Щоб поліпшити дебати, ми мусимо визнати наші власні упередження і наполегливо дошукуватись фактів
Коли в 1984 р. я повернувся жити в Об'єднаному Королівстві, пробувши кілька років у Греції, люди застерігали мене, щоб я не хворів. Ініційовані Марґарет Тетчер урізання державних видатків розшматували Державну систему охорони здоров'я. Я дослідив це питання. Державні видатки на охорону здоров'я, здавалося, зросли. Коли я повідав це людям, вони сказали, що я помиляюсь. Офіційна статистика бреше. Кожен, хто працює в охороні здоров'я, може розповісти тобі, що ресурси зведено до мінімуму.
Ретроспективна перевірка, яку зробив аналітичний центр Королівського фонду, показує, що в 1984–1985 рр. і кілька років перед тим справді було реальне зростання державних видатків на систему охорони здоров'я. Урядова статистика була правдивою.
Це не означає, що охорона здоров'я не переживала труднощів. Але вони могли бути зумовлені іншими, ніж економія видатків, причинами: старіюче населення здійснювало щораз більше навантаження на систему, чи поступ в медицині означав більше зростання видатків, ніж загальна інфляція, або очікування людей були вищими від того, що могла забезпечити Державна система охорони здоров'я. Це проблеми, які й далі переслідують британську систему охорони здоров'я, і, може, було б краще відверто поговорити про них.
Я згадую про це, аби звернути увагу, що в тому, що люди наполягають на своїх власних «фактах», нема нічого нового; і це не обмежується таборами підтримки Брекзиту чи Трампа. Ми всі маємо власні версії правди, незалежно від того, вважаємо ми себе лібералами чи консерваторами, націоналістами чи громадянами світу. Чи чуємо те, що хочемо почути. Ми страждаємо на схильність до підтвердження власної точки зору, з радістю погоджуємося з тим, що підтримує наше бачення світу, і відкидаємо те, що ні.
Багато хто стверджує, що соціальні мережі сприяють тому, аби люди жили в інформаційних бульбашках, стрічаючись з такими самими, як у них, поглядами. Це правда, але це було правдою і перед тим, як з'явилися Facebook і Twitter. Люди слухали тих, чию думку поділяли, і читали газети, які розповідали їм те, що вони хотіли читати.
Навіть відверті брехні, як-от те, що Гілларі Клінтон з піцерії у Вашинґтоні керувала бандою педофілів, завжди були популярні. Люди передавали їх з уст в уста.
Це правда, що соціальні мережі надають неповній інформації і відвертим брехням ширшого розповсюдження і збільшують швидкість, з якою вони ширяться. Брехня і напівбрехня шкодить нашій політичній культурі, посилює розбіжності й катастрофічно погіршує якість публічних дебатів.
Як ми можемо зробити 2017 роком обстоювання фактів?
По-перше, ми мусимо визнати, що цим грішить не лише інша сторона. Ми мусимо зізнатися в існуванні нашої власної часткової правди. Ось одна з моїх. У травні, розлютившись через брошуру, яку прихильники Брекзиту запхали мені під двері, я написав у себе в твіттері: «Листівка VoteLeave подає перебільшену цифру 350 тис. фунтів стерлінґів на тиждень і неправдиво пов'язує право в'язнів голосувати з ЄУ».
Перша частина мого твіту була коректною. Активісти руху за вихід з ЄУ заявляли протягом кампанії, що Об'єднане Королівство платить ЄУ щотижня 350 тис. фунтів стерлінґів, які можуть бути використані на Державну систему охорони здоров'я. Насправді то був валовий показник, в якому не враховувалося ані пільги Об'єднаного Королівства, ані суми, витрачені ЄУ у Великій Британії, і активісти руху за вихід з ЄУ згодом визнали, що система охорони здоров'я взагалі не побачить цих грошей.
Але я не мав рації, кажучи, що нема зв'язку між правом голосу британських в'язнів та ЄУ. Європейський суд з прав людини, який не є інституцією ЄУ, виявив, що повна заборона в'язням голосувати, яка існує в Об'єднаному Королівстві, порушує їхні людські права — звідси і мій твіт. Але згодом я дізнався, що Європейський суд, який є інституцією ЄУ, постановив, що ув'язнений французький вбивця може бути позбавлений права голосувати: заборона була зумовлена серйозністю його злочину. Це означало, що ті, хто ув'язнений за менш тяжкі переступи, можуть вимагати права голосувати і що британські в'язні можуть з цього скористатися. Тож активісти руху за вихід з ЄУ мали рацію, пов'язуючи право в'язнів голосувати з ЄУ.
Це приводить до другого завдання мисливців за фактами: пошуку правди. Широка доступність цифрової інформації означає, що ще ніколи це не було так легко зробити. Тепер все є доступним онлайн, якщо ви шукатимете: судові рішення, парламентські дослідження, офіційну статистику, критику офіційної статистики.
Інтернет полегшив поширення брехні, але він також зробив набагато простішим виявлення і розповсюдження правди. Чи виявлення фактів є достатнім для того, щоб примусити повернути назад потік брехні? Звісно, ні. Але кожен рух має з чогось початися і кожна тенденція є нагромадженням зусиль рішучих людей. Зробімо з'ясування фактів битвою 2017 року.
Michael Skapinker
Make 2017 the year we fight back against the tide of untruth
Financial Times, 14.12.2016
Зреферувала Галина Грабовська