Технічна інновація є єдиним двигуном прогресу, а все решта – не більше, ніж словоблуддя. У давні часи, коли інновацій не існувало і кожен жест повторювався в ідентичний спосіб, збагатитися було можливо лише шляхом грабунку, мародерства, загарбання і за рахунок усіх решта. Люди, усі разом, не збагачувалися по-справжньому до XVIII ст., епохи, коли почалися справжні інновації; ці інновації спочатку вплинули на механізацію текстильного сектору, відтак на транспорт і механізми завдяки паровій машині. Сучасна цивілізація постала з неї, і починаючи з цієї промислової революції на зміну масовій бідності пришов середній клас. І це приводить нас до парадоксу нинішньої економіки: темп інновацій прискорюється, в той час як зареєстровані темпи росту повсюди знижуються. Виявляється, що зараз по всьому світі є більше винахідників, ніж завжди, які реєструють більше патентів, ніж будь-коли в історії людства – помисліть про геноміку, інформатику і штучний інтелект, – але нині річне зростання у 2% на мешканця вважається успіхом, тоді як тридцять років тому, в епоху, коли інновації траплялися рідше, воно становило 5%. Одним словом, дивує, що інтернет-революція не спричинила гіперзростання, порівнянне з тим, яке свого часу спровокували парова машина та електрика.
Перше пояснення пов’язане з часом, який минає між інновацією та її економічним тлумаченням, оскільки після винаходу першої електричної лампочки у 1879 р. минуло сорок років, доки почався вражаючий підйом зростання, зумовлений новою електричною енергією. Минуло двадцять років між появою на ринку першого персонального комп’ютера в 1970-х і підвищенням продуктивності, що його дозволила ця нова технологія інформації. Деякі оптимістично налаштовані економісти, особливо з Массачусетського технологічного інституту, доходять висновку, що найновіші досягнення в штучному інтелекті спричинять вражаючий підйом зростання через десять чи п'ятнадцять років.
Однак існує альтернативне пояснення зниженню росту, можливо, більше переконливе, і полягає воно в тому, що відбувається перехід від прагнення кількісного розвитку до прагнення якісного розвитку. Таким чином ціна, що нею наділяється людське життя, переорієнтувала дослідження у сфери, де вплив на зростання виміряти важче. В США у 1960 р. 7% видатків на дослідження призначалися охороні здоров'я, нині призначаються 25%. Оскільки з найсерйознішими хворобами було покінчено, медичні інновації дозволяють, наприклад, стримувати розвиток раку впродовж одного чи двох років. Це не можна порівняти в загальних цифрах з масовим ефектом знищення холери чи віспи, але зараз це те, чого ми очікуємо від прогресу. Інновації також є щораз більше пов’язані з покращенням довкілля, яке важко відобразити в статистиці зростання. Наприклад, 25% вартості автомобіля припадає на зусилля, спрямовані на забезпечення безпеки і якості повітря, тоді як до 1970 р. ця цифра становила 0%. Повітря стало більш придатним для дихання і кількість жертв автомобільних аварій зменшилася. Але ці досягнення, які є реальними, зменшують кількісний темп зростання у тому вигляді, в якому його й далі публікують. Також ми, спільно, менш готові приймати ризики інновацій. У 1885 р., коли Луї Пастер випробовував першу вакцину від сказу, яка могла виявитися невдалою, не існувало жодних норм остороги, тоді як нині має минути від десяти до двадцяти років перед тим, як ліки – чи генномодифікований організм (ГМО) в рільництві – з’являться на ринку. Помислять про дрони, масове використання яких може зробити революцію у сфері транспорту, але на даний момент усі уряди опираються їм, боячись, що вони можуть спричинити проблеми для авіації або порушити недоторканність нашого приватного життя. Приділяється велика увага уберизації економіки, але ця економіка розподілу становить лише 0,5% національного виробництва в США і суттєво менше в Європі, тому що професії, які опинилися під загрозою, опираються їй при підтримці урядів. Без сумніву, автомобіль без водія, який міг би бути ефективним для вантажних перевезень вже за якихось п’ять років, транспортні синдикати гальмуватимуть впродовж тривалого часу.
У кожному з цих випадків, і в багатьох інших, країни шукають нестійку рівновагу між інноваціями, традицією і спільністю інтересів. Тому технічний прогрес вже не приводить автоматично до економічного прогресу, який або потрібно пояснювати, або змінити мірило зростання. Натомість є абсурдним надмірно вихваляти зростання, водночас встановлюючи норми, які йому перешкоджають.
Guy Sorman
Por qué se frena el crecimiento
ABC, 19.12.2016
Зреферувала Галина Грабовська
21.12.2016