Наш товариш і співробітник д. Нестор Яворовский, що був цілий рік артистом руского театру під управою д. Івана Біберовича, а недавно змушений був виступити з театру, прислав нам обширну статю, в котрій виказує хиби, які заходять в дірекціі і заряді тоі одинокоі і краєвими грішми субвенціонованоі рускоі сцени в Галичині. Позаяк д. Яворовский має з д. Біберовичем задля особистих діференцій справу в суді, то ми вважаємо відповідним з єго статі пропустити все, що можна би вважати особистою зачіпкою, хоч з гори заявляємо, що голоси невдоволеня артистів рускоі сцени на д. діректора доходили до нас від давна. Тут подаємо тілько такі уступи з статі д. Яворовского, котрі по нашій думці трактують справу прінціпіяльно і можуть мати інтерес для ширшоі публіки, котрій так само як і нам лежить на серці добро і розвій нашоі народноі сцени. Редакція.
"...Плата артистам руского театру загалом низька; деякі підрядні артисти дістають по 15 ба й по 10 г. місячно. Артистки беруть пересічно по 25 до 30 г., за що крім удержаня мусять справляти собі всю гардеробу. Ті гажі, хоч і як мінімальні, виплачує д. діректор нераз аж в 8 ратах, хоч артисти вандруючото театру мусять скрізь платити готівкою і ще й переплачувати, бо задля свого бурлацкого житя не можуть ніде найти кредиту. Додаймо до того втрати через часті перейізди, і будемо мати незавидний образ житя тих артистів.
"За сю невелику плату вимагає д. діректор від артистів величезноі праці. Бувало так, що за 31 день (напр. від 20/6 до 20/7 1891 р.) дав театр руский 30 вистав, а коли зважимо, що трупа не дуже численна, то зрозуміємо, що майже всі артисти грали що дня. Було таке, що одна артистка майже за цілий рік буквально тілько в одній виставі не виступала.
"Театрови ведеся не зле. В р. 1890, з котрого касові рахунки маю під рукою, було доходу в загалі 19.621 г. 79 кр. а видатків 14.885 г. значить, чистий зиск виносив 4.736 г. 79 кр. Куди він дівся, того не вмію сказати; о тім, щоби д. Біберович звертав якусь часть доходів "Рускій Бесіді" — нічого не чувати".
Далі переходить наш кореспондент до пекучоі справи репертуару рускоі сцени і подає ось яку цікаву статистику.
"Від 1. січня до 12. грудня м. р. дано 229 вистав театральних (в Перемишлі, Добромилі, Золочові, Тернополі, Збаражі, Підволочисках, Скалаті, Грималові, Хоросткові, Копичинцях, Гусятині, Чорткові, Заліщиках, Городенці, Коломиі і Станіславові). Своі штуки дано 116 разів, а перекладні 118 разів. З своіх штук дано "Вихованця" 15 разів, "Різдвяну ніч" 11, Глитая 10, Дай серцю волю 9, Хто винен 10, Пані молода з Босніі 8, Полуботка 7 (чим висший Полуботок від Ярополка, котрого дано 2 рази, або від Федька Острожского, даного всего на всего 1?), Наталку Полтавку 7 разів, Чорноморців 6 і т. д. Таку драму, як "Не судилось" дано всего 2 рази, а Мирного "Діти недолі" раз. Наймички я не бачив на рускій сцені. З переводних штук дано Мікада 27 разів, Дзвони корневільскі 14, Барона циганского 13, Зі степеня на степень 11, Гальку 11, Зелений остров 9, Веселу війну 5, Гаспароне 4, Два злодіі 3 і т. д. Чув я від референта театрального д. дра Кулачковского, що "Р. Бесіда" заборонила виступів Скальских, Радванок, Бочкайок і т. д. на рускій сцені. Слава богу! Бо чи то було справедливо, давати такій пані за один виступ 50 г. з коштами подорожі і т. д., коли більша частина наших артистів мусить гірко працювати цілий місяць?! Най би були панове з "Бесіди" заглянули коли до Підволочиск, що там діялося. Там давав д. Біберович два представленя денно, пополудневе о годині 5 і вечірне о годині 9 вечір. Люде приходили до гардероби о годині 4, а виходили о 2 по півночи!"
Не дуже користно виражаєся наш кореспондент о надзорі "Рускоі Бесіди" над театром. Голова "Бесіди" др. Савчак прийіжджає на візітацію хіба раз у рік, випереджений голосною фанфарою "Дѣла", що ото йіде пан посол звідати стан трупи. А звіданє се таке, що пан посол буде в театрі на представленю, і зараз з театру вертає просто на дворець зелізниці і йіде до Львова, не вглядаючи надто педантично в стан трупи, не вислухавши жалоб артистів.
В кінці згадує д. Яворовский про справу емеритального фонду артистів рускоі сцени, та жаль, що не розповів докладно історіі фонду. Се справа важна для цілоі будущини і для розвою нашоі сцени; артисти колись дуже нею інтересувалися, та не звісно, чому вона якось "загубилася в піску". Так само згубиться мабуть в піску і справа бібліотеки театральноі, започата перед роком. На справленє бібліотеки виасигнувала була "Руска Бесіда" в 1890 р. 100 г., та артисти тілько в 1891 р. дістали за ті гроші — 4 книжки.
Подаємо тих кілька подробиць із статі нашого співробітника в надіі, що виділ "Рускоі Бесіди", а зглядно всі єі члени схочуть вглянути докладнішне в справу театру і поставити єго так, щоб і внутрішній єго заряд і артистичні вистави відповідали вимогам штуки і — людскости.
[Народ]
01.01.1892