В. Атаманюк

(Мельодія: "Предвічний родив ся...").

 

В студеній хатї плачуть діти,

Що нїде рученьки загріти;

Тато пішов на війну,

Мама пішла по селу

Що розгледїти.

 

А колись у сю святу днинку

Вбирали у кутку ялинку:

Ріжнобарвні свічечки,

Образки, медівнички

Замкнену скринку.

 

Як зійшла в небі перша зірка,

Брав тато свічку із одвірка

І сїдали до вечері

Всі утїшні і веселі —

Годино гірка!

 

А тепер зірок не злїчити

І нїчим в хатї засвітити,

Мама пішла, не вертає,

Дїтвора в плачі куняє,

Плач йде в блакити.

 

[Вістник Союза визволення України]

07.01.1917