«Марк Твен мав рацію. Передбачити майбутнє практично неможливо. І спеціалісти часто дають маху», – розповідає німецький автор Вінс Еберт для Spektrum.de.
Вінс Еберт.
Що було б, якби ми могли подивитися в майбутнє? Про надійність прогнозів на майбутнє є гарна праця. В 80-их ХХ ст. соціальний психолог Філіп Тетлок, шанований експерт в різних фахових галузях, зібрав конкретні оцінки майбутнього. «Як змінюватиметься ціна на нафту впродовж 20 років?», «Чи стане Китай новою наддержавою?», «Чи зможемо ми коли-небудь активувати вітрові турбіни без ядерної енергії?».
Загалом вчений опитав 248 спеціалістів у різних галузях та отримав близько 80 тисяч детальних оцінок подій і розвитку майбутнього. Потім Тетлок почекав 20 років і порівняв твердження науковців з реальністю. Результат приголомшив: майже всі припущення експертів виявилися хибними. 15% подій, які вважали цілком немислимими, відбулися насправді, а 25 % тих, на які очікували з цілковитою певністю, так і не наступили.
Також Тетлок прослідкував кореляцію між якістю експертних прогнозів і частотою, з якою вони з’являються на телебаченні. Відоме також як «золоте правило виробників ігристого вина»: найбільші пляшки зазвичай найголосніше вистрілюють.
«Ми думаємо, що існує світовий ринок для принаймні п’яти комп’ютерів», – сказали в IBM 1943 року. «Хто, на біса, буде слухати актора?», – відзначили у «Warner Brothers» 1927-го. «Лоліта і я завжди будемо разом», – був певен 1998-го футболіст Лотар Маттеус.
Чому поглянути в майбутнє так складно? Воно залежить від багатьох чинників. Наприклад, кожні 10–20 років, залежно від галузі, знання та технології подвоюються. Лише ця динаміка робить неможливими передбачення майбутнього на понад 10 років вперед. Ще 2005 року дизайнера Рудольфа Мосгаммера (Rudolph Moshammer) задушили телефонним дротом. Сьогодні це технічно було б неможливо.
Якщо щось і можна з певністю сказати про майбутнє, так це те, що воно нас здивує. Сьогодні ми не літаємо з наплічниками-ракетами в повітрі, не їмо їжу астронавтів і не маємо ліків від раку. Також у нас немає мурів, натомість є Інтернет і пігулка, що здатна спричинити ерекцію. І давайте відверто: кому ще потрібні ті рюкзаки-ракети?
Зрештою, навряд чи хтось здатен передбачити, як розвиватимуться в майбутньому наші бажання, вподобання, потреби. Але хіба це так погано? Адже якби світовий розвиток був би цілком визначеним і вирахуваним як годинниковий механізм, це означало би, що майбутнє не піддається сумніву. А якщо так, то що тоді свобода? Свобода, прогрес та інновації – ціна непередбачуваності.
Чому, наприклад, нас так тішить титул чемпіона світу з футболу? Я думаю, причина також в цій непередбачуваності. Інакше кажучи: якби перед ЧС-2014 розумний Google-алгоритм однозначно вирахував, що Німеччина переможе Бразилію у півфіналі з рахунком 7:1 і що Маріо Гетце у фіналі заб’є переможний гол у додатковий час, то шість тижнів у Бразилії для всіх учасників були би до смерті нудними.
Принцип непередбачуваності робить наше життя захоплюючим, породжує стимули та сенс. Він заставляє нас тремтіли та переживати, сумніватися й сподіватися. Через те, що майбутнє є непізнаним, ми переживаємо найкращі моменти.
Навряд чи можна передбачити майбутнє в довгостроковій перспективі. Другий основний закон термодинаміки логічно пояснює, що наш Всесвіт невблаганно котиться в безлад. З іншого боку, третій закон термодинаміки гласить: неможливо досягнути абсолютного нуля. І це дає надію: хай як тобі зле, для падіння ще залишається простір.
Vince Ebert
Prognosen zur Zukunft sind ... schwierig
Spektrum.de, 25.12.2016
Зреферувала Соломія Кривенко
25.12.2016