02.01.1892

У Львові дня 2 н. ст. сїчня 1891.
Недавна стаття наша про здорову консолідацію сил руских, яку перевести можуть — як ми сказали — і переведуть єдино народовцї, викликала в прасї краєвій і поза-краєвій дискусію на той темат.
Орґан москвофілів "Галицкая Русь" зовсїм натурально боїть ся, мов біс свяченої води, таки консолідації — і підшиваючи себе і свою фракцію під загал "табору старо-руского", питає: чи старо-рускій табор — то деструктори і вороги народної консолідації? Очевидно, орґан деструкційної фракції москвофільскої не такій на дїлї наївний, щоби не потрафив зорієнтувати ся посеред складових елєментів старо-руского табору, тим більше в теперішній хвили, коли серед того табору відбуває ся розклад на два виразно і що-раз більше зазначуючі ся напрями. Не говоримо о Львові, де посеред старо-руского табору по-за кулісами борба тих двох напрямів доходить, як відомо, аж до скандалів, до котячої музики під вікнами старійшини найстаршого і найповажнїйшого на Руси института, — але прояв той показує ся зовсїм докладно і на провінції.
А вже-ж віче в Бродах єсть з того взгляду дуже поучаюче. Там же стерли ся оба напрями табору старо-руского: з одної сторони посол о. Сїрко з своїми одномишленниками з округа брідского а з другої сторони представителї львівскої москвофільскої громади з своїми нечисленними обаламученими жертвами з посеред селяньства. То само проявило ся опісля і на вічу в Турцї. На перекір задушевному бажаню львівскої кліки москвофільскої — віче в Турцї — як констатує наш кореспондент — обійшлось без демонстрацій москвофільских. Видно зі всего, що холодна розвага бере серед рускої суспільносги верх над страстями роздуваними штучно людьми злої волї, бажаючими хаосу між Русинами, щоби тим вигіднїйше могти провадити свої пропаґанди...
Орґани польскі занимають в теперішній ситуації становище супротив Русинів неприхильне, а супротив народовцїв найпаче. У Львові нема нинї нї одного орґану польского, котрий би симпатично відносив ся до справи народної і не ятрив против народовцїв, а тим більше против консолідації сил руских через народовцїв і на основі народній. Они же добре розуміють, що народовцї — нині єдині Русини, котрі з одної сторони в силї придбати якісь позитивні здобутки галицкій Руси, а з другої сторони спосібні перевести здорову консолідацію сил руских з цїлого краю. Одно і друге сусїдам нашим не на руку, тож і старають ся тому запобігти, а праса польска після засади "dividе", щоб то "imperare"... В теперішній хвили се "dividе" обчислене очевидно на шкодженє народовцям, яко силї рускій в краю, з котрою головно треба рахуватись, тож і не диво, що в польских орґанах скрізь бачимо тепер намальованих по стїнах страшних чортиків то москвофільских то радикальних... Однакож ми на се можено сказати з флєґматичним спокоєм: "страхи на Ляхи..."
Щиро і здорово-мислячі елєменти серед суспільности рускої тим не дадуть ся збаламутити — вже хоч-би длятого, що в галицко-польску щирість для справи рускої справдї трудно вірити, — а одно що може польска праса по части осягнути, то хиба се, що якась частина праси пoзa-краєвої може повтаряти за нею нїсенїтницї про відносини серед Русинів в Галичинї. Однакож се річ не такої ваги, щоб з нею так дуже числитись, бо прецїнь ті круги, котрим залежить на пізнаню правдивого, фактичного стану суспільности рускої, певно не будуть переймати всего, що по водї плине, і то по такій каламутній водї польских та жидівских орґанів...
Народна справа руска в Галичинї находить ся нинї на добрій дорозї і до консолідації всїх конструктивних сил руских в краю дійти мусить, без огляду на те, що сe не лежить в интересї ворогів чистої і честної рускої справи народної.

1888 дописи