04.01.1892

Дотеперішний директор почт і телеґрафів, п. Антон Шіфнер уступає, як доносить Fremdenblatt, а на єго місце приходить п. Иван Алойсій Сеферович. Про уступленє п. Шіфнера говорено вже від весни, а именно від подорожи міністра Бакегема. П. Шіфнер подав просьбу звільнити єго з уряду за-для слабого здоровля — і у Відни вдоволено сїй просьбі, признавши уступаючому совітникови двору єго дотеперішну платню. П. Шіфнер родив ся в 1833 р. в Тарнові; в 1855 р. вступив до служби в намістництві і в 1870 р. був именований старостою. Свою політичну службу провів в Городку, Гусятинї і Жидачеві. В р. 1873 намістник Голуховскій предложив Шіфнера на директора галицках почт. На сїм визначнім становищи стояв Шіфнер через 18 лїт і справдї причинив ся до зорґанізованя институції галицких почт, так що публика зачала відноситись до сеї важної институції з повним дoвipієм. Институція галицких почт прибрала за той час внїшний вид польскій, але у внутрішной службі урядовій, помимо напору зі сторони польскої, полишив ся язик нїмецкій. В зносинах з рускою публикою хотїв п. Шіфнер послїдними часами заховати повну льояльність, але численні факти, підношені публично в руских ґазетах, вказують, що підчинені урядники не все повинувались интенціям свого управителя. Розумієсь, що енерґічне виступленє в поодиноких случаях було би стало приміром для самовільного поведеня таких урядників, котрі забувають на сей аксіом, що публична институція призначена на услуги публики. Годї також промовчати, що в пocлїдниx роках п. Шіфнер хотїв мов инавґурувати рішучій зворот що-до пошанованя прав руского народу, бо на новім будинку почтовім у Львові появилась лиш польска напись а на нових скринках почтових також поминено рускі написи информаційні. В першім случаю може руководив ся п. Шіфнер директивою, яку єму дала найвисша власть політична в краю, котра помістила на новім будинку намістництва, викінченім на два роки перед будинком почтовим, — лиш польску напись: С. k. namiestnictwo, — в другім случаю демонстрація львівских Русинів замазанєм написей на скринках та піднесенє сеї справи в соймі, стямили ще завчасу п. Шіфнеpa і він пізнавши свій нетакт, велїв справити написи на скринках. Так можна би схарактеризувати коротко правлїнє уступаючого директора.
Новий директор почт і телеграфів п. Иван Алойсій Сеферович звістний лиш зі своєї карієри урядничої, котру добув собі своєю працею і здібностями. Скінчивши права, поступив до служби в львівскім маґістратї, з-відки незабавом покликано єго до міністерства торговлї. Якійсь час стояв п. Сеферович разом з п. Кольошварим на чолї краківскої дирекції зелїзниць державних, з-відки перейшов на посаду старшого инспектора при ґенеральній дирекції зелїзниць державних у Відни. П. Сеферович обізнаний добре з дїловодством в міністерстві торговлї, котрого одним ресортом єсть і институція почт та телеґрафів, длятого можна надїятись, що розвине енерґію не лиш в справах дотикаючих самого урядованя, але і буде придержуватись конституційних законів, котрі запоручають повну рівноправність для всїх народів Австрії. П. Сеферович рівночасно зі своєю номінацією на директора почт і телєґрафів одержав гідність совітника двору.

1888 дописи