Джилліан Тетт

Політика Трампа в парадоксальний спосіб може прискорити автоматизацію і скорочення  робочих місць

 

 

За останні місяці антропологи ретельно дослідили широкі маси американських робітничих джунґлів у пошуках відповіді на одне з головних запитань нашого часу: що станеться з робочими місцями людей, коли з'являться роботи?

 

Ви, мабуть, чекаєте, що відповідь буде дуже сумною. Майже всі економісти погоджуються в одному: цифрові технології виконують багато робіт, що їх колись робили люди.

 

Промислове виробництво є особливо яскравим прикладом цього. Дослідження, яке здійснив університет Болл-Стейт, показує, що за період 2000–2010 рр. у промисловому виробництві було втрачено 5,6 млн. робочих місць — майже дев'ять з десяти через автоматизацію, а не ринок. Могло бути гірше: консалтинґова компанія McKinsey оцінює, що 45 % завдань, що їх сьогодні виконують люди, можуть бути автоматизовані в міру того, як алгоритм поширюватиметься на сферу обслуговування. Це тотожне 2 трлн. доларам річної зарплати і мільйонам робочих місць.

 

Звучить моторошно. Утім є гостроцікава особливість. Коли антропологи провадили «дослідження участі» серед американських робітників — це дослідження того, що насправді відбувається у щоденному житті людей, а не вивчення низхідної статистики, — то виявили складнішу історію, ніж ту, що можуть повідати голі цифри.

 

Так, машини ліквідовують деякі людські робочі місця, але люди також працюють з роботами в нових ролях. Ця нова оптимістична історія зазвичай є невідомою, однак вона заслуговує на куди більшу увагу ще й з огляду на те, що президент-елект Дональд Трамп наступного місяця заступить на свою посаду.

 

Розгляньмо дані, отримані Бенджаміном Шестаковскі, антропологом, який 19 місяців пропрацював у каліфорнійській компанії, яка використовує цифрові технології, щоб з'єднати покупців і продавців побутових послуг. Спочатку пан Шестаковскі припускав, що його дослідження покаже, як машини витісняють людей-робітників. Коли він зробив аналіз на місці, то зрозумів, що компанія розвивається настільки швидко, має такі великі і складні комп'ютерні системи, що постійно набирає більше людей, а не роботів, — щоб керувати даними і здійснювати їх контроль та інтерпретацію. «Програмне забезпечення автоматизації може замінити робітників, але воно також створює нові доповнення "людина-машина"», — розповів він нещодавно на зустрічі Американського антропологічного товариства, зауваживши, що «компанії створюють нові типи робочих місць».  

 

Інший антрополог, Шрігарш Келкар, побачив той самий алгоритм у світі освіти. Донедавна він припускав, що посилення ролі цифрових навчальних засобів зробить учителів-людей менш важливими. Але, побачивши викладачів у дії, пан Келкар виявив, що вчителі-люди працюють з тими цифровими інструментами, щоб підвищити свою ефективність. Питання не в тому, що роботи автоматизують роботу, каже він, а в тому, що «з'являються об'єднання людей та комп'ютерів».

 

Очевидною відповіддю є те, що аж ніяк не ясно, чи є ці історії типовими і чи знає хтось, чи ці нові «об'єднання» людей та машин створять достатньо робочих місць, аби компенсувати ті, що були втрачені через автоматизацію. До того ж нова цифрова робота може виглядати менш привабливою, ніж старі посадові функції, оскільки її часто визначають як «тимчасову роботу», з працівниками, що не є найманими і надають послуги на замовлення.  

 

Разом з тим виявлене антропологами не варто іґнорувати. Почнімо з того, що воно наводить на думку, що існує гостра потреба в стратегах для отримання кращих даних про те, що насправді відбувається в американському виробництві. Антропологічні дослідження є маломасштабними, тимчасом як макрорівневі дані є несподівано непереконливими, почасти тому, що Статистичне управління здебільшого збирає дані традиційними способами. «Ми не знаємо, що діється з тимчасовою роботою нині, — каже антрополог  Мері Ґрей, яка працює в Microsoft. — Інформаційно-технологічні компанії стежать за трудовими ресурсами анітрохи не краще, ніж Статистичне управління».

 

По-друге, якщо комусь вдасться зобразити точну картину цих трудових ресурсів, вони мають показати її панові Трампу. За останні місяці президент-елект не раз стверджував, що він рішуче налаштований мати більше виробничих підприємств в Америці, почасти тому, що він — помилково — любить звинувачувати у зменшенні робочих місць у виробництві конкуренцію з Китаю чи Мексики. Але якщо він досягне своєї мети «Америка понад усе», то — в парадоксальний спосіб — лише прискорить тенденцію автоматизації, оскільки компанії екстрено скорочуватимуть видатки. Це не конче мусить стати чимось поганим, але наводить на думку, що сподівання пана Трампа відновити американські робочі місця в старому стилі є помилковими. 

 

І тут переходимо до третього пункту — нагальної потреби у ширших політичних дебатах про те, як підготувати робітників до життя в цьому новому світі. Вишкіл трудових ресурсів має змінитися, щоби прищеплювати більше цифрових навичок. Потрібні нові моделі соціального забезпечення, пенсійної системи та охорони здоров'я, щоб охопити працівників, найнятих за нестандартною схемою зайнятості.

 

Деякі стратеги розуміють це. Наприклад, сенатор-демократ Марк Ворнер обстоює нову систему соціального забезпечення для працівників, найнятих за нестандартною схемою зайнятості. Але для того, щоб ці дебати мали хоч якийсь серйозний успіх, потрібно, щоб до них долучився технологічний сектор. Наразі Кремнієва долина була не надто активною в цьому питанні, але пан Трамп, як виглядає, сповнений рішучості витягти їх у світло прожекторів: минулого тижня він запросив технологічних лідерів у Трамп-тауер, щоб «заспокоїти» їх щодо своїх планів.

 

Тож Кремнієвій долині варто скористатися цим шансом і почати діалог про те, як допомогти людям давати собі раду з тими роботами в роботі. Бо інакше настане день, коли Кремнієва долина сама опиниться в ролі обвинуваченого за втрату американцями робочих місць.

 


Gillian Tett
How robots are making humans indispensable
Financial Times, 22.12.2016
Зреферувала Галина Грабовська

29.12.2016