. За яку ж хапатися?!

 

А те, що я маю мало часу, науково встановлено.

 

Кілька років тому був інтернет-портал, що показував дату смерті, Death Clock. Серйозний портал, він невпинно актуалізував статистику смертності і численні її кореляції. Останнє слово науки. Десь десять років тому я зайшов туди, відповів на питання і ось висновок, який я — вже тоді — отримав: "You had your time. Have a good day"! [Ваш час минув. Гарного Вам дня!].

 

Тобто за статистикою я вже беззаперечно не живу. Тому мені лишається вже тільки тішитись днем, що приніс перерву в моєму небутті.

 

Цитати з опублікованих в "Ґазеті Виборчій" розмов із Зиґмундом Бауманом, що їх провадили Томаш Кваснєвський, Алєксандра Кліх і Дорота Водецька

 


Bauman
O wszystkim, co najważniejsze
Gazeta Wyborcza, 10.01.2017
Переклад О.Д.

 

Див. також інші тексти Зиґмунта Баумана на Zbruči:

 

Зиґмунт Бауман: Надія, кохання і цигарки

Бездіяльність була б визнанням безпорадності — а безрадність є образою людської гідності.

 

Ми боїмося свободи та мріємо про спільноту

Моральність не вимагає взаємності. Моє моральне зобов'язання завжди на крок попереду твого зобов'язання. Тож, з одного боку, інша людина для свободи — це перешкода. Але з іншого — як повторював отець Юзеф Тішнер — я стаю вільним, коли зустрічаю іншу вільну людину, "моя і твоя свобода" є умовою моєї свободи. Свобода є або універсальною, або її немає.

 

Страх — це відчуття підданих, а не громадян

Люди дуже охоче, щоб позбутися відповідальності, воліють перекласти відповідальність на плечі самопроголошених, озброєних харизмою вождів. Відповідальність є тягарем, відмова від неї дає полегшення... Вона звільняє від тернистої необхідності особисто робити вибір і брати відповідальність за наслідки своїх дій на свої слабкі плечі.

 

Зиґмунт Бауман: «Соціальні мережі — це пастка»

Конфлікт, антагонізм існує вже не між класами, а між кожною людиною і суспільством. Це не лише брак безпеки, це також брак свободи.

 

 

Зміни треба прийняти

«Тиранія моменту». Це, мабуть, найкращий спосіб його собі уявити, адже ми живемо від миті до миті й мусимо повністю зосередитися на конкретному моментові. Цей момент є настільки плинним, що вже наступний може його геть трансформувати і принести щось зовсім нове. Щонайцікавіше, саме з таких моментів зіткане наше життя.

 

Продовжуйте задавати питання

Концепція модернізації — зробити все простішим, зручнішим, комфортнішим. Коли ми комерціалізуємо життя в Інтернеті, нам пропонують вирішити проблеми, спростити життя. Вам на це треба вважати, бо за цим стоїть те, що не рекламують. Ніколи не буває нічого за ніщо. Безкоштовний лише сир в мишоловці. Враховуйте це.

 

«Окрасою життя є не відсутність проблем, а потреба їх долати»

Чому ми не можемо почуватися щасливішими? Бо планка постійно підноситься, безугавно виникає нова перспектива, може бути ще і ще більше, ніж уже є. Через це невпинний клопіт. 

 

Нелюдськість є в людській силі

Ми, "інтелектуали", нащадки Просвітництва і люди наскрізь на сучасний взірець цивілізовані, схильні щодня здійснювати ритуальні молитви біля вівтаря вільної, а отже, з припущення всевладної одиниці, але у спокої духу ми не дуже їй (в тому числі нашій) всемогутності довіряємо.

 

 

 

10.01.2017