Підсмутки року

Найбільшою подією 2016 року в очах українців є антитерористична операція. Незважаючи на те, що АТО триває два з половиною роки, незважаючи на те, що теперішній рік є найменш кривавим порівнянно з попередніми, — війна на Донбасі залишається центром найбільшої уваги українців, раною, яка не гоїться і не припиняє боліти. Соціологи дослідили: АТО стала подією року для 14,4 % українців. Це втричі більше, ніж зміна уряду, і майже вдесятеро більше, ніж відтермінування безвізового режиму з ЄС.

Інерція «в мінус»

Політолог Володимир Фесенко, коментуючи ці результати на прес-конференції, означив, що громадська думка українців є «інерційною». Тобто суб'єктивні відчуття пріоритетів — а це, зокрема, війна на Донбасі — не змінюються протягом тривалого часу й визначаються незмінними тривогами. При тім громадяни, як і в попередні роки, дуже переймаються за добробут і свою можливу бідність, поєднуючи це з огульною недовірою до владних інституцій. Війна на Донбасі, яка породжує відчуття небезпеки і формує неґативне тло для сприйняття решти подій, — помножує збентеженість суспільства.

Власне, якщо зважати на фактор «інерційності», то наступна за ранґом подія року теж є сподіваною. Згідно з результатами спільного опитуванням фонду «Демократичні ініціативи» та Центру Разумкова (проведеним буквально днями, 16–20 грудня), для 8,5 % українців найбільшою подією року є підвищення комунальних тарифів.

Дещо менше громадян — 8,2 % — найбільше пройнялися впровадженням електронних декларацій. І це, зазначимо, єдина серед трьох топ-подій рейтинґу, котра, власне, і є подією у класичному інформаційному потрактуванні, котра цілковито вписалася у 2016 рік, від моменту законодавчої імплементації до вибухового звітування чиновників.

Тут ми дозволимо собі відійти від анкетної композиції і перейдемо до кінця соціологічного опитування. Адже події, котрі українці сприймають як головні у 2016 році, прямо корелюють із тим, як громадяни розставляють пріоритети на майбутнє, або як вони бажають собі вирішення державних проблем: хтось собі згадає про це за келихом новорічного шампана, хтось пропустить через родинну дискусію за різдвяною зустріччю, хтось вкладе це у вертеп-сценку на актуальну соціально-політичну проблематику.

Отже, на питання про те, чим саме має заопікуватися влада, три чверті каже: вреґулювати ситуацію на Донбасі й добитися миру (74,9 %). Далі — широка палітра матеріальних турбот: вреґулювати ціни і знизити комунальні тарифи (56,4 %), розвивати економіку і сприяти бізнесу (48,2 %), підвищувати зарплати і пенсії (41,6 %). Також 45,6 % настановляють владу, що треба стати на боротьбу з корупцією та корупціонерами.

«Три найбільш складні і найбільш нагальні проблеми — це Донбас, і економіка, і корупція. Так було і в минулому році, — коментує директор «Демократичних ініціатив» Ірина Бекешкіна. — Ці проблеми вирішуються надто довго, надто складно, і [їхнє вирішення] не відповідає очікуванням людей».

Водночас соціологи зауважили, що настрої українців дисонують з реальним перебігом подій у державі і з темпом впровадження змін. Про це свідчать кілька маркерів із самої анкети. Наприклад, попри велику чутливість суспільства до питань добробуту лише 1,2 % сприйняли збільшення мінімальної зарплатні та пенсії як головну подію року. А водночас із запитом на посилення антикорупційної політики лише 2,1 % висловили повну довіру до новоствореного Національного антикорупційного бюро, а ще 24,6 % сказали, що довіряють НАБУ частково (це дуже посередня оцінка, співмірна з інституційним рейтинґом СБУ).

Лише гірші

Політиком року, згідно з оцінкою українців, є Петро Порошенко. Чи це підстава для втіхи на Банковій? Навряд. Згідно зі спостереженням соціологів, ще жоден політик не опинявся на підсумковому щаблі з таким низьким результатом — 9,5 %.

«Це найнижчий показник, який отримував "політик року", починаючи із 2000 року, коли ми вперше поставили це питання, — коментує директор соціологічної служби Центру Разумкова Андрій Биченко. — Попередній "антирекорд" також належав Порошенку, котрого назвало політиком року 12,8 % (2015 рік. — Z). А до того не бувало, щоб когось називали політиком року менше 15 % респондентів».

Як вважає директор Інституту ґлобальних стратегій Вадим Карасьов, президент Порошенко став найуспішнішим політиком року завдяки концентрації влади у своїх руках, а також усуненню конкурентів. «Що відбулося за 2016 рік? Остаточно парламентсько-президентська республіка стала президентсько-парламентською, а я би навіть сказав, що президентською. За цей рік відбулася концентрація, централізація влади навколо президента. Прем'єр — його. Парламент, фактична більшість, — його. Вона постійно балансує на межі, але 270 голосів за бюджет — це багато про що говорить», — тлумачить Карасьов.

Президентська команда, зазначає експерт, дуже вдало маніпулює опозиційними силами. Зокрема, Радикальна партія та «Опозиційний блок» постійно показують себе у ситуативній співпраці з БПП — через це Карасьов називає колишніх «реґіоналів» «Опортуністським блоком», а Ляшка вважає найбільш бажаним конкурентом для Порошенка у другому турі майбутніх виборів. Партію «Самопоміч» вкупі з Андрієм Садовим, на погляд політолога, вже «збили». «Рейтинґ Садового перетворився на сміттєвий, у буквальному та фіґуральному сенсі. Сміттєвий рейтинґ у бізнесі означає переддефолтний стан», — згущує Карасьов.

Саакашвілі після відставки опинився поза інформаційним простором. Роль олігархів вкупі з грізним Ігорем Коломойським знівельовано. На думку Карасьова, серед олігархів нині певний вплив утримує Рінат Ахметов — але його зберігають, зважаючи на донбаський конфлікт. А молодих політиків, згуртованих під брендом «Єврооптимістів», — нейтралізовано. «Одних переварили у фракціях, в котлі істеблішменту. А інші подумали, що вони зірки, герої, супергерої і політичні "бетмени", — а їм показали: ні!», — додає політолог.

Зневіра й розчарування — стрижнева емоція українців, коли вони починають проектувати події 2016 року на конкретних персоналій. В Україні нема жодного політика, що збирав би довкола себе більше позитивної опінії, аніж неґативної. Найкращий баланс довіри мають «перший непрохідний» політик Анатолій Гриценко (-20,5 %), а також віце-спікери Верховної Ради Ірина Геращенко (-22,2 %) та Оксана Сироїд (-32,4 %). Суспільство найбільш неґативно оцінює очільницю Національного банку України Валерію Гонтареву (-80 %), а також колишнього прем'єр-міністра Арсенія Яценюка (-71,6 %) та його партійного соратника Арсена Авакова (-71 %). Порошенко має в цьому табелі середню оцінку поміж іншими значеннями (-44,2 %).

Найсумніше, що попри тотальний «мінус» для чинної екіпи українці не бачать когось нового на політичне лідерство: лише 18,7 % респондентів кажуть, що такі потенційні лідери є. Втім, якщо подивитися на список політиків, який пропонує та групка з 18,7 %, то хочеться плакати. У списку — або старі обличчя, або «надуті» політичні проекти, або пройдисвіти.

Якщо конкретніше, то як потенційних молодих лідерів українці найчастіше згадують про Надію Савченко (11,4 %) та Міхеїла Саакашвілі (10,8 %). Далі йде тандем політиків із новоствореної партії «За життя»: Євген Мураєв (7,9 %) і Вадим Рабинович (7,1 %). Нижче розташувалися Олег Ляшко (6,3 %), Юлія Тимошенко (5 %), Юрій Бойко (4,5 %) — такі «нові», що нема ради. Між ними ще застряг Єгор Соболєв (5,6 %).

Не прибідняймося

Згідно з баченням експертної спільноти, найважливішою позитивною подією 2016 року стали впровадження електронного декларування та початок роботи нових антикорупційних інститутів (24 бали). На тему е-декларування погляди фахівців перегукуються з реакцією широкої соціологічної вибірки, враженої оприлюдненням статків. Подібно до громади, експерти теж мають суперечливі враження щодо антикорупційної боротьби, бо вона ніби й позитивна, але… Експерти називають головною «внутрішньою» поразкою України у 2016 році недостатнє викорінення корупції.

Друга подія в рейтинґу експертної версії — санація банківської сфери та націоналізація «Приватбанку» (10 балів). У цьому думка фахівців дисонує з відчуттями загалу. Для українців ліквідація та націоналізація банків «заважила» лише на сьому сходинку в рейтинґу найбільших подій. При тім поспільство трактує всі перипетії, пов'язані з банками, неґативно — див. демонічний «антирейтинґ» Гонтаревої.

Третя подія — формування уряду Гройсмана, вихід з політичної кризи.

Політолог із Центру «Пента» Володимир Фесенко дивується з громадського песимізму: «Дуже часто неґативи [у суспільній думці] були пов'язані з позитивами. Рік починався із парламентсько-урядової кризи, але кризу вдалося подолати, і політична ситуація впродовж року була більш-менш стабільною. Зміна уряду, на мій погляд, стала ключовою подією року. Що є принципово важливим — хай повільно, із проблемами, з деформацією, але продовжився хід реформ. Це, на мій погляд, є найбільшим позитивним досягненням», — коментує Фесенко.

Зі слів виконавчого директора Центру економічної стратегії Гліба Вишлінського, 2016 рік став для України роком макроекономічної стабілізації. «Рівень інфляції суттєво зменшився: грудень до грудня матимемо десь 12 %, що більш-менш відповідає інфляційній цілі Національного банку. Ми бачимо зростання реальної зарплати: за останніми даними, вона зросла на 9 % (це заробітна плата, скоригована на індекс споживчих цін). Ми бачимо зростання приватного споживання, ми бачимо зростання приватних інвестицій», — перелічує Вишлінський. Експерт констатує, що основним об'єктом для індивідуального інвестування українців є будівництво, яке виявилося замінником для інвестицій у бізнес. «Фактично недовіра до банків та до інших фінансових інститутів вилилася у більшу довіру до цегли і бетону», — зазначає Вишлінський.

Експерт також позитивно оцінює націоналізацію «Приватбанку». «Банк працював як велика фінансова піраміда, протягом багатьох років забезпечуючи фінансуванням бізнес своїх власників», — коментує керівник Центру економічної стратегії. Ще один позитив — схвалення бюджету-2017, який, попри все, запрограмований на менший дефіцит, ніж теперішній.

Згідно з баченням Вишлінського, Україні треба сподіватися на певний економічний поступ і в 2017 році, якщо не відбудеться радикальних сценаріїв, «якщо до нас не прилетить якийсь чорний лебідь». А таким «чорним лебедем», припускає експерт, може стати критичний рівень недовіри суспільства до політиків.

«Причина, чому ми бачимо все "в мінусах", чому ми спостерігаємо дуже низький рівень оцінок загальної ситуації в державі, низький відсоток довіри до президента, до влади загалом і до будь-яких політичних сил, — це наслідок дуже повільного відновлення економіки після падіння на 17 % протягом двох років. Однак не треба забувати про ще одне падіння у 2008–2009 роках, яке не було компенсоване під час правління Януковича. Думаю, що треба враховувати ще позицію людей у 2006–2007 роках, які думали, що ситуація погіршується, а насправді вони тоді просто не розуміли, що ситуація покращується», — тлумачить Вишлінський.

Далі — самі

Із зовнішньополітичними підсумками року все набагато простіше. Настільки просто, що можна вкластися у п'ять літер: Трамп.

Більше третини українців — 37,4 % —  як найважливішу подію 2016 року в світі трактують вибори у США. Ще 11,5 % згадали про воєнне втручання Росії в Сирії, а 10,8 % — про війни загалом.

Перемога Трампа має вагоме значення і для українських експертів. Однак треба зазначити, що вони, згідно з анкетою, коментували не просто світові події, а ті, котрі пов'язані з Україною.

Отож найбільшою поразкою держави на зовнішній арені експерти назвали ненадання Україні безвізового режиму з ЄС — 30 голосів. Перемога Трампа на виборах у США та провальна ставка на Гілларі Клінтон — 18 балів. Безперспективність мінських угод, квола позиція Заходу щодо імплементації мирного плану — 17 пунктів. Неґативний референдум у Нідерландах — 13 згадок.

Найбільшими перемогами, на думку фахівців, є продовження санкцій проти Росії — 23 голоси, а також визнання Росії державою-окупантом (зокрема, у резолюціях ООН) — 21 згадка.

Науковий директор Інституту євро-атлантичного співробітництва Олександр Сушко каже, що ситуація для України на міжнародному рівні стала несприятливою: нам більше не випадає сподіватися, щоб Захід допомагав вирішувати проблеми. «Міжнародне середовище переживає не найкращі часи. Світ перебудовується "на марші". Найпростіший висновок: вчитися розраховувати на власні сили», — наголошує Сушко.

На погляд експерта, Україні доведеться докладати великих зусиль для того, «щоб отримувати нових друзів там, де, здавалося, друзів нема». Зокрема, намагатися знайти комунікаторів у команді нового президента США. «Адміністрація Трампа має свої виразні риси, і було б дуже дивно, якби ці риси не намагалася використати українська дипломатія. Зокрема, йдеться про такий надмірний прагматизм, намагання розв'язувати ситуацію у спосіб, де меншу роль відіграють гуманітарні цінності, а більшу роль відіграє розуміння вигоди», — пропонує Сушко.

«Вони бояться бути разом із лузерами. Це психологічний тип Трампа і багатьох подібних йому — не належати до однієї обойми з лузерами. Для України це задача надскладного рівня, щоб продемонструвати, що вона не є частиною того світу, який кудись падає, а навпаки: є перспектива, маємо ресурс для майбутнього. І це, очевидно, є цікава задача», — резюмує експерт.