(Лембергер Глілямпенфабрік)
При вул. Львівських Дітей ч. 66 у Львові приміщується львівська фабрика жарівок. Ця фабрика повстала ще в 1933 р. як приватне підприємство, але за часів Польщі не мала вона змоги належно розвинутися. Коли осінню 1939 р. Львів зайняли большевики, вони рівночасно з іншими заводами знаціоналізували теж львівську фабрику жарівок. Та майже дволітнє хазяйнування большевицьких "директорів" і "інженерів" у тій фабриці не лиш що не причинилось нічим до розвитку цієї фабрики, але навпаки довело її майже до руїни. Чого не доконала руїнницька большевицька "господарка", це завершила війна. По відступі большевиків зі Львова, фабрика представляла одну руїну; будинки з порозбиваними дахами, поломаними вікнами і дверима. Так виглядала ця фабрика, коли я зайшов туди в перших днях липня 1941 р. З приходом німецької армії у Львів, доручено урухомлення і ведення цієї фабрики інж. Литвинцеві. Роздобувши конечний матеріял до відбудови та привівши фабрику до можливого ладу і вигляду, інж. Литвинець уде в половині місяця липня ц. р. урухомив фабрику та розпочав продукцію жарівок, переводячи рівночасно дальший ремонт та розбудову фабрики.
Перед кількома днями довелось мені знову побувати у тій фабриці. Та вступивши на подвір'я, я майже не пізнав фабричного будинку. Його так основно зремонтували, що в першій хвилині не можна було повірити, щоб за так короткий час усе так змінилось. Цілий головний фабричний будинок наново обтинкований та побілений, дахи понаправлювані, а то й наново бляхою побиті, всі вікна, брами та двері наново полякеровані. Мило здивований, вступаю на сходи і коридори фабрики. Бачу, що і тут усе відновили. Ціла долівка на коридорі тепер нова, чиста, потягнена покостом. Також у кімнатах, де працює дирекція та адміністраційний персонал вставили нову, паркетову долівку, перебудували кафлеві печі, відбілили стіни, вставили нові вікна і двері, словом привели всі бюрові кімнати до культурного, західно-европейського вигляду.
Поладнавши орудку у дир. Литвинця, просив я його, щоб був такий добрий та дозволив мені оглянути всю фабрику, якої обновою я був мило заскочений. Інж. Литвинець не лиш погодився сповнити мов прохання, але сам заявив готовість провести мене по фабриці.
Ми ввійшли до фабричного відділу. Насамперед зайшли ми до канцелярії технічного керівника фабрики інж. Пйотровського, що працює на фабриці від її оснування, т. є від 1933 р. В його руках скупчується ввесь технічний провід фабрики. З його вияснень довідуємося, що фабрика чимраз краще розвивається, що коли продукція в перших місяцях не сягала 50 тисяч жарівок у місяць, тепер фабрика, після поширення простору фабричної робітні майже на 2/3, виробляє у місяць около 90 тисяч жарівок, а з часом, коли закінчиться розбудова, не число певне подвоїться.
Випродуковані жарівки є високоякісні та вже здобули собі великий попит, чого найкращим доказом є, що головними виборцями жарівок є крім Центросоюзу німецькі військові та державні установи, а в останніх часах надходять вже більші замовлення також з Райхскомісаріяту України.
Оглядаємо фабричну робітню. — При станках працюють робітниці. Вони зайняті працею і тому в залі царить тиша, переривана лиш шумом моторів. Тут завважив я, з яким довір'ям відносяться робітниці до директора. Всі вони, не перериваючи праці витають його кивненням голови та якоюсь прихильною усмішкою. — Приявний при тому другий інженер фабрики, інформує мене, що дир. Литвинець, хоч строгий в виконуванню обов'язків супроти себе і супроти кожної робітниці, все ж відноситься щиро й гуманно до всіх своїх співробітників; він все найде хвилинку часу, щоб до кожної робітниці промовити приязне слово, помогти та заохотити її до праці та всякими способами допомогти їм в їхньому положенню. От довідуюсь, що в тих днях відкриває дир. Литвинець на фабриці дешеву кухню для працівників фабрики; вже й деяких харчів придбав на ту ціль і найшов відповідне приміщення, якого ремонт викінчується.
За фабричною робітнею є ще два великі магазини, один на випродукований товар а другий на сирівець. На подвір'ї помічний партеровий будинок. Він теж свіжо відремонтований. В ньому міститься стайня на коні, гараж на авто, прачкарня до миття скла, столярня та два підручні магазини. Всюди б'є в очі чистота і порядок, всюди, так в канцеляріях, як в фабричній робітні, а навіть на подвір'ї.
У фабриці крім директора, працюють ще 4 інженери та 7 осіб адміністраційного персоналу. Позатим працює 60 робітниць та кілька осіб помічного персоналу, як візники, сторожі, шофери, тощо. До розвитку фабрики незвичайно причинився комісаричний управитель фабрики п. Ведель, який, ставши перед двома місяцями комісаром фабрики, щиро нею піклується та допомагає дирекції, стараючись про заосмотрення фабрики сирівцем, який тепер так тяжко добути.
Виходжу з фабрики підбадьорений, в гарнім настрою. Мимохіть насувається мені думка, як великі є у нас можливості розвитку нашого занедбаного промислу, коли провід промислових заводів попаде в руки наших енергійних, працьовитих, а при тому фахових людей.
Іван Я...вич.
