27.12.1941

В неділю 14 грудня, нечисленна українська колонія в Римі вітала в себе дорогого гостя, Преосв. Івана Бучка, що виїхав був, за місяць до окупації Галичини большевиками, до Південної Америки, як Апостольський Візитатор її українського населення. По закінченні візитації, Преосв. Іван хотів був вертатися до Львова, щоб ділити, разом із іншими єпископами українськими, долю українського народу під большевицьким безбожницьким та антиукраїнським режимом, — але совєтське посольство в Вашінгтоні відмовило йому візи: московський уряд мав досить клопоту вже і з тими єпископами, що, на чолі з Митрополитом Андрієм, гідно відстоювали національні та релігійні позиції, і не мав охоти впускати ще одного, що залишився був за кордоном. Отже Преосв. Іван мусів був осісти тимчасово в Ню-Йорку, перебравши там на себе парохію св. Юра та беручи активну участь в українському громадському житті. Звільнення України від большевиків окрилило його новими надіями та додало сили для переборення різних труднощів, щоб — мало не в останні дні перед проголошенням війни з Америкою, — опинитися в Римі, по дорозі до Львова. В жвавій і приємній розмові, пересилуваній дотепами та влучними поміченнями, Преосв. Іван оповідав в тісному гуртку українських громадян Риму про життя заокеанських братів та про різні пригоди, що траплялися з ним підчас його об'їзду українських колоній в Бразилії та в Аргентині. Неможливо переповісти тут в коротких словах всього того, що оповідав Преосвященний, — зазначимо тільки коротко, що в Америці, не вважаючи на численні вислови льояльности до місцевих властей, що їх складали українські чільні організації та окремі визначні українські діячі, вся українська еміграція стоїть під знаком приналежности до "німецької п'ятої кольони". Під самим Ню-Йорком виготовлено концентраційний табор на 750.000 люду, і українське громадянство в Сполучених Державах знає, що велика його частина має там опинитися... Сам Преосв. Іван зазнав досить неприємних хвилин під час англійської контролі на Бермудах, куди мусів пристанути невтральний еспанський корабель, яким їхав Преосвященний, бо того вимагала озброєна воля поборниці "свободи морів"... Преосвященному ставилося в особливу провину його листовний зв'язок з Римським Пресовим Бюром.
Преосвященний Іван мав вже авдієнцію у Папи, який не тільки вислухав з великою цікавістю доповідь українського єпископа, але й поблагословив його та "багатострадний народ український".
Преосвященний Іван має надію бути у Львові десь на початку січня.

1938 без політики