Розробник штучного інтелекту, астроном, спеціаліст з репродуктивної медицини і гакер – вони потрапили до списку людей 2016-го року, які, за версією фахового видання Nature, мають бути відзначені. Позаяк кожен з них упродовж року визначав порядок денний сучасного наукового світу: чи то особливими відкриттями, чи суперечливими експериментами, чи дискусійними зауваженнями.



Редакція журналу «Nature» оприлюднила список найвпливовіших науковців року, що минає. Зображення: JVG/Folio art/Nature.



Під кінець кожного року редактори вісника «Nature» обирають десять науковців, які, на їхню думку, найбільше сколихнули світ упродовж року, що минає. «До цьогорічного списку потрапили науковців зі всіх куточків планети та галузей науки: від астрономії та репродуктивної біології до прав меншин у науковому середовищі», – каже Річард Монастерський (Richard Monastersky), один з редакторів Nature.

 

Поміж десяти науковців року є засновник компанії DeepMind Деміс Хассабіс (Demis Hassabis) – засновник штучного інтелекту AlphaGo. У березні 2016 розробка зчинила переполох, бо їй вдалося, здавалося б, неможливе: програма перемогла міжнародного чемпіона китайської настільної гру ґо Седола Лі (Sedol Lee). З огляду на велику кількість можливих позицій і послідовність ходів ґо є складнішою, ніж шахи. Й ніхто дотепер не міг подумати, що комп’ютер здатен здолати живого майстра ґо. Проте Хассабіс, що й сам має славу шахового вундеркінда, не злякався. 2010-го він заснував фірму DeepMind, розробив здатний до навчання штучний мозок, що працював завдяки нейронним мережам, і навчив його грати в ґо. Штучний інтелект назвали AlphaGO, й у січні 2016-го він переміг європейського майстра з рахунком 5:0. «Це – неймовірна перемога у сфері штучного інтелекту– й особистий тріумф Хассабіса», – написали в Nature.

 

Про комп’ютер, рівність можливостей у розвідках і доступ до фахової літератури йшлося Александрі Ельбакуян (Alexandra Elbakyan), що також потрапила до списку людей року. З огляду на те, що її університет не міг сплатити високі ціни на абонемент і статті з фахової літератури, казахська дослідниця взяла ініціативу в свої руки: вона зламала paywalls фахових видань й отримала необхідну літературу для своєї випускної роботи. З часом усе більше колег-науковців просили IT-експерта і для них дістати необхідну літературу, тож 2011 року Ельбакуян створила піратський веб-сайт Sci-Hub. Він дає змогу хакнути статті й одразу їх скачати, охоплює майже 60 мільйонів фахових публікацій. Це – очевидне порушення авторських прав. У результаті на Ельбакуян подали до суду, і для власної ж безпеки вона не розголошує місця свого перебування. Та, на думку Nature, нелегальним сайтом спеціаліст звернула увагу на важливу проблему сучасної науки: високі ціни на фахові журнали ставлять під сумнів рівність можливостей та обділяють бідніших, але через це не менш видатних науковців.

 

За конспірацію, хай і в іншій формі, до списку Nature потрапила й Ґабріела Ґонзалез (Gabriela Gonzalez), представник обсерваторії LIGO. Вона отримала визнання за те, що координувала роботу понад тисячі дослідників гравітаційних хвиль й успішно піклувалася про те, що впродовж перевірки всіх даних (а це тривало місяцями), жодна інформація не випливла на поверхню передчасно. Лише 11 лютого 2016 року Ґонзалез оприлюднила світову сенсацію – перший доказ існування гравітаційних хвиль.

 

Натомість на відкритість зробив ставку Ґіллем Анґлада-Ескуде (Guillem Anglada-Escudé), шукач землеподібних планет по сусідству з Проксимою. Він розробив метод, який дає змогу на підставі спектрографічних даних отримувати кращі сигнали від екзопланет. Також кампанією «Red Dot» учений ініціював цілеспрямований пошук планети навколо Проксими.

 

В вересні 2016 року гостру дискусію спровокував спеціаліст з репродуктивної медицини Джон Джан (John Zhang). Він вперше створив людський ембріон, що об’єднав у собі генетичний матеріал трьох людей. Яйцеклітина містила мітохондрії чужої донорної клітини, що має запобігти успадкуванню дитиною генетичного дефекту. Коли хлопчик побачив світ, це стало приводом для сенсації, а також нищівної критики етично суперечливої та забороненої в багатьох країнах маніпуляції.

 

Про затемнений бік прославлених генетичних ножиць CRISPR/Cas9 йдеться й у діяльності дослідника Кевіна Есвельта (Kevin Esvelt). Він один із перших застосував цю методику, проте застерігає про небезпеку неконтрольованого та недостатньо осмисленого послуговування цим методом. Він перший визнав: маніпуляції з CRIPR/Cas9 можуть призвести до того, що змінені гени поширюватимуться в певній популяції самостійно та неконтрольовано.

 

До списку людей 2016-го року належить також Целіна Турчі (Celina Turchi), що пояснила зв'язок між інфікуванням вагітних вірусом Зіка та мікроцефалією новонароджених.

 

Австралійський біолог Террі Г’ючес (Terry Hughes) помітив рекордне вимирання коралів у Великому бар’єрному рифі та ініціював масштабну моніторингову програму для Світової природної спадщини ЮНЕСКО.

 

Тривалий вплив мали також розвідки атмосферного хіміка Гуса Велдерса (Guus Velders). Він зробив значний внесок у те, щоб при укладенні міжнародної угоди політики погодилися заборонити гідрохлорфторвуглеводні.

 

Також політичний, але, радше, внутрішньонауковий характер мала діяльність фізика Елени Лон (Elena Long). Вона надала розголосу утискам і дискримінації фізиків, що є гомосексуалами, бісексуалами або транссексуалами. Це стало приводом для гострих дебатів про дискримінацію в науці.

 

«Учені в Nature'ському списку десяти є дуже строкатою групою, – коментує Монастерський. – Але всі вони цього року доклалися до визначальних наукових подій, які могли б спричинити зміни в глобальному масштабі».

 

 

Die Menschen des Jahres 2016 

Nature, 20/12/2016

Зреферувала Соломія Кривенко

23.12.2016