Александер Атанасієвич Потебня, професор харківского університету, один з перших славістів в Европі, автор многоцїнних творів фільольоґічних, упокоїв ся дня 11 н. ст. с. м. Твори єго визначились бистрим судом і знаменитою аналізою. Тут згадаємо лише важнїйші: Замѣтки о малорусском нарѣчіи. Воронеж 1871. — Два изслѣдованія о звукахъ русскаго языка. Воронеж 1866. — К исторіи звуковъ русскаго язика. Воронеж 1876 і 1880. — Из записокъ по русской граматикѣ. Харьков 1874. — Обяснения малорусскихъ і сроднихъ народныхъ пѣсенъ. Варшава 1887 (сторон 801). — В 1887 р. видало в Харкові повітове земство під редакцією проф. А. Потебні 14 повістей Квітки п. з. "Малороссійскія повісти, рассказавшая Грицьком Основьяненком". Сі повісти видало земство харківского повіту в хосен народної школи, заложеної в Основі в память Гр. Квітки. Опісля надруковано ще томи 3-ій і 4-тий повістей Квітки (повісти писані по московски) під редакцією Потебнї. В "Кіевской Старинї" том XXI. 1888 надрукував Потебня "Сочиненія Петра П. Артемовскаго-Гулака" (твори в мові руско-украиньскій) — і богато инших ще творів видав покійний Потебня. — Русь-Україна тратить в нїм свого прихильника і вченого, що немало причинив ся своими науковими трудами для розвитку народної словесности, — тож з правдивим жалем треба кликнути на прощанє: Вічна Тобі память і земля пером — щирий земляче!
16.12.1891