Поєдинок міністра.

У Франції се звичайна річ, що мужі стоячі на найвисших урядах, як міністри, мусять нераз звести борбу з своїми політичними противниками не лиш словом перед форум парляменту, але також з оружієм в руках, щоби в сей спосді cпaсати свою честь від нанесеної обиди. Але щоби в Австро-Угорщинї прийшло до поєдинку між міністром а яким послом, се нечувана річ. А однак сеї недїлї відбув ся поєдинок між міністром гонведів бар. Феєрварим і послом Гаврилом Уґроном. Для повного образу мусимо згадати коротко про ґенезу сеї афери.
Проводир скрайної опозиції мадярскої, Гаврило Угров, вже від довшого часу щось терпів до міністра гонведів і глядав зачіпки. Розуміє ся, що і бар. Феєрварій не міг стерпіти тих напастей та відпoвiдaв на них рівно-ж острими словами, але обі сторони знали утримати відповідну міру приличности в своїм поведеню. В тім прийшло до катастрофи послїдними часами. В парляментї поставлено зі сторони скрайної опозиції интерпеляцію, чому бар. Феєрварій видав обіжник до командантів гонведів, в котрім остро виступив против фахової часописи войскової Katonai Lapоk та зазначив, що ся часопись не має нїчого спільного з міністерством оборони краєвої. В интерпеляції добачалось в такім поведеню нарушенє свободи праси, а навіть формальний заказ згаданої часописи. На такій закид від повів бар. Феєрварій: "Я не заказав на paзї читати згаданої часописи, але єсли би показала ся того потреба, то не залишу сповнити мого обовязку." На се піднесла скрайна лївиця страшенний крик, а Уґрон голосно крикнув: "Но, в такім случаю ми вас з відси викинемо." Серед крику міністер і відповів спокійно: "Ет, ми знаємо ся на вашій хвальбі, а кождий, що має з вами яке дїло, знає, як оцїнити сю хвальбу". — Дальшої дискусії не було, і могло здавати ся, що цїла справа вже завбачена. Аж ту минувшого тиждня в понедїлок забрав голос Уґрон і сказав: "Серед крику я не чув замітки, яку відважив ся зробити бар. Феєрварій, бо в противнім случаю я був би дав п. ґенералови вже добру нагоду попробувати моєї хвальби. Він вже мав нераз нагоду до такої проби, але не моя вина, що не користав з неї." В парляментї повстав заколот за-для такого визиваючого поведеня посла тим більше, що президент палати не покликав Уґрона за се до порядку денного і не дав єму нагани, а самого бар. Феєрваріого не було в палатї. Бар. Феєрварій виїхав був до Відня на авдієнцію до цїсаря, а коли секретар державний в міністерстві гонведів Десидерій Ґромон донїс єму телєґрафічно про цїлу аферу, міністер вернув до Будапешту та зваживши всї обставини, порішив, що мусить відбутись поєдинок. Вибрав собі секундантів ґр. Тібоpa Кароліого і ґр. Стефана Кеґлєвича та рівночасно подав о свою димісію. Уґрона під той час не було в Будапештї, а коли вернув та дізнав ся, як цїла справа має полагодитись, також не отягав ся під сего гонорового полагодженя.
В суботу рано попросив Уґронь на своїх секундантів послів ґр. Гаврила Бетлєна і Корнила Абраніого, а ті ще того самого дня вечером зійшлись з секундантами міністра і обговорили условія поєдинку. Ceкунданти міністра обставали, щоби поєдинок доконче звести острим оружієм, а коли і секунданти Уґрона на се пристали, уложено такі условія: "Найперше поєдинок на пістолети, 25 кроків віддаленя без поступаня в перед, 30 секунд часу до цїленя, звичайними пістолетами і з правом два рази стріляти. На случай, єсли би сей поєдинок остав без результату, продовжати борбу шаблями, без бандажів аж до неспосібности дальшої борби." Місцем пoєдинку визначено кавалєрійску касарню Франц Іосифа.
В недїлю о 12-ій годинї появив ся в касарни найперше бар. Феєрварій зі своїми секундантами і старшим лїкарем штабовим д-ром Тирохом, а кілька мінут опісля прийшов пос. Уґрон зі своїми секундантами і хірурґом д-ром Фаркашем. На подвірю касарнї вижидали деякі приятелї поєдинкуючих ся, між ними секретар Ґромон і син міністра бар. Емерик. З напруженєм і несупокоєм придивлялись всї поєдинкови на пістолети. Ґр. Стефан Кеґлєвич видавав прикази. Поєдинок закінчив ся на нїчім; противники стріляли по два рази і кулї перелетїли високо по-над головами. Зараз потім оба противники з секундантами і лїкарями пійшли до салї фехтункової в касарнї. Там роздяглись після припису помимо 6 степенїв зимна. Абраній подав противникам виострені шаблї і на даний знак оба на себе наперли. Бар. Феєрварій з великою бравурою зачав напирати. Нараз шабля Уґрона вдарила плоско по груди міністра, але в тій хвили припер міністер Уґрона до стїни і зранив єго в руку. Секунданти, побачивши, що з Уґрона тече кров, здержали поєдинок. Лїкарі сконстатували, що Уґрон мав перетяту жилу і що не спосібний до дальшої борби. Секунданти нарадились, а згодившись на ореченє лїкарске, заявили, що справа гонорова полагоджена. Рану Уґрона перевязали лїкарі, а пoc. Уґрон приступив до міністра і сказавши: "Ексцелєнціо, жалую, що до того дійшло" — подав єму руку, котру бар. Феєрварій кречно приняв.
В цїлім Будапештї всї вижидали з веливим зацїкавленєм результатів поєдинку. В редакціях ґазет і публичних льокалах не говорено нїчого иншого, як лиш про поєдинок. Обох противників, як лиш появились між своїми сторонниками, витано ентузіястично: Уґрона в народнім касинї, а Феєрваріого в касинї ліберальної партії і на засїданю палати панів.
Урядова телєґрама про поєдинок звучить так: Оба противники віднесли на руцї, в горішній і долїшній части, лекші рани від шаблї а міністер Феєрварій ще крім того легке задрапанє на правім усї".
Про наслїдки поєдинку говорять всїляко, і більша часть годить ся з тим, що цїла афера не буде мати політичного значіня, а навіть поданє міністра о демісію буде при знане безпредметовим. Також говорять, що супротив поєдинкуючих cя не зарядить cя судового слїдства, а єсли би таки заряджено то наступить аболіція (здержанє слїдства).

23.12.1891

До теми