Маючи наразі початок нового, 2017 року, кінокритики світу, як оті бабаки, передбачають можливі звитяги в кінематографі – увагу глядача, касові збори, великі відкриття та гучні повернення. Для об’єму історії – і щоб не було занадто солодко – очікування 2017 року поєднаємо з розчаруваннями 2016-го, спираючись на опитування, відгуки та запити користувачів найбільшого кіносерверу світу IMDB, одного з найбільш авторитетних видань Variety та інтернет-сервісу з продажу квитків Fandango.
«Кредо вбивці»
І відразу мені полегшила завдання сама дійсність: один з фільмів, що минулого року входив до десятки найбільш очікуваних фільмів 2017-го року, тільки-но вийшов в український прокат – «Кредо вбивці». У світі він вийшов 21 грудня і за цей час навколо нього вже встигли поламати списи критики з геймерами. З одного боку маємо винятковий тандем актора Майкла Фассбіндера і режисера Джастіна Курзеля, який підтвердив свою винятковість одним з кращих фільмів 2015 року, «Макбет». А з іншого, – екранізацію багаторічного світового бестселера в сфері відеоігр Assassin Creed. З усіх сторін очікування були високими. Втім, прокат поки дає дуже помірні результати, що наразі більше пасують до визначення «провал». Не зважаючи на те, що фільм є непересічним художнім явищем, стильним, атмосферним і висококласним зразком професійної роботи, «Кредо вбивці» несе яскраво виражений антихристиянський меседж, порівнянь чому навіть знайти важко, бо коли на біле говорять чорне, і навпаки, таке запам’ятовується. Можливо, саме «яскравість» цього меседжу засліпила очі частині глядачів, а «сарафанне радіо» поширило це в народ. Тим не менше, вже з’ясовано про наміри інвесторів розвинути фільм до меж трилогії, адже з популярністю гри усе в порядку.
Ігри – це загалом складний продукт для візуалізації, але виключно через сприйняття його аудиторією. Точніше, через чіткий розподіл аудиторії – на тих, хто «в темі», геймерів, і простих глядачів, яким все одно, чи герой автентично рухається щодо динаміки однойменної гри, чи ні – йому треба чіткий сюжет, таємниця, дія. Згадайте, минулого року таке відбулось з «Варкрафтом»: розбитим критиками вщент, проваленим глядачами в Сполучених Штатах і, навпаки, високо оціненим фанатами комп’ютерної гри, та врятованим несподіваною, прямо протилежною всьому іншому світу, увагою в Китаї. Логічно було б зарахувати до цього списку і фільм «Оселя зла». Шоста, «Фінальна битва» цієї франшизи вийде в Україні 16 лютого. Але чи варто робити ставку на неї, якщо всі попередні частини давали мінімальний фінансовий прибуток і максимальний шквал негативних відгуків?
Зважаючи на кількість в прокаті франшиз, зрозуміло, що першими в списку очікувань стоять всі можливі продовження або видозміни історій, тобто сіквели, пріквели, спін-оффи, рімейки та подібні їм грошовикачувальні системи, що, мов нафтові вишки, ставляться на місцях потенційних течій золота – чорного, жовтого чи паперового, не суттєво. Франшизи – це суть нашого часу і сучасного кінематографу: продовження знімаються на основі сформованого інтересу публіки, чим зменшуються ризики збитків, здатних збільшитися до десятків і навіть сотень мільйонів і завдати значної шкоди студії-виробникові: наприклад, минулорічні провали «Аліси в задзеркаллі» і «Дівергента» для студії Disney чи «Мисливці на привидів» та «Бен-Гур» для Paramount. Але саме франшизи – «Зоряні війни», «В пошуках Дорі», «Перший месник» та інші – забезпечили Disney рекордні світові збори, що перевищили 7 мільярдів доларів, дали студії частку від загальних збрів в розмірі 57% і, таким чином, зробили її лідером кінобізнесу.
Отже першою з очікуваних франшиз цього року є британська кримінальна комедія «Трейнспоттінг 2» (в прокаті з 2 лютого). Це несподіваний сіквел, бо є не так комерційною креатурою, як авторською, яка продовжує історію фільму 1996 року про групу наркоманів. Англійський режисер Денні Бойл просто зробив те, що хотів віддавна. І тут лише доречним додатком виявилася світова популярність і прибутковість першого «Трейнспоттінгу», відомого у нас під назвою «На голці» (в одному інтерв’ю Боб Вайнштейн, який прокатував фільм в США, казав, що офіційні збори фільму на відео і DVD далеко перевищили 100 мільйонів доларів).
Вже винятково з фінансової точки зору робили продовження «Джона Віка», сіквел якого у нас в покаті намічається на 9 лютого. Це перша з часів «Матриці» франшиза для актора Кіану Рівза. Не така ж золота жила, але з комедійними і саркастичними нотками сюжетно притомний, фінансово прибутковий і приємний для любителів екшену безкомпромісний жанровий зразок (бюджет першої серії був не більше 20 мільйонів, а збори склали 86-ть мільйонів).
Та значно більш очікуваний для масової публіки є фільм «Логан». І тому, що це завершальна серія трилогії про Росомаху, як спін-оффу «Людей Ікс». І тому, що під час зйомок виконавець головної ролі, австралійський актор Х’ю Джекмен ніби то наполіг на максимальній натуралістичності зображального ряду, а, щоби виробники правильно його зрозуміли, задля цього ніби то відмовився від свого 20-мільйонного гонорару. Інтрига, екранізація коміксів, Джекмен – складові цього великого очікування. Як би там не було, бюджет фільму засекречений, а його реліз намічений на 2 березня.
«Привид у броні»
Вже з іншого боку підходили творці, ставлячи на рейки великого бізнесу «Привида у броні» – з боку культовості історії, поява якої датована 1991 року у формі однойменного коміксу, що вперше був екранізований через 4 роки і надалі мав з десяток втілень в анімаційних фільмах, серіалах та відеоіграх. В Сполучених Штатах зробити перший художній фільм на основі цієї манги і аніме-фільмів збиралися з моменту виходу першої анімехи 1995 року. Але спромоглися лише зараз, коли голлівудський мейдждер Paramount Pictures об’єднав свої зусилля з боллівудською компанією Reliance Entertainment, залученою до співучасті з американським бізнесом ще Стівеном Спілбергом в далекому 2010 році на етапі підготовки до створення фільму «Ковбої проти прибульців». Очікуваним не-для-знавців-історії «Привида у латах» фільм робить виконавиця головної ролі – Скарлетт Йоханссон, чия героїня – оголений робот в термо-оптичному камуфляжі-костюмі. Словом, цю бомбу чекає багато хто.
Далі до списку найбільш очікуваних продовжень року (за рейтингами та відгуками глядачів і відвідувачів кількох авторитетних інтернет-порталів) входять «Форсаж 8» (13 квітня), «Стражі Галактики 2» (4 травня), «Пірати Карибського моря: Мерці казок не розказують» (25 травня), «Мумія» (8 червня), «Тачки 3» (15 червня), «Трансформери 5» (22 червня), «Людина-павук». Повернення додому» (6 липня), «Війна планети мавп» (13 липня), «Кінгсман 2» (5 жовтня), «Тор: Рагнарок» (7 листопада) і, звісно, «Зоряні війни 8» (14 грудня). Кожний з них є бокбастером, і такі ж величезні гроші очікуються від прокату. А разом вони складають такий собі пересувний екранний «макдональдс», що паразитує на підліткових пристрастях щодо крутих тачок, крутих чуваків, сексапільних дівчат та великих грошей.
«Чужий. Заповіт»
Тож виділимо менш очевидні фільми, які, втім, так само фігурують у списку найбільш очікуваних. Зокрема, це «Чужий. Заповіт» (18 травня), науково-фантастичний фільм жахів, 8 частина про кровожерливого ксеноморфа, вперше заявленого на екранах 1979 року. Ще на той час малобюджетній11-мільйонній фантастиці вдалося заробити на ньому 104 мільйони доларів. Розтягнута на цитати, розкрадена плагіаторами та «цитувальниками», стрічка стала епохальною через свою оригінальність сюжету та еволюцію образів-героїв. Проте з роками франшиза втратила свою первинну силу і перейшла у категорію «Б». Причому відродження її творцем, режисером Рідлі Скоттом, у вигляді фільму «Прометей» не надто їй допомогло – «Прометей» «подала» глядачам заледве не найбільше розчарування 2012 року. Фактично, від цілковитого провалу його врятував дуже майстерний концепт: відлякуючи старих фанатів, він привабив нових прихильників наукової космічної фантастики. Але про сіквел взагалі нічого напевне сказати не можливо, адже «Прометей» відразу мав на меті створити паралельну «Чужому» історію, а тепер він поєднає похідне з оригіналом… Що з цього вийде, не відомо, але очікування є.
«Той, що біжить по лезу 2049»
Того ж ґатунку очікування стосується і фільму «Той, що біжить по лезу 2049» (5 жовтня). Знову мова про Рідлі Скотта, як не крути, великого майстра науково-фантастичного жанру. І знову – про перезапуск, нехай і не франшизи, а тільки одного фільму 1982 року, але теж за визначенням культового. (Манія на перезапуски раніше успішних проектів – насправді, зовсім не манія, це використання перевіреного товару, проковтнутої глядачем наживки-ідеї. І Голівуд в сучасних реаліях великих розцінок, гонорарів і, відповідно, ризиків, елементарно перестраховується, на превеликий жаль, часто-густо опускаючи планку сенсовної якості). Та на відміну від «Прометея» – на язиці медок, а під язиком льодок, – «Той, що біжить по лезу» позбавлений неприємного відчуття. Скотт височить над процесом ментором в статусі продюсера, а в режисерському кріслі сидить один з кращих нових голлівудських постановників, канадієць Дені Вільньов, автор таких неординарних фільмів як «Прибуття», «Сікаріо» та «Ворог». І перший трейлер до фільму переповнює груди запаморочливою надією на витвір, не менш потужний за оригінал.
Визначення «очікування з присмаком розчарування» може надаватися цілій групі фільмів в силу відомих проблем під час зйомок, скандалів навколо фільму чи з огляду на сам матеріал, виявлений пріквелами. Наприклад, «Народження нації» (19 січня). Це сильна історична драма вже номінована на «Золотий глобус», але зворотній її бік – скандал з осудженням її режисера, Нета Паркера, за звинуваченням у зґвалтуванні. Або «На 50 відтінків темніше» (9 лютого) – тематичне порно для дівчаток, в пріквел якого, «50 відтінків сірого», не кинув каменюку хіба що дуже ледачий.
Схожі побоювання є щодо українських фільмів, зроблених виключено національними студіями чи у копродукції з іноземними виробниками. «Гіркі жнива» (23 лютого) є канадійсько-британським фільмом, знятим в Україні та за участі української групи. Не маючи сумнівів в здоровому глузді режисера Джорджа Менделюка та в професіоналізмі виконавців Теренса Стампа, Макса Айронса та Баррі Пеппера, багато хто боїться іншого – лубочності фільму, його непереконливої нарочитості та пафосності, що, на жаль, білими нитками проступає в першому трейлері. Фільм «Давай, танцюй!» (2 березня) захоплював вже давно показаними фрагментами танців, знятими, здається, за всіма законами музично-танцювальних стрічок. Але, зважаючи, на виконання головних ролей дебютантами і взагалі не акторами та на неодноразові переноси дати прокату, постають неприємні питання з подальшим круть-верть носом. Очікуваними залишаються документальні «Рідні» (2 лютого, копродукціїя з Німеччиною, Латвією та Естонією), пригодницька «Поліна» (25 травня, Україна, Бельгія, Франція), пригодницько-фентезійна «Сторожова застава» (дата не відома, Україна) і пригодницька фантастика для дітей «Бобот» (дата не відома, Україна, Грузія). Причому, найбільш інтригуюча з них – темна конячка «Бобот» Максима Ксьонди: змонтований ним трейлер практично повторює захоплення, що виникло після минулорічного трейлеру до (неіснуючого!) «Танка», що тільки буде зніматися наступного року.
«Бобот»
Що ж усього цього витікає? Можна сказати лише про повну суб’єктивність вище написаного, навіть якщо за наведеними фільмами стоять тисячі клік-клік «мишкою» та поставлених галочок в опитуваннях. Бо ж любитель артхаусу, наприклад, точно дивитиметься в інших бік від мейнстріму, орієнтуючись на «Патерсона» Джима Джармуша (16 люте), «Тоні Ердмана» Марен Аде (2 березня) чи «Комівояжера» Асгара Фархаді (6 квітня) або на документальний блокбастер живого генія Терренса Маліка «Мандрівка часом» (13 квітня). А любитель серіалів сприйматиме очікувані фільмів взагалі за китайську грамоту, трусячись в передчутті кайфу від TV-Show, на кшталт,«Табу» (10 січня), «Твін Піксу» (30 квітня) або «Гри престолів» (25 червня). Смаки у всіх, звісно, різні, втім диму без вогню не буває, а великі кіноджерела цей дим абсорбують у своїх рейтингах та топових десятка-сотнях.
Від себе можу підкинути до вогню очікувань кілька різноформатних дровеняк – «Джекі» Пабло Ларрейна (2 березня), «Дюнкерк» від Крістофера Нолана (20 липня), «Валеріан та Місто тисячі планет» Люка Бессона (21 липня), Та, звичайно, прекрасний «Ла Ла Ленд» Дамьєна Шазелла, який хоч і знятий минулого року, в український прокат вийде цьогоріч, 12 січня.
«Ла Ла Ленд»
Насамкінець хочу попросити не забувати – не буває перемог без втрат, як завтра без вчора. Робити ставки на добрі очікування – в природі людини, принаймні, оптиміста, навіть якщо реаліст, роздивляючись на минувшину, констатує болючі розчарування.
06.01.2017